Постанова 4813 № 1522/20735/12

Номер провадження: 22-ц/813/1980/21 Номер справи місцевого суду: 1522/20735/12 Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Феленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду від 30 вересня 2020 року в цивільній справі №1522/20735/12 за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,- ВСТАНОВИВ: 29 липня 2020 року ухвалою Приморського районного суду заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі №1522/20735/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було задоволено. 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до Приморського районного суду м. Одеси скаргу на дії державного виконавця, в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича щодо повернення стягувачу ОСОБА_1 оригіналу виконавчого листа №1522/20735/12 від 13.12.2012 року, виданого 14.02.2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1 297 001 грн. засобами поштового зв`язку «простою кореспонденцією» без винесення відповідного повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання неправомірним. 30 вересня 2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Першого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в м. Одеса) Білик Ростислава Валерійовича, боржник: ОСОБА_2 відмовлено. 12 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Приморського районного суду м. Одеси, в якій вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 року є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню з підстав наведених в скарзі. На думку апелянта незаконність та необґрунтованість ухвали полягає у невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вважає, що судом першої інстанції зроблений неправильний висновок про предмет спору, у зв`язку з чим зроблений неправильний висновок щодо обставин справи. Також апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема норм ЗУ «Про виконавче провадження» щодо повернення оригіналу виконавчого листа стягувачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 року; визнати дії державного виконавця Першого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Білик Ростислава Валерійовича щодо повернення стягувачу ОСОБА_1 оригіналу виконавчого листа №1522/20735/12 від 13.12.2012 року, виданого 14.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1 297 001 грн. засобами поштового зв`язку «простою кореспонденцією» без винесення відповідного повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання неправомірним. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції до суду не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував, що виконавчий лист №1522/20735/12 виданий 14.02.2013 року пред`являвся як додаток до заяви-доповнення скарги, а не з заявою про примусове виконання виконавчого документа, як передбачено п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», та не міг бути розглянутий в порядку прийняття до виконання виконавчого документу з винесенням відповідних постанов, які як передбачено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Отже, розглядаючи скаргу на дії виконавця суд, перш за все, повинен перевірити подану скаргу на відповідність вимогам, встановленим процесуальним законодавством та встановити чи дотриманий скаржником встановлений законом строк на подання відповідної скарги до суду. Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в своїй постанові № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень в цивільних справах» строки оскарження рішення, дій, бездіяльності виконавця є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Отже, якщо встановлений законом строк був пропущений, ініціатор провадження повинен надати до суду клопотання про поновлення такого строку з наведенням обґрунтованих причин його пропуску. За обставинами даної справи, 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з відповідною скаргою та просив визнати дії старшого держаного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білика Р.В. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30.08.2019 року №35919 незаконними (а.с. 45). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області зі скаргою на дії державного виконавця про визнання недійсним та скасування повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.08.2019 року (а.с. 42-46). Отже, вказане свідчить про те, що скаржнику було відомо про існування вищезазначеного повідомлення до 05.09.2019 року. Разом з тим, клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця ОСОБА_1 до суду першої інстанції не подавав та не вказав поважні причини та обставини пропуску такого строку ані в суді першої інстанції, ані на стадії апеляційного провадження. Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в своїй постанові № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень в цивільних справах» якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини щодо строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу. Доводи апеляційної скарги, які стосуються суті поданої скарги не досліджувалися судом апеляційної інстанції з огляду на встановлену обставину пропуску строку на звернення до суду з відповідною скаргою. Таким чином, враховуючи вище наведене, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та приймає нову про залишення скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця без розгляду. Одночасно, апеляційний суд роз`яснює скаржнику право на повторне звернення до суду зі скаргою на дії виконавця разом з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на подання такої скарги. На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду від 30 вересня 2020 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 на дії старшого держаного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білика Ростислава Валерійовича залишити без розгляду. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік 05.07.2021 року м. Одеса