Постанова 4803 № 214/6196/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5431/21 Справа № 214/6196/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М., суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року, яке ухвалено суддею Ковтун Н.Г. в м. Кривому Розі та повний текст рішення складено 26 січня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: В вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що з метою отримання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 підписав заяву б/н від 19.06.2007 року, тим самим підтвердилав свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Згідно з положеннями п.3.2, п. 3.3 згаданих Умов та Правил, клієнт дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 11.08.2020 року, за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 43827 гривень 30 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 35936, 89 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит 1719, 10 грн., заборгованість за простроченими відсоткам 6171, 31 грн. нарахована комісія, які позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»:- заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.06.2007 року станом на 11.08.2020 року в загальному розмірі 35936 гривень 89 копійок; судовий збір в розмірі 1649 гривень 63 копійок. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості за нарахованими відсотками та заборгованості за простроченими відсотками в повному обсязі та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до підписаної відповідачем Анкети-заяви останній погодився, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування карткою складають договір про надання банківських послуг. З наявних у справі доказів підтверджується, що відповідач отримав кредитну картку Банку із встановленим на ній кредитним лімітом, користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, що свідчить про те, що відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, які діяли на момент укладання договору.Відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах,Умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору . Відповідач користувався коштами, погашав заборгованість, отже приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, погодився з розміром боргу в тому числі із нарахованими відсотками. Позивач зазначає, що відмовляючи у стягненні відсотків,суд допустив порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу економічної небезпеки для країни та призведе до неможливості здійснювати виплату відсотків за депозитними договорами та іншими обов`язковими платежами. Зауважує на тому, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню правова

позиція Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки вказана правова позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб, тоді як при розгляді даної цивільної справи відповідачем не заперечувався факт укладення договору, не спростовано факт наявності заборгованості та її розмір. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 05.02.2018 року, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 35 936,89 грн., тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, однак, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву.Відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 19.06.2007 року підписав Анкету-заяву б/н, відповідно до якої відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, 500 грн., який в подальшому збільшився до 32 500 грн. (а.с. 21,22). Відповідно до наданої суду першої інстанції Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 , сплата процентів за користування кредитом встановлена у розмірі 3 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки (а.с.22-зворот). Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 11.08.2020 року, за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 43 827,30., яка складається із 35 936,89 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 23 041,84 грн.- заборгованість за поточним тілом кредита; 12 895, 05 грн. заборгованість за простроченим тілом кредита, 1719,10 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 6171,31 грн.- заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625; 0,00 грн. 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. нарахована комісія, які позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви ОСОБА_1 19.06.2007 року була надана кредитна картка, із встановленим кредитним лімітом у розмірі 500 грн., який в подальшому неодноразово було збільшено до 32 500 грн. (а.с. 21) За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 19 06 2007 року було підписано Заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій сторони погодили розмір процентної ставки в розмірі 3 % в місяць, які нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році (а.с.22-зворот). Оскільки ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то він повинен нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за процентами за користування кредитом. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2007 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій своїм підписом підтвердив, що підписанням цієї Анкети-заяви він, відповідно до статті 634 ЦПК України, у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які, разом із пам`яткою клієнта і Тарифами, становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Погодився із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та Правилах та з тим, що зміни до Умов та Правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадах, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє його про внесення зміни, шляхом використання визначених Умовами та Правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та Правил є підтвердженням його погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та Правил. Зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов`язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua (а.с.22). Отже, висновок суду першої інстанції щодо відсутності погодження розміру відсотків за користування кредитними коштами за порушення виконання зобов`язань за договором б/н від 19 червня 2007 року є помилковим та не ґрунтується на матеріалах справи. Оскільки, ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то він повинен нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом,яка має бути розрахована із застосуванням процентної ставки у розмірі 3 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. При цьому колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню заборгованість за простроченим відсотками, в розмірі 6171,31 грн., оскільки, відповідно до анкети заяви погодженої між сторонами та підписаної відповідачем ОСОБА_1 сплата процентів за користування кредитом становить 3% , з розрахунку 360 днів на рік, відсоткова ставка за простроченими відсотками між сторонами узгоджена не була, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6171, 31 грн. Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Отже, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року. Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по процентам за користування кредитом, має бути розрахована із застосуванням процентної ставки у розмірі 3 % на місяць, та відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості із застосуванням погодженої процентної ставки 3 % на місяць, який перевірено колегією суддів та колегія суддів вважає його вірним і погоджується з ним, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за нарахованими відсотками станом на 11.08.2020 року становить 1719, 10 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у стягненні відсотків, що ставить під загрозу фінансову стабільність Банку та економічної небезпеки держави не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, адже зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, зокрема, такі доводи суперечать й установленій практиці Верховного Суду. Наведеним вище спростовуються й доводи апеляційної скарги позивача про те, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена в Постанові від03липня 2019року у справі №342/180/17,оскільки вказана правова позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін,коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб,тоді як при розгляді даної цивільної справи відповідачем не заперечувався факт укладення договору,не спростовано факт наявності заборгованості та її розмір,оскільки, надані позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті:https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26 листопада 2011року, шляхом підписання Анкети-Заяви позичальника. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді процентів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, тому саме вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими відсотками, яка станом на 11.08.2020 року становить 1719 грн. 10 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно від задоволених позовних вимог, по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1806,01 грн. (а.с.65) та за подання апеляційної скарги у розмірі 2709,01 грн. (а.с.95), що в сумі становить 4515, 02 грн.. -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором б/н від 19 червня 2007 року, яка станом на 11.08.2020 року становить 1719(одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) гривень 10 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4515(чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять) гривень 02 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року. Головуючий: Судді: