Постанова Київський апеляційний суд № 363/2688/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року місто Київ. Справа 363/2688/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9652/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Суддя-доповідач Желепи О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року (ухвалене в складі судді Рудюка О.Д., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 03.04.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним і банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача. Позивач відповідно до статті 1054 ЦК України, виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Як вказує позивач, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, витягом з «Тарифів Банку», витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою». У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 28.04.2020 року виникла заборгованість 14 203,87 грн., яка складається з наступного: 7 819,09 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 2 810,52 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 2 421,69 грн. - нарахованої пені; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 652,57 грн. - штрафу (процента складова). На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 14 203,87 грн. за кредитним договором №б/н від 03.04.2013 року. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року відмовлено у задоволені позову. Не погодившись з таким рішенням суду 18.05.2021 року, відповідно до відмітки на поштовому конверті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконне, постановлене з порушеннями норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду. Судом першої інстанції неправильно визначений характер правовідносин між сторонами, неправильно застосовано закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 03.04.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладанні договору сторони керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України, який визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Вказує, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції. Встановивши, що позивач надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, судпершої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту та відсотків. Крім того, скаржник просить суд з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, дослідити Виписку про рух коштів, яка була надана до суду першої інстанції разом з позовом та є визначальним доказом при встановленні фактичних обставин стосовно використання відповідачем кредитних коштів, що свідчить про прийняття відповідачем умов кредитного договору та в порушення ст.ст. 76. 77. 80, 81, 209, 213, 229 І ПІК не досліджена судом першої інстанції. Посилається на постанову ВС № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року. Ухвалою від 01 червня 2021 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Станом на 07.07.2021 року відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини. Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі. Звертаючись до суду позивач послався на те, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження факту виконання своїх зобов`язань за договором б/н від 03.04.2013 року, надано виписку з карткових рахунків ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , а також довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки №99926257623267128 від 05.08.2018 року та довідку про відкриття картки, в якій старт кредитування зазначено 08.10.2015 року. Надана позивачем виписки з карткових рахунків та довідка про відкриття картки ОСОБА_1 , не являється належним та допустимим доказом, щодо виконання позивачем своїх зобов`язань, а саме надання відповідачу грошових коштів у розмірі та умовах встановленим договором б/н від 03.04.2013 року, за яким позивач просить стягнути заборгованість з відповідача. Отже районний суд встановив, що позивачем недоведено надання грошових коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, на підставі якого позивач звернувся з позовом. Дослідивши надані до суду позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів отримання відповідачем коштів по договору, на підставі якого звернувся з позовом. Доводи банку про те, що підписавши анкету - заяву, відповідач погодився на всі істотні умови кредитного договору, які були викладені в умовах та правилах на час його укладення та які банк в подальшому буде змінювати на власний розсуд, колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку Чура М.Ю. підписав 03.04.2013 року. При підписанні вказаної Анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Разом з тим, вказані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості. Ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 . Анкета-заява від 03.04.2013 року містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Заява не містить даних про умови кредитування. У Анкеті-заяві відсутні відомості яку кредитну картку бажав отримати відповідач, який рахунок відкривається на ім`я відповідача та дані про видачу відповідачу пам`ятки клієнта. Матеріали справи також не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таких доказів позивачем суду першої інстанції надано не було. Заява, підписана ОСОБА_1 не містить визначення виду картки, яка підлягала видачі відповідачу, а позивачем суду першої інстанції не були надані ні пам`ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити, на які конкретно умови договору надавав згоду відповідач. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, зобов`язання позичальника повернути кошти виникає тільки у разі надання таких коштів кредитодавцем, а відтак позивач повинен був надати суду першої інстанції докази у підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд першої інстанції вірно встановив, що належних доказів надання відповідачу кредитних коштів на підставі анкети заяви до позовної заяви додані не були. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки виписці про рух коштів, колегія суддів не приймає з таких підстав. Виписка по рахунку, на яку позивач посилається як на доказ отримання кредиту не є доказом отримання такого за тим договором, за яким позивається позивач. У виписці тільки зазначено, станом на яку дату вона сформована, але не зазначено за договором, від якої дати, а тому колегія суддів погоджується з тією оцінкою, яку надав суд першої інстанції такому доказу. У виписці зазначено, рух коштів по картці № НОМЕР_1 , датою відкриття якої є 08 жовтня 2015 року, (рік не співпадає з роком написання анкети заяви)також зазначено рух коштів по картці № НОМЕР_2 , разом з тим в довідці позивача не зазначено, що така картка видавалась. Суд вірно встановив, що при таких доказах та відсутності зв`язку між анкетою-заявою, та іншими поданими доказами, неможливо взагалі встановити, чи картки по яких показано рух коштів є кредитними, чи виплатними, за якими відповідач використовував власні кошти. Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та розмір заборгованості. В наданому позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначені декілька видів тарифів, які містять різні умови та відсоткові ставки за користування кредитним коштами. Відповідач не підписував жодні тарифи та умови. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем факту видачі кредиту за тим договором, за яким позивався позивач, погодження істотних умов кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості, за тим договором на який посилався позивач, а отже і про наявність підстав для стягнення заборгованості. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому скарга позивача задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судові витрати у виді судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на особу, яка оскаржила рішення. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» -залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 07 липня 2021 року. Судді: О.В. Желепа В.А. Кравець О.Ф. Мазурик