Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8517/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8517/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі № 160/8517/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 05.11.2018 року громадянину Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію»; - зобов`язати відповідача поновити громадянину Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №76 від 05.11.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Йорданського Хашимітського Королівства Саї ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію». В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що рішення про скасування дозволу на імміграцію прийнято у відповідності до вимог п.2, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року № 2491-ІІІ, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 №1983, Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321. Вважає, що рішення Головного управління ДМС в Дніпропетровській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Йорданського ОСОБА_3 від 05 листопада 2018 року № 76 було прийнято з урахуванням всіх норм чинного законодавства та з дослідженням усіх обставин справи та відповідно, а тому підстави для його скасування відсутні. Зазначає, що вимоги Позивача щодо зобов`язання ГУДМС України в Дніпропетровській області поновити дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання в Україні взагалі не містить будь-які посилання на норми законодавства України, якими б такий порядок був передбачений, тому такі позовні вимоги є безпідставними. Просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що позивач є громадянином Йорданського Хашимітського Королівства, уродженець Йорданії, паспорт типу НОМЕР_1 , виданий 09.12.2015 року, перебуває у шлюбі з громадянкою Російської Федерації Саї ОСОБА_4 . 16.10.2014 року рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.6 ст.4 Закону України «Про імміграцію», у зв`язку з тим, що він є чоловіком іммігранта - дружина має посвідку на постійне проживання в Україні. Рішенням ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 26.07.2018 року №48 було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянці Російської Федерації Саї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці Російської Федерації, та її неповнолітній дитині на підставі пункту 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію». Скасування дозволу на імміграцію дружині позивача як такого, що було надано на підставі документів, які втратили чинність, стало підставою для прийняття відповідачем рішення №76 від 05.11.2018 року, яким позивачу на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 16.10.2014 року та скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 02.12.2014 року, відповідно до вимог п.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №321. Суд першої інстанції виходив з того, що питання правомірності прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 26.07.2018 року № 48 громадянці Російської Федерації Саї ОСОБА_6 та її дитині громадянину Російської Федерації Саї ОСОБА_7 на підставі п.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію" було предметом розгляду в адміністративної справи №160/5639/19. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі №160/5639/19, що набрало законної сили 05 грудня 2019, позовну заяву ОСОБА_8 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Новокодацьке відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 26.07.2018 року № 48 громадянці Російської Федерації Саї ОСОБА_6 та її дитині громадянину Російської Федерації Саї ОСОБА_7 на підставі п.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію". В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Посилаючись на ч.4 ст.78 КАС України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 26.07.2018 року № 48 визнано протиправним та скасовано у судовому порядку, то наразі відсутні правові підстави для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання. Суд також дійшов висновку, що на час прийняття відповідачем рішення від 26.07.2018 року №48, визначені ст.12 Закону України №2491 підстави для скасування дозволу на імміграцію не існували, а отже у відповідача не було законних підстав для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивачу на підставі п.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію». Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду, вважає за необхідне врахувати наступне. Згідно ст. 1 Закону України «Про імміграцію» іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; Відповідно до ст.4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції в тому числі батькам, чоловіку (дружині) іммігранта та його неповнолітнім дітям. Отже, в такому випадку дозвіл, що виданий чоловіку іммігранта позивачу у справі, має похідний характер від легітимності дозволу, виданого самому іммігранту. Згідно із п. 1 ч. 1 ст.12 Закону №2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. Отже, отримавши інформацію про скасування дозволу, що виданий дружині позивача, відповідач правомірно застосував наслідки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", оскільки під час прийняття рішення № 76 від 05.11.2018 року не існувало рішення суду в справі № 160/5639/19, що набрало законної сили 05.11.2019 року, яким було встановлено обставини скасування дозволу на імміграцію в Україну від 26.07.2018 року № 48 та визнано протиправність такого рішення. Таким чином, на думку колегії суддів, немає підстав для визнання протиправним рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 05.11.2018 року. Однак, керуючись п.10 ч. 2 ст. 245 КАС України, яка дає суду право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав особи, з урахуванням обставин протиправності скасування дозволу на імміграцію дружини позивача, що встановлені рішенням суду, колегія суддів вважає, що належним способом поновлення порушених прав позивача є скасуванні рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 05.11.2018 року № 76 громадянину Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно ст. 317 КАС України неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для зміни або скасування судового рішення. За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити, виключивши з його резолютивної частини згадку про протиправність рішення відповідача. Керуючись ст. 317, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі № 160/8517/18 змінити. Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 76 від 05.11.2018 року про скасування громадянину Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов