Постанова 4801 № 930/938/21

Справа № 930/938/21 Провадження № 22-ц/801/1466/2021 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 рокуСправа № 930/938/21м. Вінниця Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Сопруна В.В., Берегового О.Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу № 930/938/21 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області, Відділу поліції № 5 РУП ГУНП у Вінницькій області про стягнення моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 14 травня 2021 року, встановив: В квітні 2021 року до Немирівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області, Відділу поліції № 5 РУП ГУНП у Вінницькій області про стягнення моральної та матеріальної шкоди. Ухвалою судді від 26.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу був наданий термін на усунення недоліків тривалістю п`ять днів з дня отримання копії узвали суду. Копію ухвали суду позивач отримав 11.05.2021 року про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. 13.05.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена заява про усунення недоліків. Ознайомившись із уточненою заявою ОСОБА_1 суддя дійшов до висновку, що вимоги ухвали суду від 26.04.2021 року виконанні частково. В ухвалі суду від 26.04.2021 року суддею зазначався перелік недоліків позовної заяви зокрема позивачу пропонувалося обґрунтувати хто своєю дією чи бездіяльністю спричинив йому шкоду, в чому виник спір про право та надати докази звернення позивача з певними вимогами до відповідачів, як і докази письмової відмови відповідачів у поверненні належного йому майна, докази здійснених заходів щодо порушення його прав шляхом звернення до слідчого судді з вимогою про визнання протиправними дій чи бездіяльності слідчого ОСОБА_2 в частині неповернення йому набоїв до рушниці. Однак дана вимога суду позивачем не виконана. Крім того, позивачу пропонувалося завірити належним чином документи додані до позовної заяви відповідно до п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Однак, всупереч вимог ст.ст. 95, 177 ЦПК Україникопії документів, додані до позову документи позивач не засвідчив. Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, просив скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзиву від інших учасників справи не надходило. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Залишаючи без руху позовну заяву, суд свій висновок мотивував тим, що в порушення вимог ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено: - відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; - відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; В порушення ч.4 ст. 177 ЦПК України із доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що позивач не надав документи, що підтверджують сплату ним судового збору. У прохальній частині позову позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», однак жодним чином не обґрунтовує на підставі якої статті позивач має пільги щодо сплати судового збору та не надає відповідних доказів того. Так, частиною 1 статті 4 ЗУ Про судовий збір №3674-VІ від 08.07.2011 року передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відповідному співвідношенні до ціни позову у фіксованому розмірі. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2021 рік з 1 січня 2021 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн. Згідно п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі 908,00 грн. В даному випадку позивачу необхідно обґрунтувати підстави для звільнення від сплати судового збору визначенні ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», надати відповідні докази того, або ж сплатити судовий збір відповідно до вимог закону. Окрім того, у своєму позові ОСОБА_1 зазначив відповідачів, - ГУНП у Вінницькій області та відділ поліції № 5 РУП ГУНП у Вінницькій області. У прохальній частині позову позивач ставить вимогу про стягнення Державної казначейської служби за рахунок коштів бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 2345 майнової шкоди та 10000 моральної шкоди, тому стає незрозумілим кого позивач саме визначив у статусі відповідача. З огляду на те, що хоч позивач ОСОБА_1 і зазначив у своїй позовній заяві в якості відповідачів ГУНП у Вінницькій області та відділ поліції № 5 РУП ГУНП у Вінницькій області, однак належних доказів того, що останні мають відповідну цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність і можуть виступати стороною у судовому процесі на огляд суду не надано. Статтею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174цьогоКодексу). Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Однак, позивачем у своєму позові не зазначено, хто своєю дією чи бездіяльністю спричинив йому шкоду, в чому виник спір про право. При матеріалах позову відсутні докази звернення позивача з певними вимогами до відповідачів, як і відсутні докази письмової відмови відповідачів у поверненні належного йому майна. З матеріалів позову не вбачається даних чи вживав ОСОБА_1 заходи щодо порушення його прав шляхом звернення до слідчого судді з вимогою про визнання протиправними дій чи бездіяльності слідчого ОСОБА_2 в частині неповернення йому набоїв до рушниці. Окрім того, згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК Україниписьмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК Україниучасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Порядок засвідчення копій документів визначений п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №

55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом"; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису». Однак, всупереч вимог ст.ст. 95, 177 ЦПК Україникопії документів, додані до позову, не засвідчені належним чином, визначеним законом (відсутні, ініціали, прізвище особи яка засвідчила документ, дата засвідчення копії документа). За таких обставин, суд вважає позовну заяву такою, що не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України та пропонує позивачу усунути зазначені судом недоліки. Постановляючи 14 травня 2021 року ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції вказав, що копію ухвали суду позивач отримав 11.05.2021 року про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. 13.05.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена заява про усунення недоліків. Ознайомившись із уточненою заявою ОСОБА_1 суддя дійшов до висновку, що вимоги ухвали суду від 26.04.2021 року виконанні частково. В ухвалі суду від 26.04.2021 року суддею зазначався перелік недоліків позовної заяви зокрема позивачу пропонувалося обґрунтувати хто своєю дією чи бездіяльністю спричинив йому шкоду, в чому виник спір про право та надати докази звернення позивача з певними вимогами до відповідачів, як і докази письмової відмови відповідачів у поверненні належного йому майна, докази здійснених заходів щодо порушення його прав шляхом звернення до слідчого судді з вимогою про визнання протиправними дій чи бездіяльності слідчого ОСОБА_2 в частині неповернення йому набоїв до рушниці. Однак дана вимога суду позивачем не виконана. Крім того, позивачу пропонувалося завірити належним чином документи додані до позовної заяви відповідно до п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Однак, всупереч вимог ст.ст. 95, 177 ЦПК Україникопії документів, додані до позову документи позивач не засвідчив. Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви позивачу колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на нормах процесуального права. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої, другої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно з частиною третьою статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3 зазначення ціни позову, ;якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. За змістом частини першої, п`ятої, шостої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частини перша, третя статті 185 ЦПК України). 13 травня 2021 року на виконання вимог ухвали суду, позивачем подано уточнена заява про усунення недоліків позовної заяви. Суд звертає увагу на те, що питання оцінки обґрунтованості позову (допустимості доказів) вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, тому суд не вправі з цих підстав залишати позовну заяву без руху та повертати позивачу. Аналогічні роз`яснення містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Крім цього, зазначаючи в ухвалі про повернення позовної заяви ту підставу, що додані до позову документи позивач не засвідчив, що не відповідає вимогам статті 95 ЦПК України, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки з цих підстав позовна заява ОСОБА_3 без руху не залишалась судом першої інстанції. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Щодо питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379,382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 14 травня 2021 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Міхасішин Судді: О.Ю. Береговий В.В. Сопрун