LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807332/2477/20

від 09.07.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Дата документу 09.07.2021 Справа № 332/2477/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/2477/20 Головуючий у 1 інстанції: Сінєльнік Р.В. Провадження № 22-ц/807/2213/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «09» липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткова І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2021 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: В вересні 2020 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. За період з 01 квітня 2015 року по 01 вересня 2020 року загальна сума заборгованості за комунальні послуги, надані Концерном «Міські теплові мережі», складає 41920,50 грн. На підставі зазначеного просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 41920,50 грн. та судовий збір в розмірі 2102 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 21598 грн. 91 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 523 грн. 12 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 523 грн. 12 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не отримання послуг з постачання гарячої води, припинення КП «Водоканал» з 25 травня 2017 року надання послуги з водовідведення, незадоволення судом заяви ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове про часткове задоволення позову та солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з вересня 2017 року по вересень 2020 року в сумі 12 226,78 грн., в іншій частині позов залишити без задоволення. Концерн «Міські теплові мережі» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що споживач зобов`язаний оплачувати надані послуги, до концерну не надходили від КП «Водоканал» та відповідачів акт призупинення надання послуги з водовідведення з 25 травня 2017 року, акт відновлення системи централізованого водовідведення з 21 січня 2019 року, акт опломбування запірних вентилів гарячої води, відсутні щомісячні показання квартирних засобів обліку гарячої води. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в частині вимог про стягнення заборгованості у період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, стягненню підлягає заборгованість за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Судом встановлено та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками 2/3 квартири АДРЕСА_2 , та зареєстровані за вказаною адресою (а.с. 52). Відповідно до відомостей Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відповідач зареєстрований у вказаній квартирі (а.с.11,12). Концерн «Міські теплові мережі» у період з 01 квітня 2015 року по 01 вересня 2020 року надав послуги відповідачам з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Згідно з особовим рахунком відповідачами за надані послуги з централізованого опалення відповідачем оплата не здійснювалась (а.с. 7-8). Відповідно до довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води заборгованість відповідачів за період з 01 квітня 2015 року по 01 вересня 2020 року становить 41920,50 грн. Пунктом 2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 99р від 08.04.2013 року, визначено, що основною метою діяльності концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну. Згідно з п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями (надалі Правила), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами пункту 1 частини першої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Концерн «Міські теплові мережі» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та водопостачання, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись, а тому як власники квартири, повинні нести обов`язок із сплати за комунальні послуги, надані Концерном «Міські теплові мережі». За приписами ч 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не містить доводів щодо незгоди з визначеними судом першої інстанції розміром заборгованості за послуги гарячого водопостачання. За змістом апеляційної скарги доводи скарги зводяться до незгоди відповідачів з самим фактом надання таких послуг. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали доказів повідомлення Концерна «Міські теплові мережі» ними особисто або КП «Водоканал» про призупинення надання КП «Водоканал» послуг централізованого водовідведення з 25 травня 2017 року та неможливість у зв`язку з цим користуватись послугою гарячого водопостачання, про подальше відновлення надання такої послуги з 21 січня 2019 року, або доказів здійснення опломбування запірних вентилів гарячої води. В матеріалах справи також не містяться докази відсутності щомісячної зміни показань квартирних засобів обліку гарячої води (в разі їх наявності), що б свідчило про неотримання послуги гарячого водопостачання. Сама по собі відсутність централізованого водовідведення не свідчить про неможливість користування послугою гарячого водопостачання, оскільки між точкою споживання та стоком є розрив, а тому у даному випадку споживання гарячої води є технічно можливим. Посилання в апеляційній скарзі на незадоволення судом першої інстанції клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не заслуговує на увагу, оскільки скаржниками не обґрунтовано, яким саме чином були порушені права ОСОБА_1 , не зазначено які саме докази вони не мали можливість подати, а тому числі, шляхом письмового звернення до суду. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 09 липня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»