Постанова 4851 № 520/15127/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 р.Справа № 520/15127/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Сагайдак В.В.) від 02.02.2021 року (повний текст рішення складено 02.02.21 року) по справі № 520/15127/2020 за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; - зобов`язати відповідача виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, з урахуванням раніше виплаченої суми. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учасник бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020, проте відповідач повідомив, що така виплата проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Вважаючи протиправною вказану відмову, позивач звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Зобов`язано відповідача виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про наявність саме у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік. Зазначив, що позивач не перебуває на обліку в Обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації як одержувач допомог або компенсацій, у 2020 році виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня Обласним центром не проводилась. Згідно бази даних, виплата позивачу вказаної допомоги у 2020 році була здійснена Управлінням соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, яке призначає та виплачує таку допомогу самостійно без участі відповідача. Таким чином, оскільки Обласний центр не є належним відповідачем, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковими. Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав. Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач є учасником бойових дій. Позивач вказує, що 16.04.2020 року через фінансове відділення Національної академії Національної гвардії України (за місцем одержання грошового утримання) йому було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390 грн. Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачено грошову допомогу, у розмірі меншому ніж визначено ст. 12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (п`ять мінімальних пенсій за віком), позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не було виплачено позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 3 ст.116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25.01.2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі по тексту Закон № 3551-XII). 01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі по тексту Закон № 367-ХІV), яким статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Підпунктом б підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі по тексту - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом б підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними. Протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Відповідно до пп.5 п.63 розд. І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 встановив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 12 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова Кабінету Міністрів України №

112. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року, прийнятої у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), яка, враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України, повинна враховуватися судом апеляційної інстанції. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Разом з тим, відповідач під час розгляду справи вказував, що позивач не перебуває на обліку в Обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації як одержувач допомог або компенсацій, у 2020 році виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня Обласним центром не проводилась. Згідно бази даних, виплата позивачу вказаної допомоги у 2020 році була здійснена Управлінням соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, яке призначає та виплачує таку допомогу самостійно без участі відповідача. З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом апеляційної інстанції було витребувано інформацію про перебування позивача на обліку в Управління соціального захисту населення Основ`янського району Харківської міської ради, як одержувача разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та суму нарахованої допомоги, дату її виплати та участі Центру в її виплаті. Листом від 10.06.2021 року № 2651/0/836-21 Управління соціального захисту населення Основ`янського району Харківської міської ради повідомило, що на підставі списку одержувачів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, наданого Національною академією Національної гвардії України (вх. № 1906 від 25.03.2020 року), Управлінням до списків на виплату вказаної допомоги включено позивача. Кошти на виплату допомоги позивачу у розмірі 1390 грн. перераховані Управлінням на спеціальний рахунок Національної академії Національної гвардії України в квітні 2020 року. При цьому, відповідно до п. 4.1.22 Положення про Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» від 20.11.2015 № 7/15 (в редакції рішення 36 сесії Харківської міської ради 7 скликаннявід 24.06.2020 р. № 2140/20), Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення та виплату разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Таким чином, колегія суддів вважає, що особою, відповідальною за призначення та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік є Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, на обліку в якому перебуває позивач. Натомість, відповідач у спірних правовідносинах не вчиняв у відношенні позивача жодних протиправних дій, які підлягають судовому захисту. А тому, враховуючи предмет позову, позивач фактично заявив позовні вимог до органу, який не здійснює у відношенні позивача жодних управлінських функцій та не може відповідати за адміністративним позовом. Статтею 48 КАС України, встановлено підстави та порядок заміни неналежної сторони. Відповідно до частин 1 і 4 цієї статті суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. За змістом цих процесуальних норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції, а КАС України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції. Відтак, у разі встановлення таким судом, що відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за заявленим до неї позовом, то такий (позов) повинен бути залишений без задоволення. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача, це є підставою для відмови в позові. Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вказане вище не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановленийзаконом спосіб та до належного відповідача. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у їх задоволенні. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року по справі №520/15127/2020 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 08.07.2021 року