Постанова 4855 № 640/4471/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4471/19 Головуючий у І інстанції - Літвінова А.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу виданому Голосіївським районним судом міста Києва 20.01.2016 по справі № 752/9068/15-ц. Зобов`язано Державну казначейську службу України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за порушення строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 20.01.2016 по справі № 752/9068/15-ц, на підставі рішення Державної казначейської служби України про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 23.01.2019 № 1 у розмірі 33 620,61 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено; зобов`язано Державну казначейську службу України подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2019 в частині зобов`язання виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за порушення строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 20.01.2016 по справі № 752/9068/15-ц, на підставі рішення Державної казначейської служби України про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 23.01.2019 № 1 у розмірі 33 620,61 грн., у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали. Державною казначейською службою України 25.09.2020 подано звіт про виконання судового рішення по справі № 640/4471/19. Разом з тим, 05.10.2020 Позивачем подано заяву про накладення штрафу за невиконання судового рішення в адміністративній справі № 640/4471/19. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року клопотання Позивача про накладення штрафу за невиконання судового рішення в адміністративній справі № 640/4471/19 - задоволено. Накладено на начальника Державної казначейської служби України ОСОБА_2 (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) штраф за невиконання рішення суду у розмірі 42040,00 грн, з них: 21020,00 грн - стягнуто на користь стягувача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); 21020,00 грн - стягнуто до Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100) стягувач - Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795, адрес: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5. Зобов`язано Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) протягом 30 календарних днів з дня отримання даної ухвали подати суду звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі № 640/4471/19. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду - скасовано в частині накладення на начальника Державної казначейської служби України ОСОБА_2 штрафу в розмірі 42 040,00 гривень за невиконання рішення суду. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - залишено без змін. Державною казначейською службою України 26.02.2021 подано звіт про виконання судового рішення по справі № 640/4471/19. Разом з тим, 09.04.2021 Позивачем подано заяву про накладення штрафу за невиконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/4471/19. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу за невиконання рішення в адміністративній справі № 640/4471/19 відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зазначено, що Відповідачем добровільно не виконано вищезазначене рішення в межах наданих законодавством повноважень, та розрахунку суми виплати відповідно до рішення суду не проведено. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу за невиконання рішення в адміністративній справі № 640/4471/19 суд першої інстанції виходив з того, що Державна казначейська служба України вживала заходів з метою належного виконання судового рішення, зокрема, неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан фінансування відповідної бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, проте невиплата коштів зумовлена не бездіяльністю Відповідача, а відсутністю належного бюджетного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції Відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 2 та 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Питання судового контролю за виконанням судових рішень регульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України, за приписами частини першої та другої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - Відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Відповідно до частини другої статті 6 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Суд першої інстанції встановив, що Державна казначейська служба України вживала заходів з метою належного виконання судового рішення, зокрема, неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан фінансування відповідної бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, проте невиплата коштів зумовлена не бездіяльністю Відповідача, а відсутністю належного бюджетного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції Відповідача. Тому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності з боку Відповідача, як суб`єктів владних повноважень. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 466/3828/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для застосування колегією суддів при розгляді цієї справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про накладення штрафу за невиконання рішення в даній адміністративній справі. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу за невиконання судового рішення - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 09.07.2021 року.