Постанова 4824 № 756/4416/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 756/4416/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/1665/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Жук М.В., по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. щодо винесення постанови від 23 вересня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, - в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив визнати поважною причину пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. від 23 вересня 2019 року та поновити пропущений строк; скасувати постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. від 23 вересня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти виконавчий документ № 2/756/3077/15, виданий 16 вересня 2015 року Оболонським районним судом м. Києва та поновити виконавче провадження по ньому (т. 1 а.с. 127-146). Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. відмовлено, скаргу повернуто скаржнику (т. 1 а.с. 147-148). Не погодившись з ухвалою районного суду, 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив визнати причину пропуску процесуального строку оскарження дій державного виконавця поважною та скасувати оскаржувану ухвалу (т. 1 а.с. 152-247, т. 2 а.с. 18-19). На обґрунтування скарги зазначив, що у червні 2020 року звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця з пропуском строку та подав письмові докази щодо неможливості фізично оскаржити прийняте виконавцем рішення у встановлений законом строк для цього. Зазначив, що причини пропуску строку подання скарги є поважними, оскільки оскаржувану постанову державного виконавця було надіслано на його адресу через 1-2 місяці. Звертав увагу на те, що попередньо суд першої інстанції повернув його скаргу на дії державного виконавця з тих підстав, що не було додано доказів надіслання скарги іншим учасникам справи, а причина пропуску строку оскарження де-факто визнана поважною. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Пунктом 6, 10 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) та відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. щодо винесення постанови від 23 вересня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу (т. 1 а.с. 127-146). Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. відмовлено, скаргу повернуто скаржнику (т. 1 а.с. 147-148). На обґрунтування вказаної ухвали суд зазначив, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання скарги на дії державного виконавця не обґрунтоване, у ньому не наведено причину пропуску цього процесуального строку, що позбавляє суд перевірити її поважність, тому скарга підлягає поверненню з підстав, передбачених ст. 187 ЦПК України. Колегія суддів не погодилася з таким висновком суду виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України). Відповідно до ст. 450 цього Кодексу, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За роз`ясненнями п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК (ст. 185 чинного ЦПК України). У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо. За змістом роз`яснень, що містяться в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. Висновок районного суду про те, що заявником ОСОБА_1 не наведено причин пропуску процесуального строку на подачу скарги суперечить змісту поданої заявником скарги, яка долучена судом до справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що у поданій до суду скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. від 23 вересня 2019 року та зазначив причини пропуску цього строку із наведенням підстав, які на думку заявника мали б бути враховані судом під час вирішення клопотання про поновлення строку. Зокрема, клопотання про поновлення строку заявник обґрунтовував тим, що про винесення оскаржуваної постанови вперше дізнався з листа № Ф-4308 від 21 жовтня 2019 року начальника Управління державної виконавчої служби у м. Києві, який надійшов на його адресу 04 листопада 2019 року. Саму постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. від 23 вересня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу скаржник отримав поштою лише 07 грудня 2019 року. Проте, в справі відсутні докази про дослідження судом наведених заявником причин пропуску цього строку, а оскаржувана ухвала районного суду не містить оцінки зазначених заявником доводів, та, відповідно, висновків суду щодо наявності (відсутності) підстав поновлення процесуального строку на подачу скарги. Оскільки районний суд фактично не розглянув доводів заявника, їх розгляд апеляційним судом є передчасним, тому суд апеляційної інстанції відхилив відповідні доводи і вимоги апеляційної скарги. Повернувши скаргу ОСОБА_1 з посиланням на ст. 187 ЦПК України, суд першої інстанції не навів передбачених цією процесуальною нормою підстав для повернення скарги. При цьому матеріали, які надійшли до апеляційного суду не містять об`єктивних доказів наявності обставин, передбачених частинами 11-13 ст. 187 цього Кодексу (залишення без руху заяви (скарги), повідомлення заявника про наявність недоліків із встановленням строку для їх усунення та застосування процесуальних наслідків не усунення виявлених недоліків заявником). Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»). Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повернення скарги ОСОБА_1 , з підстави передбаченої ст. 187 ЦПК України,вчинено з порушенням норм процесуального права та є передчасним, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року скасувати. Справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) Манасерян А.А. щодо винесення постанови від 23 вересня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова