Постанова 4856 № 560/1677/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1677/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 06 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Ільчука В.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці в якому просив: - зобов`язати негайно уповноважену особу Державної служби України з питань праці ОСОБА_2 внести обґрунтоване подання тимчасово виконуючому обов`язки голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 про призначення на вакантну посаду начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_1 шляхом укладання з ним контракту; - зобов`язати негайно тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 укласти контракт з ОСОБА_1 про проходження державної служби на посаді начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області на період дії карантину та до дня призначення на цю посаду переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства; - зобов`язати тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 після укладання контракту з ОСОБА_1 видати наказ та оприлюднити на Єдиному порталі вакансій державної служби інформацію про укладання контракту на посаду начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом Державної служби України з питань праці від 28.12.2020 року № 686-к було оголошено добір з призначення на вакантну посаду начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області. Уповноваженою особою для проведення співбесіди згідно із цим наказом визначено ОСОБА_2 . Про прийняте рішення за результатами добору з призначення на вакантну посаду начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_2 надав подання на ім`я т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 , згідно якого вважає неможливим визначити кандидата на зайняття вакантної посади посаду начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області. У поданні зазначено, що для участі в співбесіді були запрошені наступні кандидати: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . З метою визначення рівня знань законодавства з питань, що належать до компетенції Держпраці, під час співбесіди кандидатам задавались питання щодо основних завдань Держпраці та способів їх реалізації, а також інші питання, які надають можливість визначити компетентність, ділові якості, мотивацію та комунікативні навички кандидатів. За результатами проведеної співбесіди кандидати виявили недостатні знання, рівень фахової підготовки щодо виконання посадових обов`язків, визначених для посади начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, категорія "Б", територіального органу Державної служби України з питань праці. Листом від 23.02.2021 року за №1170/1/11.2-ЗВ-21 відповідач у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 10.02.2021 року повідомив, що після проведення співбесіди з кандидатами на зайняття вакантної посади начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області уповноважена особа визначила, що кандидати виявили недостатні знання, рівень фахової підготовки щодо посадових обов`язків, визначених для цієї посади. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України). Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон України 889-VIII). Згідно з ч.1 ст.21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Разом з тим, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 13.04.2020 року № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 року рік" тимчасово, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину, зупинено дію положень Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами) та Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385 із наступними змінами) в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу. Призначення на посади державної служби здійснюється в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, який визначає механізм добору на посади державної служби шляхом проведення співбесід з визначеними суб`єктом призначення посадовими особами. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, який в подальшому продовжувався. У Законі України "Про державну службу" визначено, що дію положень цього Закону в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу тимчасово зупинено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На виконання вимог зазначеного вище Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.04.2020 року № 290 "Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", якою затверджений Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, який визначає механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину (далі Порядок №290). Порядок №290 визначає механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Згідно з п.2 Порядку №290 добір і призначення осіб на вакантні посади державної служби відповідно до цього Порядку здійснюється у виняткових випадках, пов`язаних з необхідністю виконання завдань і функцій державних органів на період дії карантину. Відповідно до п.5 Порядку №290 суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі проводить співбесіду з кандидатами, в тому числі дистанційно в режимі відеоконференції за умови наявності технічної можливості. Така співбесіда за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби може проводитись уповноваженою ним особою. Відповідно до п.12 Порядку №290 призначення на такі посади здійснюється шляхом проведення співбесіди з визначеними суб`єктом призначення або керівником державної служби у державному органі посадовими особами. Згідно з п. 20 Порядку №290 співбесіди з особами, які виявили бажання взяти участь у доборі з призначення на вакантну посаду, проводяться в порядку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку. Після проведення співбесіди уповноваженою особою з визначеними нею кандидатурами вноситься обґрунтоване подання суб`єкту призначення або керівнику державної служби в державному органі про призначення на вакантну посаду державної служби кандидата шляхом укладення з ним контракту. Відповідно до п.21 Порядку №290 суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі розглядає таке подання та приймає рішення про укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, який укладається на підставі Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 290, або про відхилення поданої кандидатури. Відповідно до п.22, 24 Порядку №290 рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення або керівником державної служби в державному органі після підписання контракту. Таке рішення оформляється шляхом видання відповідного наказу (розпорядження). Інформація про прийняте рішення за результатами добору з призначення на вакантну посаду шляхом укладення контракту оприлюднюється на Єдиному порталі вакансій державної служби протягом одного робочого дня після отримання рішення суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі. Отже, подання про призначення на вакантну посаду та рішення про призначення на посаду державної служби приймаються за результатами проведеної співбесіди. Уповноважена особа після проведення співбесіди з визначеними кандидатурами має виключне право вносити обґрунтоване подання суб`єкту призначення або керівнику державної служби в державному органі про призначення на вакантну посаду. Це право визначається самостійно, використовуючи дискреційні повноваження. Порядок №290 допускає суб`єктивний фактор при прийнятті такого рішення уповноваженою особою. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 року за №1395/5 передбачено, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження мають такі ознаки: 1) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини; 2) дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта форм реагування на цей юридичний факт; 3) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; 4) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) обрати форму реалізації своїх повноважень - видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії; 5) наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення; 6) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедуру виконання. Отже, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Вимога позивача про зобов`язання негайно уповноважену особу Державної служби України з питань праці ОСОБА_2 внести обґрунтоване подання тимчасово виконуючому обов`язки голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 про призначення на вакантну посаду начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_1 шляхом укладання з ним контракту, та інші позовні вимоги, фактично спрямовані на визначення переможця проведеного конкурсу (у якому брали участь чотири особи), що є протиправним втручанням в дискреційні повноваження відповідача. У спірному випадку уповноважена особа Державної служби України з питань праці ОСОБА_2 після проведення співбесіди із чотирма особами не визначив кандидата для призначення на вакантну посаду державної служби. Отже, жоден інший суб`єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції уповноваженої особи вносити обґрунтоване подання суб`єкту призначення або керівнику державної служби в державному органі про призначення на вакантну посаду державної служби кандидата шляхом укладення з ним контракту. За таких обставин, враховуючи, що законодавством визначено порядок призначення на посаду державної служби, суд вважає, що без дотримання такого порядку зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган, підстави відсутні. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що відповідачем у спірних правовідносинах було допущено протиправну бездіяльність. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Таким чином, підстави для зобов`язання уповноваженої особи Державної служби України з питань праці ОСОБА_2 внести обґрунтоване подання тимчасово виконуючому обов`язки голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 про призначення на вакантну посаду начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_1 шляхом укладання з ним контракту, відсутні. Таким чином, така вимога не підлягає задоволенню. Як наслідок, не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги, які є похідними. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що являються безпідставними доводи позивача щодо неповноти форми та змісту подання уповноваженої особи ОСОБА_2 , оскільки Порядком №290 зразка подання (або його обов`язкових реквізитів) не визначено. Також Порядок №290 не передбачає прийняття іншої форми рішення уповноваженої особи у разі відсутності з певних причин визначеного нею кандидата для призначення на вакантну посаду державної служби. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 07 липня 2021 року. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.