Постанова 4824 № 756/2125/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 756/2125/19 номер провадження: 22-ц/824/432/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 липня 2020 року у складі судді Баличевої М.Б., у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, В С Т А Н О В И В : У лютому 2019 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу. Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2015 року між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно - страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія») та публічним акціонерним товариством «Київгаз» (далі - ПАТ «Київгаз») було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АЗ-048/101/150000084, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортним засобом «Ford», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 . Позивач вказував, що 13 лютого 2016 року близько 21 год 45 хв. по проспекту Героїв Сталінграду, 10-А сталася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого застрахованому транспортному засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень. Згідно ремонтної калькуляції №11069 від 09 березня 2016 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 57 380 грн 50 коп. Зазначав, що ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» виплатило страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № КАСКО/048/000/16/0024 від 21 березня 2016 року, склав 57 380 грн 50 коп. Вказував, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні даної ДТП, яка сталась 13 лютого 2016 року. Станом на момент ДТП цивільно - правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «СК «Київський страховий дім») згідно полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5689861. У зв`язку з цим ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» звернулось до ПрАТ «СК «Київський страховий дім» із заявою про відшкодування збитків в порядку регресу, яке відшкодувало ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» завдані відповідачем ОСОБА_1 збитки у розмірі 49 000 грн 00 коп. Тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 8 380 грн 50 коп. Позивач зазначав, що 05 лютого 2019 року між ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 05/02/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до нього перейшло право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» за договорами страхування, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього договору, у тому числі, за договором страхування наземного транспорту № АЗ-048/101/150000084 від 28 грудня 2015 року. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач ФОП ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки в порядку регресу в розмірі 8 380 грн 50 коп., витрати по сплаті судового збір в розмірі 768 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 грн 00 коп. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 липня 2020 року позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 суму завданих збитків в порядку регресу в розмірі 8 380 грн 50 коп., судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 грн 00 коп. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки ПрАТ «СК «Київський страховий дім», у якому була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , виплатило ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» завдані ОСОБА_1 збитки у розмірі 49 000 грн 00 коп., то з відповідача, як заподіювача шкоди, підлягає стягненню на користь правонаступника ПрАТ «СК «Київський страховий дім» - ФОП ОСОБА_3 різниця між фактичним розміром шкоди у сумі 57 380 грн 50 коп. і страховим відшкодуванням за полісом №АЕ/5689861 у сумі 49 000 грн 00 коп., що становить 8 380 грн 50 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скаргамотивована тим, що твердження позивача про те, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним не відповідає дійсності, оскільки вказаною постановою суду ОСОБА_1 не визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124, 130 КУпАП України, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 цього Кодексу без з`ясування обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, вказаного у протоколі від 13 лютого 2016 року, не визнає. Вказує, що позивачем не підтверджено факту виконання ним вимог п.3.1.3 договору №05/02/2019 про відступлення права вимоги, укладеного 05 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія», а саме, що ним перераховані кошти ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» у розмірі ціни договору на відповідний рахунок і відповідно до нього у зв`язку з цим перейшло право вимоги до відповідача. Зазначає, що позивачем не надано висновку щодо вартості матеріального збитку, який при настанні страхового випадку повинен визначатися звітом (актом) про оцінку майна. Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки ОСОБА_5 не внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане йому нелегітимною радою адвокатів. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що на підтвердження фату настання ДТП у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 , ним надано суду копію довідки про ДТП, копію постанов Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року та від 01 липня 2016 року. Вказує, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ні відповідачем, ні його представником, не ставилось питання стосовно вчинення позивачем дій, передбачених п.3.1.3 договору №05/02/2019 про відступлення права вимоги від 05 лютого 2019 року, а тому суд не досліджував дану обставину. Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту від 28 грудня 2015 року було погоджено, що страховик має право при визначенні розміру вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту транспортного засобу на власний вибір керуватися актом автотоварознавчого дослідження, калькуляцією Audatex або рахунками станції технічного обслуговування. Тому відповідно до умов договору страхування розрахунок суми страхового відшкодування (вартості відновлювального ремонту транспортного засобу) здійснювалося ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» на підставі калькуляції від 09 березня 2016 року. Відповідачем належними доказами не спростований заявлений позивачем розмір збитків. Вказує, що повноваження та правовий статус адвоката підтверджені належними доказами, оскільки до матеріалів справи долучено копію посвідчення адвоката та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва. Доказів того, що вказані документи визнані у передбаченому законом порядку недійсними або є скасованими, матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Також відсутні докази щодо припинення права ОСОБА_5 на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 8 380 грн 50 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 грудня 2015 року між ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» та ПАТ «Київгаз» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АЗ-048/101/150000084, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортним засобом «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 . 13 лютого 2016 року близько 21 год. 45 хв. по проспекту Героїв Сталінграду, 10-А, сталася ДТП за участю автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 . Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП - закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Вказана постанова суду набрала законної сили 12 липня 2016 року. Внаслідок даної ДТП з вини водія ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПАТ «Київгаз». Завдана шкода винуватцем ДТП потерпілому відшкодована не була. Згідно ремонтної калькуляції № 11069 від 09 березня 2016 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 57 380 грн 50 коп. Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» виконало взяті на себе зобов`язання та виплатило страхувальнику ПАТ «Київгаз» страхове відшкодування, розмір якого згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № КАСКО/048/000/16/0024 від 21 березня 2016 року, склав 57 380 грн 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1002 від 21 березня 2016 року. Станом на момент ДТП цивільно - правова відповідальність водія автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Київський страховий дім» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АЕ/5689861). 04 серпня 2016 року ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» звернулось до ПрАТ «СК «Київський страховий дім» із заявою про відшкодування збитків в порядку регресу. ПрАТ «СК «Київський страховий дім» відшкодувало ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» завдані ОСОБА_1 збитки у розмірі 49 000 грн 00 коп. 13 жовтня 2017 року ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» направило на адресу ОСОБА_1 претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак відповідачем вказана претензія була проігнорована. Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Судом першої інстанції встановлено, що 05 лютого 2019 року між ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 05/02/2019 про відступлення права вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» за договорами страхування, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього договору, у тому числі, за договором страхування наземного транспорту № АЗ-048/101/150000084 від 28 грудня 2015 року. Таким чином до ФОП ОСОБА_3 перейшло право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу збитків, завданих в результаті пошкодження автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № АЗ-048/101/150000084 від 28 грудня 2015 року був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія», яка виплатила в свою чергу ПАТ «Київгаз» страхове відшкодування у розмірі 57 380 грн 50 коп. Установивши, що ПрАТ «СК «Київський страховий дім», який відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АЕ/5689861) був страхувальником автомобіля ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , яким під час ДТП керував ОСОБА_1 , виплатило ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» завдані ОСОБА_1 збитки у розмірі 49 000 грн 00 коп., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь правонаступника ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» - ФОП ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом № АЕ/5689861 у розмірі 8 380 грн 50 коп. Таким чином, зазначений висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовано. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначили суди попередніх інстанцій. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17. По справі встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30 січня 2019 року, додаткову угоду № 26 до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30 січня 2019 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30 січня 2019 року на суму 1 500 грн 00 коп., квитанцію до прибуткового касового ордера № 026 від 07 лютого 2016 року на суму 1 500 грн 00 коп, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30 січня 2019 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 04 жовтня 2019 року на суму 1 000 грн 00 коп. та платіжне доручення № Р24А676096887А70225 від 04 жовтня 2019 року на суму 2 000 грн 00 коп. про оплату послуг з надання правової допомоги. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн 00 коп. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір завданого матеріального збитку, апеляційний суд не приймає до уваги. Відповідно до п.п.19.3.6 договору добровільного страхування наземного транспорту № АЗ-048/101/150000084 від 28 грудня 2015 року, укладеного між ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» та ПАТ «Київгаз», сторонами було погоджено, що страховик має право при визначенні розміру вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту транспортного засобу на власний вибір керуватися актом автотоварознавчого дослідження, калькуляцією Audatex або рахунками станції технічного обслуговування. Відповідно до умов вказаного вище договору добровільного страхування розрахунок суми страхового відшкодування (вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахування зносу деталей, що підлягають заміні) здійснювався ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» на підставі калькуляції від 09 березня 2016 року, з яким страхувальник ПАТ «Київгаз» погодився та не оспорював у встановленому порядку. Зміст наданої калькуляції від 09 березня 2016 року не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, чітко відображає суму завданих збитків, оскільки для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу застосовується витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту відповідно до п.8.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року. Крім того, доказів відповідно до приписів ст.ст.77,78 ЦПК України на спростування розміру завданого збитку, визначеного ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія», відповідачем суду не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року не є належним доказом вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, яка сталася 13 лютого 2016 року, є безпідставними. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року провадження у справі №756/2688/16-п про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП - закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Правовий аналіз змісту ст.38 КУпАП свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тому така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16 та від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18. Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Твердження в апеляційні скарзі про те, що позивач не надав доказів на підтвердження виконання ним вимог п.3.1.3 договору про відступлення права вимоги №05/02/2019, укладеного 05 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія», а саме, що ним відповідно до умов договору перераховані кошти ПАТ «Українська пожежно - страхова компанія» у розмірі ціни договору на відповідний рахунок і відповідно до позивача перейшло право вимоги до відповідача, апеляційний суд не приймає до уваги з таких підстав. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В установленому законом порядку договір про відступлення права вимоги № 05/02/2019, укладений 05 лютого 2019 року між ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» та ФОП ОСОБА_3 недійсним не визнаний та презумція правомірності якого відповідачем чи його представником,не спростована. З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що за договором про відступлення права вимоги № 05/02/2019 від 05 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_3 не набув права вимоги щодо відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» за договорами страхування, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього договору, у тому числі, за договором страхування наземного транспорту № АЗ-048/101/150000084 від 28 грудня 2015 року. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача витрати на правничу допомогу, оскільки представник позивача - адвокат Самойленко П.М. не внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, апеляційний суд не приймає до уваги, виходячи з такого. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №757/213848/19-ц та постанові від 06 липня 2019 року у справі №855/229/19, згідно зі ст.12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими. Відповідно до ст.17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19, сформульовано висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю. До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6314 від 24 січня 2019 року, виданого ОСОБА_5 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 27 грудня 2018 року №

25. Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять. Також відсутні докази щодо припинення права ОСОБА_5 на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом. Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 07 липня 2021 року. Головуючий Судді: