Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/4299/20

Справа № 346/4299/20 Провадження № 22-ц/4808/758/21 Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Капущак С.В. з участю представника апелянта П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служба у справах дітей та соціального захисту населення Дідик Л.П. і відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом органа опіки та піклування П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служби у справах дітей та соціального захисту населення в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою представника органа опіки та піклування П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служби у справах дітей та соціального захисту населення в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Яремин М.П. 19 березня 2021 року в м. Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 22 березня 2021 року, в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року П`ядицька сільська рада об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служба у справах дітей та соціального захисту населення в інтересах малолітнього ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація народження якого проведена відповідно до ст. 126 СК України. Мати дитини ОСОБА_3 померла. Відповідач ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання, утримання та розвитку дитини, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, зловживає спиртними напоями, не використовує за призначенням кошти, які отримує на його утримання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, неодноразово методом фізичного покарання виховував дитину. Крім того, відповідач не працює та веде аморальний спосіб життя. За повідомленням сімейного лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини дитину на медичні огляди та планові щеплення проводить родичка, оскільки батько не цікавиться його здоров`ям. В зв`язку з усними та телефонними зверненнями сусідів та родичів відповідача працівниками служби в справах дітей та соціального захисту спільно з головою П`ядицької ОТГ та працівниками ювенальної превенції неодноразово здійснювалися виїзди в сім`ю для умов проживання, які є складними: в приміщенні брудно, для дитини не створено відповідні умови для навчання та розвитку. В березні та червні 2020 року відносно відповідача складено протоколи за ст.184 КУпАП. На неодноразові попередження відповідач не реагує та продовжує наражати малолітнього сина на небезпеку, у зв`язку з чим останнього 10.07.2020 року вилучено із сім`ї та влаштовано до Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей. 23.07.2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглянуто питання про стан виконання відповідачем батьківських обов`язків, за результатами якого прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина. Просили позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути аліменти на його утримання в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України щомісячно на дитину відповідного віку, які зараховувати на особистий рахунок дитини у Державному ощадному банку України, до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-6). Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність подальшої позитивної зміни його ставлення до виховання його малолітнього сина ОСОБА_2 . Контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 покладено на орган опіки та піклування, а саме службу у справах дітей та соціального захисту населення П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.80-84). Не погодившись з рішенням суду, представником органа опіки та піклування П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служби у справах дітей та соціального захисту населення в інтересах малолітнього ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, у якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що судом проігноровано витяг з протоколу №6 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 23.07.2020 року, згідно якого прийнято висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його сина. Вказує, що судом не надано належну оцінку доказам, а саме характеристиці П`ядицької сільської ради ОТГ від 11.08.2020р. №449/02-32/20 на ОСОБА_1 , з якої встановлено, що на відповідача оступають скарги від родичів, сусідів та жителів с. П`ядики. Він зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, не займається належним вихованням та утриманням сина, часто залишає дитину без догляду та використовує фізичні покарання до малолітньої дитини. Наголошує на тому, що на день звернення до суду з позовною заявою і на даний час малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і надалі проживає у Івано-Франківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. За час перебування дитини у центрі (притулку) батько жодного разу не приїжджав та не провідував сина. На думку апелянта, посилання суду першої інстанції на те, що за період з липня 2020 року по березень 2021 року відповідач провідував сина в центрі (притулку) лише один раз 27.12.2021 року, дає підстави вважати, що ним вчинено такий поступок виключно через розгляд справи судом. Також судом не взято до уваги те, що відповідно до результатів соціально-психологічного діагностування психоемоційного стану та сімейних відносин малолітньої дитини, наданого центром та проведеним психологом ОСОБА_4 , найбільш значимим, головним або найбільш емоційно близьким членом сім`ї дитина вважає матір, яка трагічно загинула, а батька хлопчик називає дядьком, проговорює момент насильницьких дій з боку батька (приниження, нанесення фізичних травм), розмов про батька дитина уникає та часто наголошує, що він старенький. Зазначає, що із показань свідків (інспекторів ювенальної превенції, поліції) вбачається, що в будинку відповідача брудно, відсутні продукти харчування, відповідач перебуває в нетверезому стані, дитина без нагляду. За повідомленням сімейного лікаря, дитину на планові щеплення приводить родичка, оскільки батько не цікавиться його здоров`ям. Крім того, відповідач не працює та веде аморальний спосіб життя. Після прийняття судом оскаржуваного рішення складено акт обстеження матеріально-побутових умов стану сім`ї від 31.03.2021 року, яким вкотре підтверджено той факт, що відповідач ОСОБА_1 не намагається та не бажає змінити свій аморальний спосіб життя з метою подальшої позитивної зміни його ставлення до виховання його малолітнього сина ОСОБА_2 . Також зазначає, що оскаржуваним рішенням суду малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та права на повне державне забезпечення, яке включає відповідні гарантії. З наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити (а.с.89-94). Учасники справи правом на подання відзиву не скористались, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Вислухавши пояснення представника апелянта органа опіки та піклування П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служби у справах дітей та соціального захисту населення Дідик Л.П. і відповідача ОСОБА_1 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26.07.2019 року, про що складено відповідний актовий запис № 13 (а.с.14). Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133, 135 Сімейного кодексу України № 00023509743 від 27.07.2019 року, державна реєстрація вказаної дитини проведена відповідно до ст. 126 СК України, матір`ю дитини вказана ОСОБА_3 (а.с. 16). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 09.03.2019 року, актовий запис № 55 (а.с. 15). Малолітній ОСОБА_2 входить до складу сім`ї відповідача, що підтверджується даними довідки № 1284, виданої 02.10.2020 року П`ядицькою сільською радою ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.13). Згідно постанови Коломийського міськрайонного суду від 02.04.2020 року ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП та оголошено усне зауваження (а.с. 25). Згідно із довідкою амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. П`ядики від 08.07.2020 року, малолітній ОСОБА_1 на профілактичні огляди з`являється з родичкою (а.с. 20). Наказом служби у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 10.07.2020 року дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на такий облік (а.с. 17). Актами обстежень матеріально-побутових умов стану сім`ї відповідно від 21.02.2020 року, 20.03.2020 року, 10.07.2020 року та 14.01.2021 року, проведених за місцем проживання відповідача та його малолітнього сина в АДРЕСА_1 , встановлено, що відповідач належним чином не виконує своїх батьківських обов`язків щодо свого сина, в будинку не прибрано, матеріально-побутові умови проживання незадовільні, відповідач зловживає алкоголем, розкидані речі, меблі в аварійному стані (а.с. 21-23). На фототаблицях, долучених до позову, зображено вищевказані умови в будинку за місцем проживання відповідача (а.с. 54-59). 10.07.2020 року дитину вилучено з сім`ї та влаштовано до Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації для дітей, що підтверджується актом прийому дитини від 10.07.2020 року (а.с. 18). Відповідно до витягу з протоколу № 6 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 23.07.2020 року вирішено надати висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітнього сина (а.с. 7). 28.07.2020 року рішенням виконкому П`ядицької сільської ради ОТГ затверджено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його сина та вирішено звернутись із відповідним позовом до суду (а.с. 8). Згідно із характеристикою, виданою П`ядицькою сільською радою ОТГ 11.08.2020 року, ОСОБА_2 проживає в с. П`ядики та виховує малолітнього сина, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, часто залишає дитину без нагляду, не займається належним вихованням та утриманням сина, використовує фізичні покарання для малолітнього сина, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності щодо виховання сина (а. с. 24). Із змісту листа Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації для дітей № 615/387 від 18.09.2020 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 за період перебування його сина у зазначеному центрі жодного разу не приїжджав та не провідував його (а.с. 19). Даними листів вказаного центру від 18.01.2021 року та 18.03.2021 року підтверджується, що відповідач відвідував свого сина у вказаному закладі 27.12.2020 року, дитину тричі відвідувала тітка ОСОБА_5 , яка часто телефонує до останнього (а.с. 61,71). Відповідно до результатів соціально-психологічного діагностування психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_2 , наданого Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації для дітей та проведеним психологом ОСОБА_4 , найбільш значимим, головним або найбільш емоційно близьким членом сім`ї дитина вважає матір, яка трагічно загинула. Батька хлопчик називає дядьком, проговорює момент насильницьких дій з боку батька (приниження, нанесення, фізичних травм), а також наявність шкідливих звичок (пияцтво), розгорнутих розмов про батька уникає, часто наголошує, що він старенький (а.с. 62-64). Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , інспектор ювенальної превенції сектору превенції Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, пояснила, що вона здійснювала виїзд для обстеження умов проживання відповідача, в будинку якого було брудно, відсутні продукти харчування, спілкуватися відповідач не міг, оскільки був на підпитку, тому було прийнято рішення помістити дитину в центр того ж дня. Крім того, відносно відповідача двічі складено протоколи за ст. 184 КУпАП, одного разу йому дали попередження, іншого - справу закрили, з яких підстав свідку не відомо. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , інспектор ювенальної поліції вказаного відділу поліції, пояснила, що сім`я відповідача перебуває в складних життєвих обставинах, оскільки дитина втратила маму. Періодично здійснювалась перевірка за місцем проживання відповідача, який перебував в нетверезому стані, тому свідок вважає, що дитина була без нагляду. Зі слів сусідів дитина неодноразово була без нагляду. Однак, допитаний в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_4 малолітній ОСОБА_2 , побачивши відповідача, назвав його татком та обняв, а також пояснив, що хоче жити з батьком, який розхвилювавшись почав плакати. До апеляційної скарги апелянтом долучено акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 служби у справах дітей П`ядицької сільської ради ОТГ від 31 березня 2021 року, із якого встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 , що проживає по АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_8 , 1968 року народження (брат), ОСОБА_9 , 1941 року народження (мати). Загальна площа будинку - 28 кв.м, житлова - 19 кв.м. Відповідач ОСОБА_1 не працює. Є видимі ознаки негативного впливу батьків на дітей (вживання алкоголю, аморальний спосіб життя). Перевіркою встановлено, що матеріально-побутові умови проживання незадовільні, у будинку брудно та холодно (не опалюється), антисанітарія, розкидані речі, меблі в аварійному стані. Часті скарги з боку сусідів на ОСОБА_1 з приводу вживання алкоголем. Висновок: матеріально-побутові умови незадовільні; для дитини не створені умови для проживання, навчання та розвитку; батько зловживає спиртними напоями та не вживає жодних заходів для покращення умов для повернення дитини (а.с.98). Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов стану сім`ї служби у справах дітей П`ядицької сільської ради ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області від 22 червня 2021 року, ОСОБА_1 не працює, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває в Івано-Франківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. Комісією зазначено, що присутні ознаки негативного впливу батьків на дітей - вживання алкоголю, аморальний спосіб життя. Перевіркою встановлено, що для проживання малолітньої шестирічної дитини умови не створені (незадовільні), не визначено місце для сну і відпочинку, не створено місця для навчання та розвитку. Відсутні продукти харчування, місце для приготування їжі оточене брудом та павутинням. Батьком не створено відповідних умов проживання, навчання та розвитку (а.с.153-157). Із змісту відповіді Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 05.07.2021 №488/346 встановлено, що за час перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у центрі (з 10 липня 2020 по 05.07.2021), його батько ОСОБА_1 відвідав свого сина всього один раз - 27.12.2020. Дитину тричі відвідувала тітка ОСОБА_5 , яка періодично телефонує до хлопчика та передає мобільний телефон батькові ОСОБА_1 , щоб той поговорив з сином. Вважають за доцільне зазначити, що ОСОБА_1 напередодні судового засідання в апеляційному суді спілкувався із сином у телефонному режимі та обіцяв, що відвідає хлопчика з гостинцями. Проте, будучи в м. Івано-Франківську ОСОБА_10 до сина не приїхав і не телефонував, щоб пояснити причину неявки (а.с.159). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач кардинально змінив своє ставлення до дитини, довів своє виправлення щодо можливості виконання ним своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відсутні докази на підтвердження використання коштів відповідачем на утримання сина не за призначенням, а також застосування відповідачем фізичного покарання під час виховання дитини. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, що застосовується для впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а відповідач на даний час став на шлях виправлення та бажає здійснювати належний догляд та виховання дитини, позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина не відповідатиме в даному випадку інтересам цієї дитини. Тому в задоволенні позову слід відмовити, одночасно попередивши відповідача про необхідність подальшої позитивної зміни його ставлення до виховання свого малолітнього сина. З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Відповідно до статей 150-152,154,155 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надають дитині доступу до нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. При вирішенні спору про позбавлення батьківських прав одного з батьків, зокрема у цій справі, належить звертати особливу увагу на вік дитини, наявність іншого з батьків, а також близьких родичів, з`ясовувати відношення до дитини та емоційний зв`язок з батьком, наявність доходу у батька та реальну можливість батьком забезпечити належний рівень виховання дитині, виявлення турботи про дитину, а також поведінку батька. З урахуванням цих обставин, суд повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання. Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю. Безумовно, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Суд першої інстанції з урахуванням твердження відповідача про бажання змінити поведінку щодо дитини не з`ясував та не виклав мотиви, чи були обставини, які перешкоджали відповідачу спілкуватися з сином, з яких конкретно причин відповідач не брав участі у вихованні дитини, чи залежали такі причини від нього, чи втрачені сімейні зв`язки між батьком і дитиною, як саме відповідач має намір змінити поведінку щодо дитини, які заходи він бажає вживати для виконання обов`язків батька з виховання дитини. Суд з урахуванням інтересів дитини мав з`ясувати, чи буде позбавлення відповідача його батьківських прав становити втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у право заявника на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції. В судовому засіданні апеляційним судом встановлено, що відповідач не має самостійного доходу, не розуміє батьківського обов`язку, не турбується про долю дитини, її майбутнє, не намагається навчити її моральним та суспільним цінностям. Посилання суду в рішенні на те, що батько має бажання спілкуватись з дитиною, кардинально змінив своє ставлення до дитини та довів своє виправлення щодо можливості виконання ним своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина, нічим не підтверджені та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідач, при бажанні, мав можливість брати участь у вихованні дитини шляхом листування з нею, телефонних розмов, привітань на день народження та свята, надіслання подарунків, відвідування центру соціально-психологічної реабілітації для дітей. Крім того, відповідач не працевлаштувався за період часу розгляду справи у суді, маючи земельну ділянку поряд з будинком, не обробляє її і не використовує для вирощування сільськогосподарської продукції, яка б могла хоча б частково забезпечити потреби у продуктах харчування. У помешканні не створено жодних умов для проживання дитини: відсутні продукти харчування, окреме спальне місце, відсутнє місце для навчання, шкільне приладдя, книги, електронні засоби (планшет, комп`ютер), які необхідні у разі дистанційного навчання дитини з урахуванням карантинних обмежень. Відсутні інші нормалі побутові умови для проживання дитині. Такі умови батько дитині не має можливості створити, оскільки не має самостійного доходу. Із висновків служби у справах дітей встановлено, що у дитини низький загальнокультурний рівень, педагогічна занедбаність, невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість. Простежується неблагополучна сімейна ситуація, відсутність сприйняття включеності в сім`ю, низький рівень емоційних зв`язків. Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , не приймає участі у його вихованні та утриманні, не піклується про розвиток сина, його навчання, дитина знаходиться в Івано-Франківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей тривалий період часу (з 10.07.2020). Належних та допустимих доказів на підтвердження своєї участі у житті, вихованні та матеріальному забезпеченні дитини відповідач, у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав. Безперечно, суд враховує думку дитини про бажання проживати із батьком, однак залишення дитини з батьком суперечитиме інтересам дитини. Колегія суддів, оцінивши всі наявні в справі письмові докази, дійшла висновку про доведеність в судовому засіданні належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яке виражається у тому, що він не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною, що є необхідним для її нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування її особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умови для отримання нею освіти. У цій справі наявні виняткові обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року). Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України"). Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою, оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури. Позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відповідає вимогам п.2 ч.1 ст. 164 СК України. Таке втручання здійснюється для захисту емоційного здоров`я та моралі малолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у п. 2 ст. 8 Конвенції. Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально потребують інтереси дитини, батько якої не виявляє про неї піклування. Поведінка батька відносно своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у його спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини. Враховуючи конкретні обставини справи, триваючу винну поведінку відповідача, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 . З врахуванням усіх встановлених обставин справи апеляційний суд констатує, що рішення про позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина відповідатиме найкращим інтересам дитини, якими є забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. При цьому враховується, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Оскільки висновки суду про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав не відповідають обставинам справи та спростовуються її матеріалами, за таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно встановлені обставини справи, які мають значення для вирішення справи, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Конвенцією про права дитини (стаття 3) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. За таких обставин, суд вирішує стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь закладу, у якому буде знаходитись дитина або особи, з якою проживатиме дитина (опікуна, піклувальника) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1260 гривень щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 жовтня 2020 року (з часу звернення до суду) і до досягнення дитиною повноліття. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника органа опіки та піклування П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служби у справах дітей та соціального захисту населення в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов органа опіки та піклування П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області - служби у справах дітей та соціального захисту населення в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити. Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 26.07.2019 року), актовий запис про народження № 13 від 06 серпня 2014 року, вчинений виконавчим комітетом Ценявської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво - Коломийський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківсаькій області. Стягнути з ОСОБА_1 на користь закладу, у якому буде знаходитись дитина або особи, з якою проживатиме дитина (опікуна, піклувальника) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1260 гривень щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.