Постанова 4851 № 520/13545/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 р. Справа № 520/13545/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 28.09.21 по справі № 520/13545/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради , Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми; стягнути з Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації судові витрати на користь ОСОБА_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року позов залишено без задоволення. Здійснено вихід за межі позову. Зобов`язано Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів і передати до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації відповідні документи для здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається, що з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зазначає, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році повинен становити 8845,00 грн. Вказує, що органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Стверджує, що відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 №147 (зі змінами від 16.09.2016) «Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат» виплата всіх видів соціальних допомог проводиться Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації. Зауважує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог та виходячи за межі позову, суд першої інстанції порушив право позивача на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом (ст.55 Конституції України, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, просить апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в частині, яка стосується Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації. Зазначає, що Управління здійснює визначення права на отримання допомоги, після чого надає відповідні списки отримувачів другому відповідачу, який зобов`язаний перевірити правильність визначення права на отримання допомоги, розрахувати розмір допомоги відповідно до норм чинного профільного законодавства, підготовити та надати виплатні документи уповноваженим установам, здійснити контроль за правильністю проведеної процедури на кожному її етапі. Вказує, що Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації є установою, відповідальною за проведення безпосереднього перерахування коштів спірної допомоги та розрахунку її остаточного розміру. Отже, відомості щодо остаточної суми отриманої позивачем грошової допомоги, а також дату її проведення знаходяться у розпорядженні другого відповідача. Стверджує, що на обліку в базі ЄДАРП Управління ОСОБА_1 не перебуває. Зауважує, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня була призначена учаснику бойових дій, згідно зі списком військовослужбовців, одержувачів щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. Наголошує, що після ухвалення оскаржуваного рішення на його виконання Управлінням призначено разову позивачеві грошову допомогу до 5 травня 2021 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів з передачею до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації відповідних документів для здійснення нарахування і виплати, що підтверджується доданими письмовими доказами. Вважає, що станом на 19.01.2022 Управлінням у повному обсязі виконані усі вимоги, зазначені позивачем та встановлені приписами чинного законодавства. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи неприбуття учасників справи в судове засідання, призначене на 26.01.2022 року, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, на підставі положень ст.311 КАС України, колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи по справі продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України серії НОМЕР_1 від 13.04.2018 року, має право на пільги за категорією «учасник бойових дій» та у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право на отримання до 05 травня одноразової грошової допомоги. За результатами вчинення відповідачами дій щодо призначення (було вчинено УСЗН адміністрації Новобаварського району), нарахування та виплати (було вчинено Центром) разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, заявником було отримано 1491,00 грн. Позивач, вбачаючи, що розмір допомоги визначено не вірно, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог і виходячи за межі позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради призначити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів і передати до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації відповідні документи для здійснення нарахування і виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 3 ст.116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон №3551-XII). 01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон №367-ХІV), яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком». Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними. Протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Відповідно до пп.5 п.63 розд. І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Водночас, Кабінет Міністрів України у постанові від 08.04.2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановив, що у разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня. Отже, на час виплати позивачу у травні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова Кабінету Міністрів України №325. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року, прийнятої у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), яка, враховуючи ч.5 ст.242 КАС України, повинна враховуватися судом апеляційної інстанції. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону №367-ХІV. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у 2021 року разову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає належними доводи позивача про те, що отримання разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі 1491,00 грн. порушує його права. Доводи Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про те, що у 2021 році видатки на виплату грошової допомоги передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а розмір допомоги визначено постановою КМУ №325 від 08.04.2021 року, яка не визнавалась неконституційною і є діючою, а нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню органами виконавчої, судової влади під час прийняття рішень, колегія суддів з урахуванням наведеного вище вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна була виплачуватись позивачу у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Стосовно посилання Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації на те, що Центр в межах своїх повноважень не має права самостійно нараховувати та виплачувати соціальну допомогу без відповідних розпоряджень районних УСЗН та без відповідного фінансування, оскільки Центр є державною установою, і не розпоряджається коштами, а лише їх перераховує на рахунки отримувачів таких допомог через банківські та інші установи, а тому вимоги позивача про зобов`язання Центру виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком є безпідставними, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Згідно з п.1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей. Підпунктом 41 п.4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII. Відповідно до п.1, пп. 1, 2 п.3 Положення про Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 22.11.2016 року №535 (далі по тексту - Положення №535), Центр є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Головними завданнями Центру є, зокрема: забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовлення документів на виплату всіх видів грошових допомог, компенсаційних виплат інвалідам, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС, за невикористане санаторно-курортне лікування, на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, а також разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та довічних державних стипендій, передбачених Указом Президента України від 17 травня 2000 року № 689 «Про заснування довічних державних стипендій для учасників бойових дій у період Другої світової війни 1939 - 1945 років» (зі змінами), відправка документів до підприємств зв`язку та банківських установ для здійснення виплати всіх видів допомог. Згідно з пп.4.6 п.4 Положення №535 Центр здійснює контроль за правильністю витрат коштів, передбачених на фінансування всіх видів грошових допомог, компенсаційних виплат інвалідам, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС, за невикористане санаторно-курортне лікування, на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, а також разової грошової допомоги, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та довічних державних стипендій, передбачених Указом Президента України від 17 травня 2000 року № 689 «Про заснування довічних державних стипендій для учасників бойових дій у період Другої світової війни 1939 - 1945 років». Проводить розрахунки з підприємствами зв`язку, банківськими установами та іншими організаціями за суми вказаних виплат (перераховані на рахунки по вкладах в банківських установах). Разом з управліннями праці та соціального захисту населення вживає заходів до попередження і погашення сум переплат і недоплат вказаних виплат. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги. Таким чином, у спірних правовідносинах Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації є органом, який уособлює державу щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій. Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року, прийнятої у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20). Матеріалами справи підтверджено та не заперечується Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року проводилась Центром відповідно до списків-розпоряджень Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради. Розмір разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві за 2021 рік становив 1491,00 грн. (довідка Центру від 04.08.2021 року №1028). Таким чином, колегія суддів вважає, що особою, відповідальною за виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, є Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Обласного центру на те, що виплата допомоги до 5 травня потребує значного додаткового фінансування з державного бюджету як на підставу відмови в задоволенні позову, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було. З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про наявність протиправної бездіяльності Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо не виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. З огляду на те, що в спірних правовідносинах питання виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік віднесено до виключної компетенції Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, проте відповідач не провів таку виплату в належному розмірі, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, та обрав спосіб захисту порушеного права позивача, що не в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивача та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів доходить висновку про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України). Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. У позовній заяві ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції. Так, згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України). Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У даній справі позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано наступні документи: - копію договору від 30.06.2021 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Косінцевим Костянтином Вікторовичем, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Відповідно до п.4.2 Договору гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до Договору (а.с.8); - копію додатку до договору про надання правової допомоги від 30.06.2021 року, відповідно до якого сторони за цим Додатковим договором домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за договором про надання правової допомоги становить 3000,00 грн. (а.с. 9); - копію детального опису робіт за надану правову допомогу, відповідно до якого адвокатом надано наступні послуги: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1000,00 грн.; підготовка процесуальних документів, а саме складання позовної заяви до суду, - 2000,00 грн. Всього - 3000,00 грн. (а.с. 10); - копію акту про прийняття-передачу наданих послуг від 23.07.2021 року, за яким Виконавець з 30 червня 2021 року по 23 липня 2021 року надав Замовнику юридичні послуги відповідно до детального опису робіт за надану правову допомогу від 23.07.2021 року у справі, відповідно до договору про надання правової допомоги від 30.06.2021 року та додатку до нього від 30.06.2021 року, а Замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг за період, вказаний у п.1 цього Акту, становить 3000,00 грн. (а.с. 11); - копію квитанції до прибуткового касового ордера №30/06 від 30.06.2021 року на суму 3000,00 грн. (а.с. 12). Колегія суддів зазначає, що вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приписами ч.ч. 5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року по справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020 року у справі №640/15803/19. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, з огляду на наведене вище, не було надано такого клопотання, в якому б останній обґрунтовував саме неспівмірність заявлених судових витрат на правничу допомогу із заявленими позовними вимогами. При цьому, в наявному в матеріалах даної справи відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач не наводить доводів щодо заявлених судових витрат на правничу допомогу, зокрема щодо їх неспівмірності, а тому вказаний документ не є розумінні ч.6 ст.134 КАС України клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. За таких обставин, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат (стягнення витрат на правничу допомогу). Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 11.02.2021 року по справі №804/8237/17. З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність витрат позивача на правову допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витрачений час, значенням справи для сторони, відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 520/13545/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо не виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров