Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7070/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7070/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Стащука Володимира Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просив суд: - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві відобразити в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 відсутність заборгованості з податку на доходи фізичних осіб в сумі 143127,38 грн., в тому числі пені 30132,10 грн. з урахуванням рішення від 30 квітня 2018 року Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/410/17. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність дій відповідача щодо невірного відображення наявної заборгованості з податку на доходи фізичних осіб в сумі 143127,38 грн. в інтегрованій картці платника податків, оскільки в силу встановлених фактів рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року у справі №826/410/17, яке набрало законної сили, податковий борг є неузгодженим, а тому існують підстави для виключення зазначеного боргу з інтегрованої картки платника податків. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт за №4112/26-52- 13-06/ НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року. Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення: підпункту 14.1.47, підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, занижено обсяги оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму - 534295,39 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі - 90586,62 грн., підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 пункту 179.1 пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями - неподання податкової декларації про доходи за 2014 рік. Як вже зазначалось, за результатами перевірки складено акт за №4112/26-52-13-06/ НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року, який надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків: АДРЕСА_1 . Фізична особа-платник податків ОСОБА_1 акт перевірки не отримав, в зв`язку з чим поштове відправлення повернуто до податкового органу з відміткою - «за закінченням терміну зберігання». Державною податковою інспекцією у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві відповідно до висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення: №0027691306 від 26 квітня 2016 року, яке надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, та яке повернуто до Державної податкової інспекції у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві з відміткою «за закінченням строку зберігання». В подальшому Державною податковою інспекцією у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна в податкову заставу від 21 липня 2016 року №173 та відповідно до акта опису майна від 05 жовтня 2016 року №74/26-52-17-20 проведено опис належного ОСОБА_1 майна: автомобіль Mercedes-Benz Vito 108 CDI 2148, колір білий, 2002 року випуску, № куз. НОМЕР_2 , держ. № НОМЕР_3 . Позивач не погоджуючись з таким рішення про опис майна в податкову заставу, звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. За результатами розгляду справи №826/410/17 30 квітня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування акту опису майна від 05 жовтня 2016 №74/26-52-17-20 Державної податкової інспекції' у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві, саме визнав протиправним та скасував акт опису майна від 05 жовтня 2016 року №74/26-52-17-20, складений податковим керуючим Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Рішення у даній справі набрало законної сили 31 травня 2018 року. Представник позивача адвокат Стащук В.А. 05 березня 2020 року звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив повідомити про наявність у ОСОБА_1 податкових зобов`язань. У разі наявності податкових зобов`язань, просив надати суми таких податкових зобов`язань, а також періоди, за які були нараховані податкові зобов`язання. Відповідач 01 березня 2020 року направив листа на адвокатський запит, в якому зазначив, що станом на 16 березня 2020 року відповідно до ІКП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) в сумі 143127,38 гривень, в тому числі пеня 30132,10 гривень. Як зазначено відповідачем в листі, за результатами перевірки було складено Акт від 26 квітня 2016 року №4112/26-52-13-06/ НОМЕР_1 , на підставі якого ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення - рішення від 08 червня 2016 року №0027691306, якими визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 113 403,28 гривень (в тому числі основний платіж 90 586,62 гривень та штрафна санкція 22 816,66 гривень). Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України). Відповідно до підпунктів 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно положень пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян). Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 58.3 статті 58 ПК України). Відповідно до статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3 статті 42 ПК України). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПК України). Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306 направлено податковим органом на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 . Даний лист повернувся поштою на адресу контролюючого органу без вручення, із відміткою «закінчення строку зберігання» від 14 липня 2016 року. Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПК України). У даному випадку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не зазначені причини невручення такого відправлення. Повідомлення не містить жодних відміток, у тому числі не відображено факт невручення, не вказано причини невручення. «Порядком пересилання поштових відправлень», затверджених наказом УДППЗ «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211 передбачена довідка форми 20, пунктом 3.1.1.3 цього Порядку визначено, що причина повернення поштового відправлення відправнику зазначається на довідці форми 20, яка акуратно прикріплюється внизу, ліворуч лицьового боку відправлення письмової кореспонденції. На довідці зазначається прізвище працівника, який обробляв кореспонденцію, та проставляється відбиток календарного штемпеля. При цьому, до конверта (штрихкодовий ідентифікатор № 0216701057999) з лицьового боку по лівому краю прикріплений листочок розміром приблизно 4 см на 7 см прямокутної форми з відміткою «закінчення терміну зберігання» та відбитком поштового штемпеля, який не відповідає встановленій Порядком № 211 формі довідки. Без зазначення прізвища працівника, який обробляв кореспонденцію. Вчинена відмітка на прикріпленому до конверту аркуші «за закінченням терміну зберігання» є причиною повернення поштового відправлення. Поряд з цим, норма абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України вимагає саме зазначення причин невручення, як встановлення правового факту вважати документи врученими платнику податків, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин. Відтак, прикріплення до конверту листочка з написом «закінчення терміну зберігання» свідчить про причини повернення поштового відправлення, та за відсутності на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення відповідного напису про не вручення поштового відправлення та його причин, засвідчених підписом працівника та штампом поштового відділення, не може вважатися належним доказом настання визначеного ПК України юридичного факту вручення в розумінні статті 42 цього Кодексу. У справі № 640/21350/18 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав вважати податкове повідомлення-рішення врученим та зазначив, що відмітка на конверті щодо причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є достатнім доказом у сенсі статті 58 ПК України інформування позивача про донарахування йому суми грошового зобов`язання. Проте, колегія суддів звертає увагу позивача на той, факт, що ОСОБА_1 стало відомо про наявність податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306, яким позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 90586,62 грн. при розгляді адміністративної справи №826/410/17, рішення у якій прийнято 30 квітня 2018 року. З наведеного вбачається, що хоч податкове повідомлення-рішення й не отримано позивачем при направленні останнього відповідачем у 2016 році, в той же час, про порушення своїх прав, на думку позивача, останній дізнався у 2017 році при зверненні з позовною заявою про визнання протиправним та скасування акту опису майна у податкову заставу від 05 жовтня 2016 року №№74/26-52-17-20, прийняттю якого передувало винесення податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306. Щодо доводів позивача про направлення податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306 та усіх інших індивідуальних актів, які прийнятті до даного податкового повідомлення-рішення на невірну адресу, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначає позивач в позовній заяві, останній не мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в підтвердження даного факту посилається на копію договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Проте як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції даної копії договору купівлі-продажу квартири позивачем не надано, крім цього жодного доказу в підтвердження реєстрації місця проживання за вказаною адресою позивачем також не надано. В той же час, як встановлено матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08 червня 2016 року місцезнаходження ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця (рнокпп НОМЕР_4 ) є АДРЕСА_2 . Так, колегія суддів враховує той факт, що з 12 січня 2017 року ОСОБА_1 припинив діяльність, як фізична особа-підприємець, проте станом на день винесення та прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306, останнє направлялось на адресу, зазначену в ЄДР. Як вже зазначалось, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3 статті 42 ПК України). Проте доказів повідомлення податкового органу про зміну податкової адреси позивачем не подано. Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та не приймає доводи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306 в силу того, що останнє направлялось на невірну адресу та останнім не отримувалось, а тому вважаться таким, що прийнято не у спосіб передбаченим чинним законодавством. До того ж вказане податкове повідомлення-рішення не є предметом спору у даній справі. Також, критично ставиться до доводів позивача, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року скасовано акт опису майна у податкову заставу від 05 жовтня 2016 року №№74/26-52-17-20, то у позивача відсутній обов`язок щодо сплати податкових сум, які нараховані податковим повідомленням-рішенням від 08 червня 2016 року. Окрім зазначеного погоджується з доводами відповідача в частині, що саме податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року є підставою для нарахування та відображення в інтегрованій картці платника податку боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб. В той же час, позивачем не надано доказів оскарження як в судовому та адміністративному порядку такого податкового повідомлення-рішення, а тому останнє вважається угодженим. Крім цього, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу учасників справи на наступне. Так, механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом №765 від 5 грудня 2013 року Міністерства доходів і зборів України (який був чинним на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року) (далі - Порядок №765). Відповідно до положень пункту 1 розділу ІІ Порядку №765, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником. Пунктом 13 розділу ІІ Порядку № 765 встановлено, що занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 765 дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. В подальшому Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі також - Порядок № 422). У Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції. Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП. Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку. Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а). Оскільки, позивачем не надано достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту оскарження або скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306, яке стало підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, то з урахуванням вищенаведених обставин та норм чинного законодавства суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про необґрунтованість заявленого позову та відсутність підстав для його задоволення. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Стащука Володимира Анатолійовича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль