Постанова Одеський апеляційний суд № 947/12742/21

Номер провадження: 33/813/766/21 Номер справи місцевого суду: 947/12742/21 Головуючий у першій інстанції Чванкін С.А. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А. за участю: секретаря судового засідання Фабіжевської Т.С. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2021 року, що складає 454 грн. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №064230 12.04.2021 року о 01 годині 27 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «Ніссан», н/з НОМЕР_1 , по вул. Відважних в м. Одеса, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, невиразна мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох понятих у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху» України. Не погоджуючись із вказаною постановою, 12 травня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення суддею норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови зазначає, що зміст протоколу не відповідає обставинам справи, не підтверджується доказами, доданими до нього. Матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та забезпечення можливості пройти огляд на місці зупинки, тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з`явився, суд оцінює таку поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного. Апеляційний суд не в змозі погодитись із доводами апелянта щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступні обставини. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення від 12.04.2021 року серії ДПР18 №064230 12.04.2021 року, відповідно до якого о 01 годині 27 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «Ніссан», н/з НОМЕР_1 , по вул. Відважних в м. Одеса, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, невиразна мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох понятих у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху» України. -відеозаписами з портативного реєстратора поліцейського від 12.04.2021 на яких зафіксовано, що працівниками поліції ОСОБА_1 , який виявляв ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, нестійку ходу, невиразну мова, а також не міг розібрати якою мовою до нього звертаються поліцейський, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров`я, від чого водій відмовився, після чого у водія було вилучено ключі від автомобіля з метою усунення його від курування транспортним засобом. Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо недоведеності факту керування ним транспортним засобом, апеляційний суд звертає увагу на наступне. В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодним чином під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не заперечував факту керування ним автомобілем, а у судовому засіданні у суді першої інстанції зазначив, що лише переставляв свій автомобіль, тобто фактично керував їм. Щодо посилань апелянта на те, що відповіді, які надавав ОСОБА_1 на запитання поліцейських щодо проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, були помилково розцінені судом першої інстанції як відмова, апеляційний суд звертає увагу на те, що з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що на відповідні пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 неодноразово повторив «Да, я отказываюсь. Зауваження ж апелянта щодо того, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, апеляційний суд звертає увагу, що з наявного у матеріалах справи відеозапису, а саме з фрагменту, де ОСОБА_1 обурюється фактом вилучення в нього ключів від автомобіля та звинувачує поліцейський у незаконності такої дії, вбачається, що у ОСОБА_1 було вилучено ключі від автомобіля, з метою відсторонення його від керування. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому слід визнати, що висновок районного суду про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, підтверджений наявними у матеріалах справи доказами. Позиція ОСОБА_1 , яку він висловила в апеляційній скарзі щодо невизнання вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП. Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв`язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП. Враховуючи наведені обставини, вважаю, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко