Постанова 4824 № 381/2602/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 381/2602/19 Головуючий у І-й інстанції - Соловей Г.В. апеляційне провадження № 22-ц/824/5206/2021 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі,- В С Т А Н О В И В : В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі. В обґрунтуванні позову вказував, що позивачу на праві власності належить Ѕ частина житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та Ѕ частина земельної ділянки площею 0,2160 га, за вказаною адресою. Власником іншої Ѕ частини житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що він з відповідачем не можуть дійти згоди щодо порядку користування і володіння житловим будинком з господарськими спорудами і будівлями, а також земельною ділянкою, спроби досудового врегулювання спору позитивного результату не дали, просив задовольнити позов. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року в задоволені позову було відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Хомич І.О., діючий в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Посилався на те, що перепланування та переобладнання будинку з втручанням у несучі конструкції або інженерні конструкції потребують як і раніше отримання документів, що надають право на їх проведення. При цьому прорізання отвору в зовнішній стіні є втручанням у несучі конструкції, на виконання якого необхідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування житлового будинку. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно зі ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2019 року, посвідченого державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області Бігіч С.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №39 та №41 позивачу ОСОБА_1 належить Ѕ частина житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та Ѕ частина земельної ділянки площею 0,2160 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 3224981201:01:007:0169, що розташована на території АДРЕСА_1 . Інші Ѕ частина вказаного будинку та Ѕ частина земельної ділянки належить відповідачу по справі ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкове майно складалось із житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами: під літерою А - прибудова «а», ганок «а1», козирок «а2», сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», сарай «Е», убиральна «Т», колодязь «К», вимощення, огорожа №1. Загальна площа житлового будинку становить 66,8 кв.м. (площа зменшилась 0.3 кв.м. за рахунок перепланування), що зазначено в плані технічного паспорту, виданого КП Фастівської міської ради «Фастівське МБТІ» від 14 листопада 2018 року. Згідно Витягу від 09.01.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу ОСОБА_1 належить Ѕ частка житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Витягу від 09.01.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідачу ОСОБА_3 належить Ѕ частка земельної ділянки площею 0,2160 гектарів, кадастровий номер 3224981201:01:007:0169, розташованої на території АДРЕСА_1 . Згідно з положеннями ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Статтями 363, 367 ЦК України передбачено, що поділ (виділ частки) майна, що є об`єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників. Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку. Згідно з Висновком експерта за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно -технічної експертизи від 08.09.2020 р. №01/2020, складеним експертом ПП «Центр судових досліджень «ЕКСПЕРТТРАНССЕРВІС», поділити в натурі житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є можливим при умові відступу від ідеальних часток сторін Ѕ та Ѕ та при умові відхилення від вимог п. 5,19, п. 10,4 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення". Також, експертом при порівнянні даних технічного паспорту БТІ з даними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.01.2019 року встановлено, що перелік будівель та споруд в цих документах не співпадає. Так, в свідоцтві про право на спадщину не відображено: літню кухню «Д» (1954), літній душ «Л» (2018), огорожа №2 (2018), вимощення №3 (2018), дані об`єкти не уввійшли до спадкового майна. При розгляді справи сторонами не було заявлено клопотання щодо даних об`єктів нерухомості та не надано належних доказів про їх належність сторонам. Як зазначено експертом в наданому висновку, технічно можливі варіанти (експертом надано два варіанти) поділу будинку з відхиленням від ідеальних часток та з врахуванням переобладнення. Отже, поділ вказаного житлового будинку між співласниками можливий лише при умові відступу від ідеальних часток за умови переобладнення або прибудови. Із першоговаріанту поділу, на який посилається позивач, вбачається, що розподіл можливий при умові незначного відступу від рівності часток та з урахуванням відхилення від вимог п.5.19 ДБН В.2.2.-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», оскільки для другого співвласника площа загальної кімнати менше на 1,9 кв.м. та не забезпечено п.10.4 щодо площі світлового прорізу ( віконний проріз потрібно збільшити).Відступ від ідеальних часток по вартості будівель та споруд (перелік згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.01.2019 року) становить для позивача, який просить здійснити розподіл житлового будинку за варіантом № І даного висновку, на 5494 гривень більше, а для відповідача на 5494 гривень менше. Разом з тим, позивачем не надано доказів щодо розміру зміни ідеальних часток в разі поділу спірного будинку у відповідності з висновком експертизи. Як роз"яснив в своїй Постанові від 16.05.2018 року у справі №61-3510 св18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду "виходячі з аналізу змісту норм статтей 183, 358,364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно не можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка якого зменшилась. Окрім того, у відповідності з вказаним варіантом поділу та вимогами нормативних будівельно-технічних документів необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи: демонтувати віконний блок в приміщенні 1-3; демонтувати дверну коробку між приміщеннями 1-2 та 1-3; демонтувати перегородку та дверний блок між приміщеннями 1-6 та 1-2; замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-3; влаштувати дверний проріз (вхід до квартири) в приміщенні 1-3; встановити зовнішній дверний блок в приміщенні 1-3 та влаштувати вхідну групу у несучій стіні жилого будинку. Як видно з доводів відповідача, запропоноване експертом встановлення зовнішнього дверного блоку в приміщенні 1-3 та влаштування вхідної групи має бути виконано на відстані 30 см від вікна виранди у частині будинку, що пропонується йому, й буде частково закривати вікно. Вказані роботи потребують розроблення та погодження у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації. Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Статтями 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом. Відповідно до статей 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави вважати, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України. Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Перепланування (переобладнання) квартир та житлових приміщень повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам, Державним будівельним нормам України «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №

572. Згідно з цими Правилами до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - улаштування в окремих жилих будинках, квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Водночас, при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання. Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17-ц (провадження № 61-3792св19). Як вбачається із висновку експерта за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно -технічної експертизи від 08.09.2020р. №01/2020 запропоновані експертом варіанти розподілу будинку передбачають, зокрема встановлення зовнішнього дверного блоку, влаштування вхідної групи у несучій стіні жилого будинку, точний перелік робіт по зміні об`ємно-просторового рішення кожної з обох частин будинку мають бути обумовлені розробленою і погодженою у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами проектно-кошторисною документацією, тобто до ухвалення рішення суду. Проте матеріали справи не містять доказів того, що позивачем отримано погодження з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями про проведення робіт з переобладнання спірного будинку. Зокрема, позивачем не надано технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, правилам пожежної безпеки; залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, та водопостачання. Крім того, експертом фактично підтверджена необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж та системи опалення, однак не вказано, чи потребує таке переобладнання втручання в інженерні системи загального користування. Апеляційний суд позбавлений можливості самостійно встановити та з`ясувати, чи вказані роботи передбачають втручання в інженерні системи загального користування та чи потрібні висновки відповідних органів про допустимість пов`язаних з поділом будинку переобладнань і перепланувань, а також дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування житлового будинку (у випадку втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування). Доводи апеляційної скарги про те, що облаштування своїх часток інженерними мережами, у тому числі електро-, газо-, водопостачання та виготовлення технічних умов на перепланування вирішується власниками самостійно після поділу будинку та отримання правовстановлюючих документів на свої частки є помилковими з огляду на вищевикладене. При поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання. Відповідно до роз`яснень, викладених в пунктах 7, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»,звертаючись з позовом, необхідно до винесення рішення надати суду докази реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт або відмову у такій реєстрації, цим самим підтвердити на дійсність своїх намірів щодо виділу своєї частки і рішення суду не ґрунтувалося на припущеннях. В ході розгляду справи ОСОБА_1 вказаних документів суду не надав. Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також, відповідно до вказаного варіанту розподілу змінюється частка співласників. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі,вказавши в позовній заяві вимоги про поділ в натурі майна, що перебуває у його з відповідачем спільній частковій власності, частка якого становить Ѕ частину. В ході розгляду справи вказані позовні вимоги відповідно до зазначеного висновку експерта, не змінювалися і не уточнювалися, й не надано суду доказів в якому розмірі змінюється ідеальна частка співвласників будинку в разі розподілу будинку відповідно до вказаного висновку експерта з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників, учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому і здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), необхідно передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, а аналіз наведеного вказує на те, що провести реальний поділ будинку із виділенням сторонам їх часток (ідеально по Ѕ ) за наведених вище обставин не можливо. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Щодо стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки в натурі, то Висновком експерта №01/2020 від 08.09.2020 року запропоновано два варіанти розділу земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_1 , з виділом кожному із співвласників по 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,1080 га. Згідно зі ст.ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст.183 цього кодексу. Аналогічне положення закріплено в ч.3 ст.88 Земельного Кодексу України. Частиною 1 цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні ст.88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі. За правилом ч.2 ст.120 Земельного Кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Частина 4 ст.120 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Аналіз змісту норм ст.120 Земельного Кодексу України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Отже, за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.120 Земельного Кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому при застосуванні положень ст.120 Земельного Кодексу України у поєднанні з нормою ст.125 Земельного Кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Оскільки судом було відмовлено у задоволені позову в частині поділу житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток (1/2) сторін та враховуючи норми ст. 120 Земельного Кодексу України яка передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині поділу земельної ділянки. Суд першої інстанції повно та вс ебічно з`ясував оббставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 за його недоведеністю. Посилання позивача на те, що відповідач заперечує проти поділу будинку з тих підстав, що останній бажає змінити поділ земельної ділянки, одержавши її фасадну частину, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлений 08 липня 2021 року. Головуючий Судді: КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 757/23342/19-ц Головуючий у І-й інстанції - Савицький О.А. апеляційне провадження № 22-ц/824/648/2021 Доповідач Заришняк Г.М ПОСТАНОВА 10 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, діючої в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Шевченківського районного суду від 10 вересня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипопової Ії Володимирівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 , про визнання дій неправомірними та зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : На підставі статей 259,382 ЦПК України апеляційний суд проголошує вступну та резолютивну частину постанови. Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , діючої в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду від 10 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипопової Ії Володимирівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 , про визнання дій неправомірними - відмовити. В решті дане рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повної постанови. Головуючий: Судді: