Постанова 4824 № 939/2185/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 939/2185/20 Головуючий у суді І інстанції Міланіч А.М. Провадження № 22-ц/824/8125/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 7 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 2 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в: У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат у вказаній вище цивільній справі, в якій просив стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (далі - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.») на користь позивача 5 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 169 грн на відшкодування моральної шкоди. Разом із позовною заявою, в якій був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікувала понести у зв`язку з розглядом даної справи, представником позивача подавалася заява про продовження строку надання доказів сплати судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по суті спору. Посилаючись на те, що фактичний розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката остаточно склав 5 000 грн, які остання зобов`язалась сплатити АО «Автопоміч» протягом п`яти днів з дня отримання грошових коштів в якості відшкодування шкоди, заявник просив вирішити питання розподілу судових витрат з підстав передбачених частиною восьмою статті 141 та статтею 270 ЦПК України. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 2 березня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Лабика Р.Р. про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до матеріалів справи та доданих до заяви документів, зокрема, копії додаткової угоди від 18 лютого 2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги, на даний час позивачем не понесено жодних витрат щодо оплати наданих послуг з правничої допомоги, тому підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні. В апеляційній скарзі на вказане судове рішення представник заявника - адвокат Лабик Р.Р. просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви про відшкодування судових витрат задовольнити. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що ухвала суду про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 5 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу є незаконною та необґрунтованою, оскільки згідно пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, такі і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача за довіреністю - Коваленко Ю.Ю. не погоджується із заявленими вимогами щодо відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу, оскільки надані представником заявника документи оформлені без додержання норм чинного законодавства України та не дають підстав вважати, що заявлений розмір професійної правничої допомоги реальний (погоджений із позивачем) та такий, що фактично був оплачений нею. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що у листопаді 2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Лабика Р.Р. звернулася до суду з позовом до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті фізичної особи (матері позивача) у дорожньо-транспортній пригоді. У позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікувала понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме: на професійну правничу допомогу до 30 000 грн. До позовної заяви представник позивача також додав заяву про продовження строку надання доказів сплати судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на її користь 11 169 грн на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні іншої частини в позову відмовлено. 18 лютого 2021 року представник позивача - адвокат Лабик Р.Р. направив до суду засобами поштового зв`язку заяву про відшкодування судових витрат у даній справі, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Постановляючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час позивачем не понесено жодних витрат щодо оплати наданих послуг з правничої допомоги, що вбачається зі змісту додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги. Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції. За змістом статей 269 - 271 ЦПК України після проголошення рішення суд, що ухвалив його, не може, як правило, сам скасувати або змінити власне рішення. Тому, за загальним правилом, допущені недоліки судового рішення виправляються вищестоящим судом. Втім суд має ряд повноважень, передбачених цими положеннями, з усунення недоліків чи доповнення ухвалених ним рішень. Такими повноваженнями є виправлення описок та арифметичних помилок в судовому рішенні, ухвалення додаткового рішення або роз`яснення рішення суду. Статтею 270 ЦПК України встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є не вирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (частина третя, п`ята статті 270 ЦПК України). За нормою, визначеною в частині четвертій статті 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Розглядаючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що на час вирішення спору по суті позовних вимог позивачем ще не були остаточно визначені понесені судові витрати на правову допомогу, грошові кошти в повному обсязі не оплачені за надані послуги (виконані роботи) адвокатом на час ухвалення відповідного рішення суду, а заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надійшла після ухвалення судового рішення, а відтак питання про судові витрати не було предметом розгляду в суді на час розгляду справи по суті і сторони не були обізнані про остаточний обсяг та розмір таких вимог. Отже, до відносин, які склалися між сторонами підлягали застосуванню положення статті 246 ЦПК, якими встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Проте, відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача заявленого розміру судових витрат, суд першої інстанції на порушення зазначених вище положень закону, не призначивши судове засідання у справі та не повідомивши учасників процесу про розгляд питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, дійшов передчасного висновку про відсутність передбачених законом підстав для ухвалення додаткового рішення. Так, одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За приписами частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України). Згідно із вимогами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 5076-VI від 5 липня 2012 року «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина друга статті 141 ЦПК України). Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. На підтвердження своїх вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, представником заявника до позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії: договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2608, укладеного 15 травня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «Автопоміч»в особі керуючого партнера ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; замовлення на надання професійної правничої допомоги, підписане 15 травня 2020 року керуючим партнером АО «Автопоміч» ОСОБА_4 та представником позивача за довіреністю Ясінським С.Е. ; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АО «Автопоміч» та його керівника ОСОБА_4 ; довіреності позивача, виданої 15 травня 2020 року на ім`я Ясінського С.Е. та інших представляти її інтереси по факту ДТП, в якій загинула ОСОБА_5 ; довідки від 12 травня 2019 року про підтвердження місця роботи адвоката Лабика Р.Р. в АО «Автопоміч»; свідоцтва про право на заняття Лабиком Р.Р. адвокатською діяльністю серії КС № 7311/10 від 1 березня 2019 року; ордера на надання правничої (правової) допомоги, в тому числі у Бородянському районному суді Київської області серії АІ № 1058010 від 27 вересня 2020 року (а.с. 84-91, т. 1). До заяви про відшкодування судових витрат, представник позивача додав належним чином засвідчені копії: додаткової угоди від 18 лютого 2021 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2608 від 15 травня 2020 року про внесення змін до замовлення на надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2020 року; рахунок-фактуру № 18-02/02 від 18 лютого 2021 року на оплату наданих послуг (виконаних робіт) у розмірі 5 000 грн; акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний 18 лютого 2021 року керуючим партнером АО «Автопоміч» ОСОБА_4 та представником позивача за довіреністю Ясінським С.Е. (а.с. 5-7, т. 2). Відповідно до умов договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2608 від 15 травня 2020 року клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту послуги по стягненню грошової компенсації за шкоду, спричинену клієнту або особам в інтересах яких клієнтом було укладено цей договір, за подією, що мала місце 8 травня 2018 року, в результаті якої ОСОБА_5 загинула, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити такі послуги. В пункті 4.1. договору визначено, що вартість послуг адвокатського об`єднання та порядок їх сплати передбачено в додатку до цього договору. Згідно із пунктом 2 замовлення на надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2020 року, яке є додатком до договору про надання професійної правничої допомоги № 2608 від 15 травня 2020 року, вартість правничої допомоги адвокатського об`єднання, вказаної у пункті 1 цього замовлення, визначається шляхом множення кількості затрачених адвокатським об`єднанням годин на вартість однієї нормо-години роботи, яка становить 2 000 грн. Клієнт зобов`язаний здійснити оплату послуг адвокатського об`єднання, визначених пунктом 1 цього замовлення, у розмірі вказаному у пункті 2 цього замовлення, протягом п`яти днів з дня прийняття рішення страховою компанією та/або судом про виплату страхового відшкодування та/або стягнення страхового відшкодування на користь клієнта (пункт 3 замовлення). Додатковою угодою від 18 лютого 2021 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2608 від 15 травня 2020 року про внесення змін до замовлення на надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2020 року АО «Автопоміч»та представник позивача за довіреністю Ясінський С.Е. погодили, що вартість правничої допомоги адвокатського об`єднання, вказаної у пункті 1 замовлення, становить 5 000 грн і клієнт зобов`язаний здійснити оплату послуг адвокатського об`єднання, визначених пунктом 1 цього замовлення, у розмірі вказаному у пункті 2 цього замовлення протягом п`яти робочих днів з дня отримання клієнтом та/або його представником грошових коштів в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_5 . Таким чином розмір винагороди за надання правової допомоги визначений в договорі у вигляді фіксованої суми 5 000 грн і не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. В акті виконаних робіт (наданих послуг) зазначений детальній перелік і опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО «Автопоміч» з метою надання правничої допомоги позивачу в суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до статті 27 цього Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене також узгоджується з правовими висновками, наведеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2020 року у справі № 909/452/19, від 17 серпня 2020 року у справі № 925/1067/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 910/6029/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 904/4387/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19). З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача подав до суду першої інстанції додаткову угоду від 18 лютого 2021 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2608 від 15 травня 2020 року про внесення змін до замовлення на надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2020 року та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18 лютого 2021 року, за якими загальна вартість наданих послуг (виконаних робіт) складає 5 000 грн, а також рахунок фактуру № 18-02/02 від 18 лютого 2021 року на суму 5 000 грн. При цьому позивач та її представник не надали документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку або інші банківські документи). Однак, згідно з пунктом 2 вищевказаної додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги, гонорар адвокатського об`єднання сплачується протягом п`яти робочих днів з дня отримання клієнтом та/або його представником грошових коштів в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті матері позивача. Отже, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції безпідставно виходив з відсутності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати позивачем таких коштів. При цьому суд не врахував положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, не звернув увагу на вищенаведені умови додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги, укладеної між позивачем в особі її уповноваженого представника за довіреністю та адвокатським об`єднанням «Автопоміч», та ту обставину, що на момент ухвалення судового рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу не сплив обумовлений додатковою угодою п 'ятнадцятиденний строк на сплату гонорару адвокатського об`єднання. Оцінивши надані стороною позивача письмові докази в розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що представником позивача доведено понесення ОСОБА_1 судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, які підлягають стягненню з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.»на її користь, оскільки рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року позов про відшкодування шкоди задоволено частково. Дослідивши вид, вартість, обсяг і перелік наданих адвокатом АО «Автопоміч» послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи та зміст детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціну позову, категорію та значення справи для сторін, колегія суддів погоджується з позицією сторони позивача про те, що заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн не є завищеною та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена понести ОСОБА_1 у даній справі. Представником відповідача не доведено неспівмірності вказаних витрат, які підлягали розподілу між сторонами, хоча це є її процесуальним обов`язком згідно положень частини п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України. Виходячи з обставин справи та фінансового стану обох сторін, таке стягнення судових витрат колегія суддів вважає пропорційним, розумним та справедливим, яке відповідає процесуальному праву позивача на отримання коштів, які будуть нею затрачені після відшкодування моральної шкоди (отримання страхового відшкодування на підставі рішення суду) з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, то відповідно до вимог статті 376 ЦПК України її слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про відшкодування судових витрат з наведених вище підстав. У частинах першій, шостій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 22 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір. Враховуючи, що судове рішення оскаржувалося тільки в частині розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосувалося предмету спору по суті, а позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати у вигляді судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 2 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича про відшкодування судових витрат задовольнити. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 5 000 грн (п'ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній