Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/18097/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18097/20 Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 07 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, в відмовленій частині -, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; - стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь позивача 3500 грн понесених витрат на правничу допомогу. Аргументуючи заявлені до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вимоги позивач наголосив, що як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, передбаченої ч. 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Натомість у 2020 році відповідачем виплачено таку допомогу не у повному обсязі, оскільки з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 чинною є норма частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за змістом якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Вказані дії відповідача призвели до звернення позивача за захистом до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже проведеної виплати за 2020 рік. Стягнуто з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоотриманої позивачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсії за віком, із врахуванням проведеної виплати, в сумі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь позивача 3500 грн. понесених витрат на правничу допомогу та задовольнити позовні вимоги в цій частині. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу за складення апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що до позовної заяви було надано документи, що підтверджують фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, вважає, що вони є належними та допустимими доказами, а тому просить задовольнити апеляційну скаргу. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в відмовленій частині з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.08.2017, яке наявне в матеріалах справи. У квітні 2020 року позивач отримав грошову допомогу до 5 травня, як учасник бойових дій у розмірі 1390 грн. Не погоджуючись із розміром виплаченої відповідачем грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою про її донарахування у встановленому Законом розмірі. Однак, за наслідками вирішення порушеного заявником питання відповідач, листом за №22154/02 від 13.10.2020 відмовив у нарахуванні такої допомоги у бажаному заявником розмірі у зв`язку із тим, що її виплата здійснена відповідно до розміру визначеного Кабінетом Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь позивача 3500 грн. понесених витрат на правничу допомогу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вартість наданих позивачу послуг не співрозмірна ціні позову, заявленим витратам і затраченого адвокатом часу, обсяг наданих послуг адвокатом позивачу не відповідає критерію реальності таких витрат, у зв`язку з чим вказана у позові сума витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, в розмірі 3500 грн, яку позивач просить стягнути, не підлягає задоволенню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 1, п.п. 1, 3 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертиз. Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 6, 7 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи. Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Вирішуючи питання щодо пов`язаності витрат з розглядом справи та пропорційності розміру наданих послуг, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Суд звертає увагу на те, що змістом вказаних норм передбачено обов`язок учасника справи надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат. Так, позивач просить стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь позивача 3500 грн. понесених витрат на правничу допомогу. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що представником позивача, адвокатом Дмитренком В.В. в позовній заяві заявлено про розподіл судових витрат у справі та подано докази на підтвердження понесених витрат, зокрема, представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду першої інстанції та до апеляційної скарги: - засвідчену копію ордера адвоката та посвідчена копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ; - засвідчену копію договору від 07 жовтня 2020 року про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Дмитренком В.В. (а.с.11); - витяг з тарифів надання послуг адвокатом Дмитренком В.В. - акт приймання передачі наданих послуг №1 до договору від 07 жовтня 2020 року про надання правничої допомоги на суму 3500, 00 грн.; акт приймання передачі наданих послуг №2 до договору від 07 жовтня 2020 року про надання правничої допомоги на суму 1500, 00 грн. - прибутковий касовий ордер № 20 від 19.11.2020 року на суму 3500, 00 грн.; - прибутковий касовий ордер № 20 від 19.11.2020 року на суму 1500, 00 грн. Всього витрат за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги на суму 5000,00 грн. Колегія суддів, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, а також зміст позовної заяви вважає, що даний спір є типовим та не потребує глибокого правового аналізу та дослідження, а відтак і часових затрат. По даній категорії справ є стала судова практика, а тому адвокату, який надавав правову допомогу позивачу не потрібно вивчати додаткові джерела права, оскільки він не міг бути необізнаним у законодавстві, яким регулюється спір у даній справі, у зв`язку з чим підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Вивчення та правовий аналіз матеріалів у типовій справі для професійного досвідченого адвоката, наслідками чого є більш технічний підхід (викладення фактичних обставин справи та посилання на відповідні норми, з чого фактично і складається наявні в матеріалах справи відзиви на апеляційні скарги, без проведення складного та глибокого правового аналізу у їх відповідному взаємозв`язку та, як наслідок, відповідні висновки), не вимагали за висновком суду великого обсягу аналітичної роботи та затрат часу, з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню. Водночас, з матеріалів справи встановлено, що предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. При цьому рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по суті позовних вимог позивачем не оскаржувалося. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами немайнового характеру, які заявлені у позовній заяві та апеляційній скарзі. З огляду на те, що предметом даного спору, є справа незначної складності, колегія суддів вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною в порівнянні з фактично виконаним об`ємом роботи, тому суд апеляційної інстанції виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 2000,00 грн. При цьому, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Враховуючи викладене у сукупності, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, суд вважає, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 2000,00 грн. за всіма визначеними у актах прийому-передачі №1 та "2 виконаних робіт складовими професійних правничих послуг. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відмовленій його частині з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовної вимоги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, в відмовленій частині - скасувати. Стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. (дві тисячи гривень) понесених витрат на правничу допомогу. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.