Постанова 4803 № 171/2281/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7550/21 Справа № 171/2281/20 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 року м.Кривий Ріг справа № 171/2281/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2021 року, яке ухвалено суддею Кодрян Л.І. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 31 травня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 21.06.2017 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у Анкеті-Заяві. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 20.08.2020 року, утворилась заборгованість у розмірі 224 613,89 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту 201 931,60 грн. та заборгованості за простроченими відсотками 22 682,29 грн. Посилаючись на те, що позивач на свій розсуд може вимагати від відповідача повернення частини суми заборгованості, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 21.06.2017 року в розмірі 192 265,70 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту, та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21.06.2017 року в розмірі 49134 грн. 18 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 547 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 11470 грн. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог позивача та постановити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог посилаючись на те, що суд не дослідив наявні у матеріалах справи докази. Позивач зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано належні та допустимі докази по справі, в тому числі розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку відповідача, з яких вбачається користування відповідачем кредитним лімітом, що свідчить про згоду відповідача з умовами кредиту. Позивач зауважує на тому, що розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку відповідача підтверджується що відповідачем було використано 293 519,67 грн. кредитних коштів, а погашено 188 043,60 грн., що свідчить про те, що позивач має право на задоволення вимог, щонайменше, в розмірі 105 476,07 грн, що складає фактично отримані але не повернуті відповідачем кредитні кошти. Позивач зазначає, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєдналась до договору приєднання та погодилась з його умовами. При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, тому Банком правомірно нараховувались відсотки за користування кредитом та списувались з карткового рахунку відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку представника відповідача, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. При цьому представник відповідача просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати відповідача, пов`язані з розглядом апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 10 000 грн. за надані юридичні послуги, а саме: усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз позову та доданих документів до нього. Рішення суду першої інстанції не оскаржено позивачем в стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 11470 грн., тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» надано належні та допустимі докази надання позичальнику кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49 134,18 грн., яка утворилась у зв`язку з неповерненням відповідачем отриманих кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» надання позичальнику кредитних коштів, однак не може повністю погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21.06.2017 року відповідач звернулась до позивача із Анкетою-Заявою, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі на відкритий картковий рахунок. При цьому, як слідує з довідки про зміну умов кредитування, за картковим рахунком відповідача був встановлений кредитний ліміт в розмірі 200 000 грн. (том 1 а.с.199). Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту яка, за розрахунком позивача, станом на 20.08.2020 року становить 192 265,70 грн. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви від 21.06.2017 року ОСОБА_1 була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом у розмірі 200 000 грн. на платіжну картку. За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданої виписки з рахунку відповідача, в період з 21.06.2017 року по 20.08.2020 року, активно користувалась кредитними коштами, наданими їй ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», в межах встановленого кредитного ліміту за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом здійснення платежів та погашення заборгованості за карткою. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 20.08.2020 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за поточним тілом кредиту 192 265,70 грн. Колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 62 667,81 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, виписки з рахунку відповідача та відповідно до розрахунку, проведеного колегією суддів, за період з 21.06.2017 року по 20.08.2020 року відповідач по справі активно користувалась кредитними коштами, сплачувала послуги туризму та транспортних перевезень, послуги таксі, знімала готівку, переводила кошти з виданої їй позивачем кредитної картки на інші картки та оплачувала інші послуги виданою їй позивачем кредитною карткою. Загальний розмір використаних відповідачем за період з 21.06.2017 року по 20.08.2020 року кредитних коштів становить 1 596 166,14 грн., при цьому відповідач повернула 1 533 498,33 грн. в рахунок погашення отриманих нею кредитних коштів, що свідчить про те, що відповідач має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів у розмірі 62 667,81 грн., виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом (1 596 166,14 грн. 1 533 498,33 грн. = 62 667,81 грн.). При цьому, колегією суддів при проведенні власного розрахунку заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту, відповідно до виписки з рахунку відповідача (том 1 а.с.79-100), враховані лише фактичні витрати відповідача, які остання здійснювала за допомогою виданої їй позивачем кредитною карткою, які були спрямовані на сплату послуг туризму та транспортних перевезень, послуг таксі, зняття готівки, переказ коштів з на інші картки та оплату інших послуг, та в рахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту колегією суддів не враховувалось списання відсотків за користування кредитним лімітом та щомісячну комісію за обслуговування картки, оскільки між сторонами не було погоджено розмір відсотків за користування кредитним лімітом та щомісячну комісію за обслуговування картки. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає помилковим визначений судом першої інстанції розмір заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту в розмірі 49 134,18 грн., оскільки розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту, за розрахунком колегії суддів, становить 62 667,81 грн. та підтверджений належними та допустимими доказами по справі, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги позивача в цій частині заслуговують на увагу. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєдналась до договору приєднання та погодилась з його умовами. При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, тому Банком правомірно нараховувались відсотки за користування кредитом, щомісячна комісія за обслуговування картки та списувались з карткового рахунку відповідача, з огляду на наступне. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2017 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», в якій своїм підписом підтвердила, що підписанням цієї Анкети-заяви вона, відповідно до статті 634 ЦПК України, у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які, разом із пам`яткою клієнта і Тарифами, становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Погодилась із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та Правилах та з тим, що зміни до Умов та Правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадах, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє її про внесення зміни, шляхом використання визначених Умовами та Правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та Правил є підтвердженням його погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та Правил. Зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов`язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua (том 1 а.с.13). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення якоих визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі. Отже, для підтвердження правомірності нарахування позивачем заборгованості за простроченими відсотками, щомісячної комісії за обслуговування картки та правомірності погашення таких нарахувань за рахунок коштів кредитного ліміту, позивач АТ КБ «ПриватБанк» має надати суду належні та допустимі докази щодо виду картки, наданої позичальникові та докази погодження з відповідачем можливості погашення відсотків та комісій за рахунок коштів кредитного ліміту, однак таких доказів позивачем суду не надано. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначеного судом розміру заборгованості за кредитним договором б/н від 21.06.2017 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» із зменшенням цього розміру з 49 134,18 грн. до 62 667,81 грн. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та необхідністю зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості за кредитним договором, збільшенню підлягає стягнутий з відповідача на користь позивача судом першої інстанції судовий збір з 547 грн. до 987,27 грн., що буде відповідати співмірності задоволеним позовних вимог позивача. В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом при зверненні до суду апеляційної інстанції сплачено судовий збір у розмірі 4 543,45 грн. відповідно до платіжного доручення від 24 червня 2021 року (том 2 а.с.56), з яких 1480,90 грн., в межах задоволених позовних вимог та часткового задоволення апеляційної скарги, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, заявлене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат пов`язаних з розглядом апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 10 000 грн. за надані юридичні послуги, а саме: усну консультацію з вивченням документів та правовий аналіз позову та доданих документів до нього задоволенню не підлягає, скільки в даному випадку судом апеляційної інстанції задовольняється частково апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором б/н від 21.06.2017 року, стягнутої з відповідача на користь позивача із збільшенням цього розміру з 49 134 грн. 18 коп. до 62 667 грн. 81 коп. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2021 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором б/н від 21.06.2017 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», збільшивши цей розмір з 49 134 грн. 18 коп. до 62 667 (шістдесят дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 81 коп. Рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», збільшивши цей розмір з 547 грн. до 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 27 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 90 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: