Постанова Київський апеляційний суд № 367/97/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №367/97/2021 Головуючий у І інстанції - Кравчук Ю.В. апеляційне провадження №22-ц/824/8286/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває на розгляді справа за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 24 березня 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що існує реальна небезпека відчуження нерухомого майна, яке є власністю ОСОБА_1 на користь третіх осіб, а тому невжиття заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Просив, вжити заходи забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, загальною площею 240 кв.м, житловою площею 106,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1955026532109 та земельну ділянку кадастровий номер 3210945900:01:066:4671, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, загальною площею 240 кв.м, житловою площею 106,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 1955026532109 та земельної ділянки кадастровий номер 3210945900:01:066:4671, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2021 року, у задоволенні заяви АТ «Кредобанк» про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ «Кредобанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалося на те, що судом не було враховано того, що дії відповідача та подання неправдивих доказів для зменшення розміру заборгованості свідчать про намір ухилення від виконання зобов`язання, що саме по собі є підставою для забезпечення позову. Судом першої інстанції не було враховано, що Боржник може відчужити належне йому майно в інший спосіб ніж купівля-продаж, наприклад уклавши договір дарування, чи договір міни, про намір укладання яких позивач не може знати взагалі. Крім того, зазначає, що у ОСОБА_1 є і інші заборгованості, зокрема у Фінансовій компанії «ЕЛ.ЕН.ГРУП», що свідчить про утруднення виконання можливого рішення суду, так як майновий стан ОСОБА_1 є незадовільним і тому виконання можливого рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 129595 грн може продовжуватись роками. Позивач переконаний, що у випадку відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно боржника, позивач фактично буде позбавлений можливості виконати рішення суду ухвалене на його користь, так як у боржника фактично буде відсутнє майно на яке можна звернути стягнення. Вищезазначені обставини на думку апелянта є безспірним доказом того, що відмова у забезпеченні позову призведе до реального утруднення виконання рішення чи унеможливлення виконання рішення суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Не погоджується АТ «Кредобанк» із позицією суду першої інстанції щодо не співмірності заявлених заходів забезпечення позову позовним вимогам. Зазначає, що розмір позовних вимог АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 становить 131696,91 грн., що перевищує 20 розмірів мінімальних зарплат і тому у випадку задоволення позовних вимог АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 в повному обсязі, розмір суми боргу допускає звернення стягнення на єдине житло боржника згідно з положеннями ч.7 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження». Просило скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву АТ «Кредобанк» про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви АТ «Кредобанк» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій з відчуження майна, яке належить відповідачу, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірним заявленим позовним вимогам. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Пунктом першим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Згідно із п.п.4,5,6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій з майном, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено. Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам. Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду. Судом достовірно встановлено, що ціна даного позову становить 129594,91 грн., в той час як позивач просить накласти арешт на належний відповідачу будинок, загальною площею 240 кв.м, та земельну ділянку, загальною площею 0,08 га. При цьому позивач долучив до заяви про забезпечення позову відомості щодо ринкової вартості житлових будинків, які за площею є вдвічі меншими та розташовані в інших населених пунктах. Дані відомості позбавили як суд першої інстанції так і колегію суддів апеляційного суду можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову. Відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, передбаченого ч. 3 ст. 150 ЦПК України. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій з відчуження майна, яке належить відповідачу, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам. Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2021 року слід залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 08 липня 2021 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба