Постанова 4824 № 756/2399/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 756/2399/18 Номер провадження 22-ц/824/10463/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Майбоженко А. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики, за заявою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в с т а н о в и в : У вересні 2018 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики, у якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у зв`язку з розглядом справи у розмірі 19 255 грн., з яких: 19 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 228 грн. - витрати на комісію банка на переказ готівки без відкриття рахунку на користь отримувача, 27 грн. - витрати на відправлення кореспонденції. Зазначена заява обґрунтована тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики, відмовлено. Заявник зазначає, що до та під час промови в судових дебатах ним та його представником були зроблені заяви про надання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, протягом 5 днів після ухвалення рішення. 19 серпня 2018 року до Оболонського районного суду міста Києва представником заявника надіслано докази на підтвердження розміру судових витрат, які становлять 19 000 грн. Враховуючи вищенаведене, заявник вважає, що його заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню. Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року (т. І а.с. 158-160) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 255 грн. судових витрат. Не погоджуючись з вищевказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просила скасувати додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не звернув уваги на те, що стороною відповідача не були надіслані на її адресу докази, які підтверджують розрахунок витрат на правову допомогу та не надано до суду доказів надсилання їх іншій стороні по справі. Таким чином, скаржник була позбавлена можливості звернутися до суду із клопотанням про зменшення розміру судових витрат. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року, справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду з викликом сторін. З наявного в матеріалах справи відзиву на апеляційні скарги, зокрема, на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року поданого адвокатом Музичко Р. В. в інтересах ОСОБА_2 вбачається, що останній просить залишити апеляційну скаргу на зазначене рішення без задоволення, а оскаржуване рішення, без змін. ОСОБА_2 зазначає, що позивачу було надано можливість ознайомитись із заявою про ухвалення додаткового рішення та додатками до нього. Позивач отримала повістку про розгляд заяви, поте будь-яких заперечення щодо розміру витрат та щодо зменшення їх розміру до суду не подавала. У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх електронні адресу у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 було надано до суду належні докази на підтвердження понесення ним судових витрат. Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2018 року ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому зроблено заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України (т. 1 а.с. 58-60). Копії зазначеного відзиву, 16 травня 2018 року були надіслані на поштові адреси учасників справи, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. І а.с. 61). 19 серпня 2018 року адвокатом Музичко Р. В. в інтересах ОСОБА_5 направлені на адресу Оболонського районного суду міста Києва клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку судових витрат та доказів, що підтверджують судові витрати до яких долучено договір № 15/18 про надання правової допомоги від 24 квітня 2018 року укладений між ОСОБА_5 та АБ «Руслана Музичко», квитанції № N1В8D48930 від 17 травня 2018 року та № N1В8D48930 та акт про надання правової допомоги від 14 серпня 2018 року складений та підписаний сторонами (т. І а.с. 89-93). До зазначеного клопотання також долучено підтвердження про направлення відзиву від 16 травня 2021 року учасникам справи, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. І а.с. 94). 03 вересня 2018 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі у якій, просила стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 19 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 228 грн. витрат, пов`язаних з оплатою комісії банку при перерахуванні цих коштів, 27 грн. витрат за направлення кореспонденції (т. І а.с. 96-97). Так, з акту про надання правової допомоги від 14 серпня 2018 року складеного та підписаного ОСОБА_2 та АБ «Руслана Музичко» в особі керуючого ОСОБА_4 вбачається, що адвокатським бюро була надана, а клієнтом прийнята правова допомога, що включає: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань розгляду судом першої інстанції даної справи; прийняття участі у переговорах, що стосуються розгляду даної справи; підготовка та подання до суду першої інстанції відзиву, клопотань, пояснень щодо окремих питань та промови в судових дебатах по даній справі; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції по даній справі. Вартість наданої згідно договором допомоги складає 19 000 грн. (т. І а.с. 93). Зазначені кошти були сплачені (здійснено переказ) ОСОБА_2 на банківський рахунок адвокатського бюро 17 травня 2018 року (т. І а.с. 91). Крім того, за здійснення переказу зазначених коштів, ОСОБА_2 було сплачено комісію у сумі 280 грн. (т. І а.с. 92). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що долучені стороною відповідача ОСОБА_5 до клопотання від 19 серпня 2018 року докази, на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, були надіслані усім сторонам по справі. Враховуючи наведене, а також те, що всупереч ч. 9 ст. 83 ЦПК України, докази подані стороною відповідача ОСОБА_5 на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а саме: договір № 15/18 про надання правової допомоги від 24 квітня 2018 року укладений між ОСОБА_5 та АБ «Руслана Музичко»; квитанції № N1В8D48930 від 17 травня 2018 року та № N1В8D48930; акт про надання правової допомоги від 14 серпня 2018 року складений та підписаний сторонами, не були направлені усім учасникам справи, вони не можуть братися судом до уваги під час вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, що не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення суду. Інших доказів на підтвердження понесених ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу, які були б надані суду з дотриманням установленого процесуальним законом порядку, матеріали справи не містять. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року ухвалене з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування з ухваленням нового, про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту. У задоволенні заяви ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 08 липня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов О. В. Шахова