Постанова Дніпровський апеляційний суд № 207/4151/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5529/21 Справа № 207/4151/19 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О. К. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування адміністрації Південного району Кам`янського міської ради про місце визначення проживання дітей, - В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування адміністрації Південного району Кам`янського міської ради про місце визначення проживання дітей. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 червня 2011 року він з відповідачкою ОСОБА_3 уклав шлюб, який був зареєстрований Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачкою не склалося. В теперішній час діти проживають з ним та його батьками у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Між ним та відповідачкою не має згоди щодо місця проживання дитини, тому просить суд позовні вимоги задовольнити та визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком. Ним створенні всі необхідні умови для виховання й розвитку дітей. Матір дітей участі у їх вихованні та утриманні не приймає, життям дітей не цікавиться, мешкає за межами України. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року позов задоволено та ухвалено Визнати місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з їх батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його мешкання; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що малолітня ОСОБА_4 , повідомила, що бажає проживати з батьком. З висновку КМР щодо визначення місця проживання малолітніх дітей вбачається, що місце проживання малолітніх дітей з батьком за місцем його проживання є доцільним. Повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, враховуючи, створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення дітей, виходячи в першу чергу з інтересів дітей, суд першої інстанції прийшов до переконання про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з батьком, крім того, діти мають проживати з одним із батьків, зважаючи на те, що батьки мають рівні права і обов`язки щодо виховання та розвитку дітей незалежно від того, що проживають окремо один від одного, беручи до уваги, що місце проживання дітей з одним із батьків не перешкодою для іншого щодо виконання як обов`язків так і здійснення прав. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був зареєстрований 07 червня 2011 року Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 90 (а.с. 7). Від цього шлюбу у них народилось двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 190 (а.с. 8) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, актовий запис № 344 (а.с.9). Згідно копії свідоцтва право на спадщину за законом від 12. жовтня 2011 року, будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 (а.с. 14). З копії довідки № 679/3 від 16 грудня 2019 року про реєстрацію та склад сім`ї в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 12). ОСОБА_3 офіційно працює на ПАТ «ЮЖКОКС», позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 18-19). В даний час сторони проживають окремо один від одного. Малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають спільно з батьком, який забезпечує їх всім необхідним для життя, розвитку дітей. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно принципу 6 Декларації з прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, що мають виключні обставини, розлучати з матір`ю. У пункті 18 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Також слід враховувати положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. В суді першої інстанції ОСОБА_4 , повідомила, що бажає проживати з батьком. Таким чином, вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків суд першої інстанції врахував думку дитини до кожного з батьків, висновок КМР, який зазначив про доцільність проживання малолітніх дітей з батьком, з урахуванням всіх обставин, досліджених в судовому засіданні, суд першої інстанції обґрунтовано визначив місце проживання дитини з батьком. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про наявність спору про місце проживання дітей та наявності доказів того, що визначення місця проживання малолітніх дітей разом із батьком, буде відповідати інтересам дітей та буде їм на користь, а тому дане рішення має бути скасовано, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки виконавчим комітетом Кам`янської міської ради зроблено висновок про доцільність місця проживання малолітніх дітей разом з батьком, підстав для неприйняття його до уваги у суду відсутні. Доказів на спростування таких обставин відповідачкою надано не було. Разом з цим, апелянт ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися з питанням участі у вихованні та спілкуванні її з дітьми, а також у випадку порушення прав дітей та її прав в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, вона має право звернутися до суду із вимогами про зміну місця проживання дитини, відповідно до положень ст. 159 СК України. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону, а також ці доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко