Постанова 4802 № 163/2449/20

Справа № 163/2449/20 Провадження №33/802/518/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ч.6 ст. 481 МК України Доповідач: Борсук П. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2021 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Борсук П.П., з участю секретаря судового засідання Грицишин О.В., захисника Шевченка С.С. (в режимі відеоконференцзв`язку), розглянувши апеляційну скаргу адвоката Шевченка Станіслава Сергійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 25 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою громадянина Нідерландів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Нідерландів, що проживає на АДРЕСА_1 , непрацюючого, закордонний паспорт НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він, увізши 17 грудня 2017 року через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС автомобіль "БМВ", номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в режимі тимчасового ввезення в Україну на строк до 17 грудня 2018 року, перевищив строк тимчасового ввезення цього транспортного засобу особистого користування більше ніж на 30 діб, що виявлено 24 серпня 2020 року на митному посту "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.6 ст.481 МК України. В поданій апеляційній скарзі адвокат Шевченко С.С. вважає постанову судді необґрунтованою. Вказує на те, що часом вчинення даного правопорушення слід вважати наступний день після завершення строку зворотного вивезення транспортного засобу, тобто 18 грудня 2018 року, станом на який диспозицією ч.3 ст. 481 МК України була передбачена відповідальність за перевищення встановленого відповідно до цього Кодексу строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України понад 10 діб. Санкція цієї норми передбачала більш м`якшу відповідальність, ніж санкція ч. 6 ст. 481 МК України у діючій редакції, а тому при накладенні стягнення слід враховувати положення ч.3 ст. 481 МК України в редакції, чинній станом на 18 грудня 2018 року. На думку апелянта висновки суду про те, що адміністративне правопорушення, вчинене його підзахисним, є триваючим - помилкові. Враховуючи, що днем вчинення адміністративного правопорушення слід вважати 18 грудня 2018 року, то строк накладення адміністративного стягнення, визначений ст. 522 МК України, минув у зв`язку з чим, на переконання адвоката, місцевий суд припустився помилки накладаючи на його підзахисного адміністративне стягнення. За викладених обставин захисник Шевченко С.С. просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити. Крім того апелянт просить поновити пропущений на внесення апеляційної скарги строк, який пропущено з поважних причин, адже копію оскарженої постанови суду від 25.03.2021 на адвокатський запит він отримав лише 25.05.2021, після чого скаргу подав 04.06.2021. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника, який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, апеляційний суд доходить наступних висновків. Як убачається з матеріалів справи, ні особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , ні його адвокат Шевченко С.С. не були присутніми під час розгляду справи, копію постанови суду від 25 березня 2021 року адвокат Шевченко С.С. отримав 25 травня 2021 року, при цьому апеляційну скаргу подав 04 червня 2021 року. За таких обставин, строк на оскарження постанови місцевого суду, виходячи з принципу доступу до правосуддя, який випливає з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід поновити та прийняти до розгляду апеляційну скаргу. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Висновки судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, повністю стверджена матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, витягами з модуля "Диспетчер зони митного контролю та Пасажирського пункту пропуску" АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби, письмовими поясненнями порушника, службовою запискою інспектора митниці. Згідно з ст.103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до ч.1 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Відповідно до ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, … не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Обставин, що об`єктивно та відповідно до закону перешкоджали б ОСОБА_1 виконати зобов`язання реекспорту транспортного засобу, апелянт не навів. Зазначене свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.6 ст.481 МК України правопорушення і відсутність підстав для закриття провадження у справі. Посилання апеляційної скарги захисника про те, що моментом вчинення правопорушення є 18 грудня 2018 року, і його підзахисний не може нести відповідальності за ч.6 ст. 481 МК України, яка набула чинності 22.08.2019 не заслуговують на увагу. Зазначені доводи були предметом розгляду в місцевому суді і правильно визнані необґрунтованими. Закон від 08.11.2018 № 2612-VIII опублікований в газеті "Голос України" 24.11.2018, набрав чинності з наступного дня. При цьому зміни до ст. 481 МК України вступали в дію через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування. Законом від 16.05.2019 № 2725-VIII строк набрання чинності таких змін збільшено до 270 днів, тому редакція ч. 6 ст. 481 МК України є чинною з 22.08.2019. Строк зворотного вивезення транспортного засобу за обставинами цієї справи збіг 17 грудня 2018 року, а з 18 грудня 2018 року почалась бездіяльність ОСОБА_1 щодо виконання обов`язку вивезення автомобіля за межі митної території України, яка тим самим утворює триваюче правопорушення. Моментом закінчення триваючого правопорушення є його припинення винною особою або виявлення компетентним органом. На момент свого початку протиправна бездіяльність строком понад 10 діб тягнула відповідальність за редакцією ч. 3 ст. 481 МК України, яка передбачала стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незважаючи на прийняття і набрання чинності законом, який диференціював перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів і посилював відповідальність в залежності від конкретного строку перевищення, ОСОБА_1 до часу складення протоколу 24 серпня 2020 року своє зобов`язання не виконав і продовжував протиправну бездіяльність. Отже, триваюче правопорушення, вчинене ОСОБА_1 було виявлено 24.08.2020 і таким чином вказана дата є моментом закінчення триваючого правопорушення. Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вчинене ОСОБА_1 триваюче правопорушення, яке виявлене на час дії нового закону, слід кваліфікувати за ч.6 ст.481 МК України. Враховуючи доведеність вини порушника, передбачену законом санкцію та відсутність відомостей про місцезнаходження транспортного засобу, стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень на ОСОБА_1 накладено правильно. Таким чином, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не знаходить. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.294, 295 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В Поновити адвокату Шевченку Станіславу Сергійовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 25 березня 2021 року. Апеляційну скаргу захисника Шевченка Станіслава Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Копію постанови, у відповідності до ст. 295 КУпАП, протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено. Суддя Волинського апеляційного суду П.П. Борсук