Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1173/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2021 р. Справа № 440/1173/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/1173/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України Департамент персоналу третя особа Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України про: - визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 20.12.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № НОМЕР_1 ; - визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 20.12.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-11770836 особисто Міністром внутрішніх справі України; - зобов`язання МВС України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 реєстраційний № НОМЕР_1 від 20.12.2020 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановлених судом і подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ряд інших обставин, які мають суттєве значення для ОСОБА_1 , як апелянта та суб`єкта звернення при встановленні істини та з`ясування всіх обставин справи викладених у самому позові з посиланням на ст. 55 Конституції України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталу практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.12.2020 ОСОБА_1 направив через Урядовий контактний центр звернення до МВС України, яке адресоване особисто Міністру внутрішніх справ Авакову А.Б. /а.с. 38-39/. У цьому зверненні (реєстраційний №ФИ-11770836 від 20.12.2020) ОСОБА_1 вказує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/2359/20 визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 04.02.2020, реєстраційний номер ФИ-10220840 особисто головою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області; зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 04.02.2020, реєстраційний номер ФИ-10220840 і надати відповідь на це звернення за підписом голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №440/2359/20 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/2359/20 залишено без змін. Згідно статей 1, 2 Конвенції МОП "Про захист заробітної плати", статей 107, 116, 117 КЗпПУ, статей 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-518а14. У зв`язку з вищевикладеним, заявник просить ініціювати йому виплату додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час з 2011 року по час повного розрахунку, як колишньому працівникові міліції. Також надати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати та сплатити середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку з 2011 по теперішній час, згідно судової практики у додатках. В разі відсутності повноважень звернення перенаправити за належністю для вирішення по суті /а.с. 38-39/. Зазначене звернення надійшло до МВС України 21.12.2020, про що свідчить штамп, проставлений на зверненні, строк виконання вказаного звернення до 19.01.2021 /а.с. 77-78/. Відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України за підписом директора С. Шевніна від 24.12.2020 №Ф-26292/15 "Про надання інформації" у Департаменті за дорученням керівництва Міністерства розглянуто звернення ОСОБА_1 , які надійшли з Державної установи Урядовий контактний центр від 20.12.2020 за №ФИ-11770827 та №ФИ-11770836, щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі №440/2359/20. Повідомляється, що резолютивною частиною вищезазначеного рішення суду зобов`язання покладено на ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області. Жодних зобов`язань щодо вчинення або утримання від вчинення певних дій на Міністерство внутрішніх справ не покладалося. Ураховуючи викладене, відповідно до статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення ОСОБА_1 надсилаються за належністю до ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області для розгляду та надання відповіді заявнику /а.с. 81/. Примірник вказаного листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України направлений як ліквідаційній комісії УМВС України в Полтавській області, так і ОСОБА_1 . Фактичне отримання листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 24.12.2020 №Ф-26292/15 визнається позивачем безпосередньо у позовній заяві. На адресу УМВС України в Полтавській області лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 24.12.2020 №Ф-26292/15 та звернення ОСОБА_1 надійшли 30.12.2020, про що свідчить витяг з Журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою /а.с. 32-35/. За наслідками розгляду вказаного звернення ОСОБА_1 надано відповідь листом УМВС України в Полтавській області від 18.01.2021 за вих.№Ф-3254л.к., Ф-3255л.к., Ф-3256л.к., Ф-3261л.к., Ф-3262л.к., Ф-3263л.к. /а.с. 66/. У листі від 18.01.2021 за вих.№Ф-3254л.к., Ф-3255л.к., Ф-3256л.к., Ф-3261л.к., Ф-3262л.к., Ф-3263л.к. ОСОБА_1 проінформовано про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/2359/20 ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 від 04.02.2020 №ФИ-10220840 і надано відповідь листом від 12.01.2020 №4/6939/Бз. Зазначено, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу в Полтавському РВ УМВС України в Полтавській області, який був окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ 08675080), саме цей підрозділ проводив йому виплату грошового забезпечення за період з 2001 по 06.11.2015. 08.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення діяльності Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області як юридичної особи публічної права. Таким чином, вирішення порушеного у зверненні питання не належить до компетенції УМВС України в Полтавській області, а направлення звернення за належністю в порядку частини 3 статті 7 Закону України Про звернення громадян" неможливе у зв`язку з ліквідацією Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області. Одночасно повідомлено, що зі змісту звернення ОСОБА_1 не вбачається наявність обґрунтованих підстав для його направлення до Генеральної прокуратури України. Зазначений лист УМВС України в Полтавській області надіслало на адресу ОСОБА_1 поштовим зв`язком 21.01.2021 та отримано останнім 22.01.2021, про що свідчать чек поштового відправлення та скрін-шот з трекінгом відправлення /а.с. 67-68/. Позивач, вважаючи, що його звернення від 20.12.2020 неналежно розглянуте, не вжито належних заходів реагування по фактам, викладеним у зверненні, а також фактичного не надано відповіді на звернення, звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки жодної бездіяльності щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 20.12.2020, не вжиття належних заходів реагування по фактам, викладеним у зверненні, а також фактичного ненадання відповіді на звернення від 20.12.2020, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № НОМЕР_1 , відповідач не допускав. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96). Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Статтею 4 Закону № 393/96 передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96) . Відповідно до ст. 14 Закону № 393/96, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Пропозиції (зауваження) АДРЕСА_1 , осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Статтею 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) АДРЕСА_1 , осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 393/96, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарги АДРЕСА_1 , осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Згідно із ст. 19 Закону № 393/96, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Відповідно до підпункту 54 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, МВС відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, а також стосовно актів, які ним видаються. Єдиний порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян в апараті МВС, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління МВС, а також порядок контролю за його дотриманням визначено Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 10.10.2004 № 1177 (далі Положення № 1177). Згідно з пунктом 2.1 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.120.2004 №1177 (далі Положення №1177), письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС або їх заступниками відповідно до їх повноважень. Згідно із п. 5.2. Положення № 1177, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: 5.2.1. Прийняти до свого провадження. 5.2.2. Передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого апарату МВС, закладу, установи, підприємства, що належать до сфери управління МВС. 5.2.3. Надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, про що одночасно повідомити автора. 5.2.4. Залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян". Згідно з пунктом 5.3 Положення №1177 у разі надсилання звернення для перевірки і прийняття рішення до закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, строк розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до МВС і закінчується днем надання відповіді тим органом (підрозділом) МВС, який його розглядав по суті. В інших випадках строк розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації. Про надсилання звернення МВС до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, за належністю необхідно обов`язково інформувати про це автора звернення. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що звернення, яке відповідає вимогам Закону №393/96, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки. За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб`єктом, якому вони адресовані. Водночас, звернення подається органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушеного у зверненні питання. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п`ятиденний строк. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 804/9185/15. Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №800/580/17 (П/9901/9/18). Як вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер ФИ-11770836 від 20.12.2020) надійшло до МВС 21.12.2020 вх. № Ф-28586 та направлено до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області для розгляду за належністю. Позивач у зверненні повідомляв про те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/2359/20 визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 04.02.2020, реєстраційний номер ФИ-10220840 особисто головою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області; зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 04.02.2020, реєстраційний номер ФИ-10220840 і надати відповідь на це звернення за підписом голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №440/2359/20 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/2359/20 залишено без змін. Згідно статей 1, 2 Конвенції МОП "Про захист заробітної плати", статей 107, 116, 117 КЗпПУ, статей 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-518а14. У зв`язку з вищевикладеним, заявник просить ініціювати йому виплату додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час з 2011 року по час повного розрахунку, як колишньому працівникові міліції. Також надати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати та сплатити середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку з 2011 по теперішній час, згідно судової практики у додатках. В разі відсутності повноважень звернення перенаправити за належністю для вирішення по суті /а.с. 38-39/. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 878 (надалі Положення № 878) Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. За змістом підпункту 1 пункту 3 Положення № 878 основними завданнями МВС є забезпечення формування державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; Повноваження МВС відповідно до покладених на нього завдань визначені пунктом 4 Положення №

878. Суд зауважує, що окреслений пунктом 4 Положення перелік повноважень МВС не містить повноважень щодо перевірок дій поліцейських, в тому числі, під час досудового розслідування. Таким чином, МВС забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також надання поліцейських послуг, в тому числі шляхом забезпечення нормативно-правового регулювання діяльності поліції, а також контролює реалізацію відповідної державної політики поліцією. Виходячи з аналізу викладеного, судова колегія вважає, що в спірному випадку відповідач, керуючись приписами Закону України "Про звернення громадян" та Положення №1177, перенаправив звернення ОСОБА_1 від 20.12.2020 за належністю до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області для подальшого розгляду в межах компетенції та надання відповіді заявнику. Про це Департамент фінансово-облікової політики МВС України повідомив ОСОБА_1 листом від 24.12.2020 №Ф-26292/15 "Про надання інформації", отримання та обізнаність зі змістом якого останній визнає безпосередньо у позовній заяві /а.с. 2, 81/. Посилання позивача на те, що лист-відповідь від 24.12.2020 №Ф-26292/15 "Про надання інформації" в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" підписано директором Департаменту фінансово-облікової політики МВС України С. Шевніним, а не особисто Міністром внутрішніх справ ОСОБА_2 , якому адресувалося звернення від 20.12.2020 №ФИ-11770836, судова колегія оцінює критично, оскільки в спірному випадку вказаний лист не є відповіддю на звернення від 20.12.2020 в розумінні статті 15 Закону України "Про звернення громадян", а являється лише листом інформаційного характеру про перенаправлення вказаного звернення за належністю до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області для подальшого розгляду в межах компетенції та надання відповіді заявнику. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що розгляд звернення ОСОБА_1 від 20.12.2020 здійснено ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області та оформлено за його наслідками лист від 18.01.2021 за вих.№Ф-3254л.к., Ф-3255л.к., Ф-3256л.к., Ф-3261л.к., Ф-3262л.к., Ф-3263л.к. /а.с. 66/. У листі від 18.01.2021 за вих.№Ф-3254л.к., Ф-3255л.к., Ф-3256л.к., Ф-3261л.к., Ф-3262л.к., Ф-3263л.к. ОСОБА_1 проінформовано про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/2359/20 ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 від 04.02.2020 №ФИ-10220840 і надано відповідь листом від 12.01.2020 №4/6939/Бз. Зазначено, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу в Полтавському РВ УМВС України в Полтавській області, який був окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ 08675080), саме цей підрозділ проводив йому виплату грошового забезпечення за період з 2001 по 06.11.2015. 08.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення діяльності Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області як юридичної особи публічної права. Таким чином, вирішення порушеного у зверненні питання не належить до компетенції УМВС України в Полтавській області, а направлення звернення за належністю в порядку частини 3 статті 7 Закону України Про звернення громадян" неможливе у зв`язку з ліквідацією Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області. Одночасно повідомлено, що зі змісту звернення ОСОБА_1 не вбачається наявність обґрунтованих підстав для його направлення до Генеральної прокуратури України. Зазначений лист УМВС України в Полтавській області надіслало на адресу ОСОБА_1 поштовим зв`язком 21.01.2021 та отримано останнім 22.01.2021, про що свідчать чек поштового відправлення та скрін-шот з трекінгом відправлення /а.с. 67-68/. Отже, твердження позивача про ненадходження станом на 05.02.2021 на його адресу кінцевої відповіді від Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на його звернення від 20.12.2020 №ФИ-11770836 не відповідає дійсним обставинам справи. При цьому не надається судом оцінка правомірності розгляду звернення Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, з огляду на предмет позову, який заявлений саме до Міністерства внутрішніх справ України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про відсутність в діях відповідача будь-яких порушень щодо перенаправлення звернення позивача за належністю до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області для подальшого розгляду в межах компетенції та надання відповіді заявнику. Таким чином, судова колегія зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 по справі № 440/1173/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова