Постанова 4803 № 212/2790/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6663/21 Справа № 212/2790/21 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/2790/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 квітня 2021 року , - ВСТАНОВИВ : У квітні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доПублічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 19.12.2011 року їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % . При повторному переогляді, висновком МСЕК від 05.12.2012 року, позивачці було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20 % з 01 січня 2013 року на безстроковий термін. Вважає, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням їй спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просила суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 120 000 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь, просить збільшити її розмір до заявленого нею у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині її моральних страждань та принципу розумності, виваженості і справедливості. Вказує, що внаслідок професійного захворювання в неї розвинулись супутні захворювання, внаслідок яких вона була прооперована. Внаслідок втрати професійної працездатності, вона не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачці в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач акцентує увагу на тому, що жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку з небезпекою для здоров`я або розірвання договору за власним бажанням у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від позивачки не надходило, тому відповідальність за виникнення професійного захворювання у позивачки лежить безпосередньо на ній. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язок щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на МСЕК. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань позивачці не підтверджений достовірними доказами, висновок МСЕК та Акт розслідування хронічного професійного захворювання не можуть бути визнані беззаперечними доказами заподіяння позивачці моральних страждань. Крім того, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці у аналогічних справах. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 24 000,00 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 08.06.1999 року по 08.12.1999 року працювала легковим прибиральником на дільниці № 12 Шахтоуправління «Октябрське» Криворізького державного залізорудного комбінату, з 08.12.1999 року по 01.02.2001 року працювала підземною стовбуровою дільниці ФШТ шахти «Октябрське» ВАТ «Кривбасзалізрудком», з 01.02.2001 року по 17.01.2012 року оператором пульта управління третього розряду дільниці № 10 шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 17.01.2012 року по теперішній час працює оператором диспетчерської служби дільниці № 10 шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», (а.с. 12-14). Відповідно до Акту № 29 розслідування хронічного професійного захворювання від 17 листопада 2011 року, складеного на підприємстві ПАТ «Кривбасзалізрудком», професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин, працюючи з 08.12.1999 року по 01.02.2001 року підземною стовбуровою та з 01.02.2001 року по теперішній час підземним оператором пульта керування дільниці ВШТ шахти» Октябрська» ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 виконували роботи в підземних умовах шахти, які характеризувались запиленістю повітря робочої зони, параметри якої перевищували ГДК, внаслідок чото мали місце випадки неефективного провітрювання підземних гірничих виробок, незастосування засобів знесилення. Відповідно до п. 14 вищевказаного Акту, ОСОБА_1 встановлене професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії). Легенева недостатність, першого-другого ступеня. Згідно п.17 Акту № 29 розслідування хронічного професійного захворювання від 17 листопада 2011 року причинами виникнення професійного захворювання у позивачки є робота позивачки протягом 11 років 11 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК: - пил з вмістом вільного кремнію діоксину кристалічного від 10 до 70% в концентрації 4.2 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3. Відповідно до пункту 19 Акту № 29 розслідування хронічного професійного захворювання від 17 листопада 2011 року, особами, які порушили умови законодавства охорони праці комісією визначено: керівництво шахти «Октябрська» ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком», яке порушило вимоги ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України. Конкретних посадових осіб, що порушили законодавство охорони праці, не встановлено (а.с. 8-10). Висновком МСЕК від 19.12.2011 року ОСОБА_1 було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % . При повторному переогляді, висновком МСЕК від 05.12.2012 року, позивачці було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20 % з 01 січня 2013 року на безстроковий термін. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивачки моральну шкоду у зв`язку з отриманим нею на виробництві професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту № 29 розслідування хронічного професійного захворювання від 17 листопада 2011 року причинами виникнення професійного захворювання у позивачки є її робота протягом 11 років 11 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК: - пил з вмістом вільного кремнію діоксину кристалічного від 10 до 70% в концентрації 4.2 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3. Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивачки, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивачки, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Посилання відповідача на те, що жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку з небезпекою для здоров`я або розірвання договору за власним бажанням у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від позивачки не надходило, тому відповідальність за виникнення професійного захворювання у позивачки лежить безпосередньо на ній, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивачки у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачці була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у її здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований нестійкий стабілізаційний стан її здоров`я, внаслідок чого позивачка переносить моральні страждання. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачці ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що висновок МСЕК та Акт розслідування хронічного професійного захворювання не можуть бути визнані беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачці, в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди й без висновку МСЕК. Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідокушкодження його здоров`я на виробництві. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивачки в умовах впливу шкідливих факторів тільки на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», відсоток втрати нею професійної працездатності в розмірі 20 %, безстроково, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково,взагалі можливість такого відновлення. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарги, як позивачки так і відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивачки, так і відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 липня 2021 року. Головуючий: Судді: