Постанова 4855 № 826/954/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/954/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: У січні 2017 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0048401306 від 23 вересня 2016 року Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідачем та судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. 02 квітня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду справи за його участі. Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. 06 квітня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у місті Києві, в якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 30 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві №519 від 26 серпня 2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань отримання коштів у вигляді (прощення) заборгованості (як додаткове благо) від ПАТ «Укрсоцбанк» у 2015 році та сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 31 серпня 2016 року №8142/26-52-13-06/ НОМЕР_1 . Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 : - підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. При цьому, занижено обсяги оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 1 164 716,70 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 232 334,31 грн.; -підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57, підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177, пункту 177.11 статті 177, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік; - пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору з оподатковуваного доходу в сумі 17 470,75 грн. Вказані висновки акта перевірки, зокрема, ґрунтуються на тому, що Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві направлено запити №5831/10/26-52-13-02-45 від 01 серпня 2016 року та за №4361/10/26-52-13-02 від 03 червня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» щодо анулювання суми боргу платнику податку кредитором за самостійним рішенням. Відповідно до листа за №11.1-186/79-1009 від 12 серпня 2016 року, отриманого від ПАТ «Укрсоцбанк» громадянину ОСОБА_1 було нараховано дохід, що підлягає оподаткуванню у вигляді анульованої основної кредитної заборгованості на загальну суму 1 164 716,70 грн. На підставі зазначеного акта перевірки та відображених у ньому висновків податковим органом прийнято 23 вересня 2016 року податкове повідомлення-рішення №0048401306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 290 587,92 грн., в т.ч. 232 334,34 грн. за податковими зобов`язаннями та 58 253,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів зміни умов іпотечного договору від №028/25-207 від 06 червня 2007 року щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пп. пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. За правилами пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2015 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 року №321-VIII, положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, згідно з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015. З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №804/4182/17. Водночас підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 ПК України). З наявних матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредиту №028/25-207, згідно умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 142 500,00 доларів США 00 центів зі сплатою 11,95 процентів річних з відповідним графіком погашення суми основної заборгованості. 15 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 підписано договір про внесення змін №1 до договору кредиту №028/25-207 від 06 червня 2007 року, відповідно до пункту 2 якого: станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за кредитом в сумі 102 870,20 доларів США 20 центів; заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам за користування кредитом в сумі 3 242,55 доларів США. Також, сторони домовилися, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 53 057,00 доларів США здійснюється не пізніше 15 вересня 2015 року. Сторони домовились, що в разі якщо позичальник належним чином виконає умови, які викладені у пункті 3.1 цього договору про внесення змін, то позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту. У день виконання умов, які викладені у пункті 3.1 цього договору про внесення змін позичальник надає кредитору підписану «заяву на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням», форма якої зазначена у додатку №1 до цього договору про внесення змін не пізніше 16 години 30 хвилин поточного робочого дня кредитора, в який позичальник внесе суму, зазначену в пункті 3.1 цього договору про внесення змін. При цьому, сума залишку заборгованості за договором кредиту, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення позичальника про таке анулювання (прощення) та його обов`язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України зазначаються в заяві. У пункті 3.2 договору про внесення змін №1 від 15 вересня 2015 року до договору кредиту №028/25-207 від 06 червня 2007 року вказано, що якщо позичальник надасть заяву після строку, вказаного в пункті 3.2 цього договору про внесення змін, або внесе платіж в сумі, меншій ніж та, що зазначена у пункті 3.1 цього договору про внесення змін, то такі кошти будуть направлені на погашення заборгованості в черговості, передбаченій договором кредиту або цим договором про внесення змін (якщо черговість погашення заборгованості, передбачена договором кредиту відрізняється від черговості, зазначеної в цьому договорі про внесення змін), без права на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту. Довідкою від 19 жовтня 2016 року №10.1-186/96-18818 підтверджується, що 15 вересня 2015 року позивачем внесено 53 057,00 доларів США., в т.ч. 49 814,45 доларів США сплачений борг за кредитом та 3 242,55 доларів США - сплачені відсотки за кредитом, тобто позивачем було виконано вимоги пункту 3.1 договору про внесення змін №1 до договору кредиту №028/25-207 від 06 червня 2007 року, а відтак він як позичальник набув право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту. Тобто, ОСОБА_1 було сплачено всю суму боргу відсотків за кредитом (3 242, 55 доларів США), яку зазначено в пункті 2 Договору про внесення змін № 1, та частину боргу за самим кредитом (49 814,45 доларів США). Заявою позивача на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням підтверджується, що банком повідомлено позивача належним чином про обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. При цьому, не можуть бути враховані твердження позивача про те, що банк вручив йому незаповнений примірник заяви, а у видачі другого примірника на його усний запит відмовив, оскільки відповідна заява позивача містить особистий підпис ОСОБА_1 , що свідчить про те, що він був ознаймолений з її змістом, а жодних інших доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять. Так, згідно з додатком №1 до договору про внесення змін №1 від 15 вересня 2015 року до договору кредиту №028/25-27 від 06 червня 2007 року анульовано (прощено) основної суми боргу (кредиту) 53 055,75 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату анулювання (прощення) заборгованості. Таким чином, наведені вище обставини свідчать про правильність висновків суду першої інстанції про те, що анульована за договором кредитної лінії сума боргу у розмірі 53 055,75 доларів США є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а відтак в силу положень пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є додатковим благом і підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ОСОБА_1 за 2015 рік. Доводи апелянта про те, що анульована у 2015 році основна сума кредитної заборгованості за кредитним договором не є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, з посиланням на пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України, є помилковими з огляду на наступне. Так, колегія суддів наголошує, що пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Тобто, правовою підставою для звільнення особи від сплати податку на доходи фізичних осіб при анулюванні кредитного боргу є зміна кредитором валюти зобов`язання за кредитом, саме така умова регламентована пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України є сталою та була неодноразово викладена в постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 821/465/17, від 03 березня 2019 року у справі 804/8142/17, від 23 серпня 2019 року у справі № 825/599/17 та інших. Таким чином, як вірно визначив суд першої інстанції, оскільки між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 не було жодних угод про зміну валюти зобов`язання за кредитним договором, то вищевказана норма не може поширювати свою дію на правовідносини у даній справі. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №0048401306 та відсутність підстав для його скасування в судовому порядку, оскільки позивачу банком було прощено суму основного боргу без зміни валюти зобов`язання по кредиту, що у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства зумовлює виникнення в неї додаткового блага та, як наслідок, зобов`язання задекларувати отриманий дохід і сплатити з нього податкові зобов`язання. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 21.04.2020. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна