Постанова Київський апеляційний суд № 376/321/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 376/321/21 провадження № 22-ц/824/9031/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г. М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., при секретарі Гайворонському В. М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року у складі судді Коваленка О. М., встановив: 08.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» (далі - ТОВ АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА») про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 3224081500:03:004:0001, площею 3,3790 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах земель Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. 10.12.2013 між ТОВ АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» як орендарем та ОСОБА_1 як орендодавцем укладено договір №68 оренди вищевказаної земельної ділянки. Умовами договору визначено, що строк його дії становить сім років. 30.07.2020 представник позивача звернулась до ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» з заявою про припинення користування вказаною землею після закінчення строку дії договору. 20.11.2020 позивач отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого дізналася про зареєстроване за ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» право оренди на вказану земельну ділянку на 49 років на підставі додаткової угоди до договору оренди від 20.12.2015. Оскільки вказана додаткова угода ОСОБА_1 не укладалась та не підписувалась, 49-річний строк оренди її земельної ділянки з нею не погоджувався, 19.01.2021 її представником подано заяву до Сквирського ВП ГУНП в Київській області про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України. За наслідками розгляду заяви 21.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12021115260000014 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Посилаючись на вказані обставини позивач просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 20 грудня 2015 року до укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» як орендарем та ОСОБА_1 як орендодавцем, договору оренди земельної ділянки №68 від 10.12.2013 площею 3,3790 га кадастровий номер 3224081500:03:004:0001, розташованої на території Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області. 22.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову. Просила суд заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання будь-якої роботи щодо предмета спору, а саме заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії та виконувати будь-які роботи, пов`язані з обробкою ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив та засівання площ сільськогосподарськими культурами тощо) та використанням належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,3790 га кадастровий номер 3224081500:03:004:0001. Свої доводи мотивувала тим, що термін дії договору оренди закінчується 11 квітня 2021 року, повторно надавати землю в оренду вона не бажає, про що письмово повідомила відповідача в заяві від 30.07.2020. На теперішній час земельна ділянка продовжує перебувати в користуванні ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА», проведення вказаною особою ґрунтообробних та посівних робіт порушить права позивача, як її власника, а також ускладнить у подальшому виконання майбутнього рішення суду та унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких вона звернулась до суду. Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року вказане клопотання задоволено. Заборонено ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання будь-якої роботи щодо предмета спору, а саме заборонено відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії та виконувати будь-які роботи, пов`язані з обробкою ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив та засівання площ сільськогосподарськими культурами тощо) та використанням належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,3790 га кадастровий номер 3224081500:03:004:0001. В апеляційній скарзі представник ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» просить скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року. Свої доводи мотивує тим, що 10.12.2013 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки №68 строком дії 49 років, а 20.12.2015 до вказаного договору було укладено додаткову угоду. Вказані договір та додаткова угода зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідач не може продовжувати весняні польові роботи на орендованій земельній ділянці, при тому, що восени 2020 року відповідачем було вже розпочато підготовку ґрунту, адже на момент їх проведення у відповідача були відсутні будь - які підстави, які б вказували на неможливість вчинення відповідних дій. 30.07.2020 довірена особа позивача подала заяву відповідачу, а саме: «Прошу земельну ділянку кадастровий номер 3224081500:03:004:0001 після закінчення договору не обробляти», з якої не вбачається, що позивач ставив вимогу про заборону обробляти орендовану земельну ділянку після 11.04.2021. Крім цього, вказана вимога не відповідає договірним відносинам, що виникли між сторонами. Вважає, суд першої інстанції вжив заходи забезпечення таким способом, який фактично підмінив собою рішення суду у справі і вирішив позовні вимоги до розгляду справи по суті. Крім цього, навіть відповідно до доводів позивача про закінчення договору оренди 11.04.2021, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки заборонив користуватися земельною ділянкою відповідачу у строки дії договору. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Приймак О. Ю. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Посилається на те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, які б мали бути перевірені апеляційним судом. Судом першої інстанції була здійснена оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати представник позивача, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Вжиті судом заходи забезпечення позову не є вирішенням позовних вимог до розгляду справи по суті. Зазначив, що задоволення позову призведе до повернення позивачу права користування власною земельною ділянкою. Проведення відповідачем ґрунтообробних та посівних робіт порушить права позивача та ускладнить виконання рішення в цій справі та унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав. В судовому засіданні представник ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» - адвокат Прокопець О. М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Приймак О. Ю. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Вислухавши пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з предмета спору та наведеного позивачем обґрунтування необхідності вказаного виду забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке. Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Відповідно до статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» та іншим особам вчиняти будь-які дії та виконувати будь-які роботи, пов`язані з обробкою ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив та засівання площ сільськогосподарськими культурами тощо) та використанням належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що перебуває в оренді за договором оренди, укладеним з ТОВ «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА», оскільки заборона не тільки позбавляє відповідача на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою позивачка уклала договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована (стаття 204 ЦК України). Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача на користування земельної ділянкою, та надав перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є мотивованими та обґрунтованими. З огляду на те, що позивачка звернулася до суду з вимогою про недійсність додаткової угоди, що полягає у констатації цього факту і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, її посилання на те, що проведення відповідачем ґрунтообробних та посівних робіт на зазначеній земельній ділянці порушить її право, як власника цієї ділянки, а також ускладнить у подальшому виконанню майбутнього рішення суду та унеможливить ефективний захист та поновлення її прав є необґрунтованими. Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що викладені в постанові суду від 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17. Доводи позивача про те, що незважаючи на її заяву від 30.07.2020 з проханням не обробляти земельну ділянку після закінчення строку її оренди на підставі єдиного підписаного нею договору оренди земельної ділянки на 7 років, а також розслідування національною поліцією кримінального провадження за фактом шахрайського заволодіння відповідачем її землею, що стало можливим внаслідок використання останнім підробленого документу, не може слугувати підставою для забезпечення позову, оскільки цими доводами позивач фактично обґрунтовує свою позовну заяву. Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18. Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права, а тому відповідно до ст. 376 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись статтями 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» задовольнити. Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «БЕРЕЗАНКА» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк