Постанова 4855 № 640/19848/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19848/20 Суддя першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва, про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва (далі - Третя особа, УДКС у Святошинському районі), в якому просила: - визнати протиправними дії ГУ ПФ в м. Києві щодо відмови повернути ОСОБА_1 помилково сплачений нею збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 500,00 грн.; - зобов`язати ГУ ПФ в м. Києві подати до УДКС у Святошинському районі подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 500,00 грн., сплаченого згідно квитанції від 02.07.2019 року №40. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021 року позов задоволено повністю. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 року заяву Позивача задоволено повністю та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань на його користь 3 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд першої інстанції зауважив, що наданими доказами підтверджується обґрунтованість та співмірність заявлених до присудження витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його у повному обсязі та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати. Наголошує, що судом залишено поза увагою ненадання Позивачем розрахунків витрат та інших документів, що підтверджують вартість наданих послуг. Підкреслює, що витрати на оплату послу адвоката із підготовки заяви до ГУ ПФ в м. Києві не є витратами, пов`язаними із розглядом справи. Зауважує, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу складає майже 50% ціни позову. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві ОСОБА_1 просила вирішити питання про розподіл судових витрат. При цьому, на підтвердження їх понесення останньою було надано: 1) договір про надання професійної правничої (правової) допомоги адвоката від 25.02.2020 року №Заг2505/20-28, укладений між адвокатом Єгоровим С.О. та ОСОБА_1 ; 2) акт приймання - передачі наданої правової допомоги від 20.08.2020 року №А2502/20-28/01; 3) рахунок від 20.08.2020 року №Р2502/20-28/01; 4) копія квитанції від 20.08.2020 року №ЕВ3Е-8В6М-С323-С2Т7. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов пункту 1.1 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги адвоката від 25.02.2020 року №Заг2505/20-28 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу (правову) допомогу адвоката, яка полягає у захисті, представництві та наданні іншого виду правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання професійної правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно п. п. 4.1 - 4.3 указаного договору за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту, останній сплачує на користь адвоката гонорар. З врахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин, сторони погодили порядок обчислення гонорару адвоката у вигляді погодинної оплати. При цьому сторони також погодили, що при вирахуванні вартості гонорару адвоката за надану правову допомогу мінімальною розрахунковою одиницею є година. Сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за 1 годину надання правової допомоги клієнту складає 1 000,00 грн. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши аналіз положень ст. ст. 132, 134, 252 КАС України, ст. ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийшов до висновку про співмірність і обґрунтованість заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням складності цієї справи та витраченим адвокатом часом на такі послуги, а відтак й про наявність підстав для їх присудження за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у повному обсязі. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та одночасно додано до неї документи на підтвердження їх понесення, перелік яких було зазначено вище. Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а. Матеріали справи свідчать, що у відзиві на позов ГУ ПФ в м. Києві наголошувало на тому, що не всі визначені стороною витрати, можуть бути їй відшкодовані, достатніх і детальних доказів понесених судових витрат матеріали справи не містять, а адвокатом не було надано книги обліку доходів та витрат. Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6). Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Щодо обґрунтованості витрат, наведених у пункті 1 акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.08.2020 року №А2502/20-28/01 (далі - Акт), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що складання та направлення до ГУ ПФ в м. Києві заяви від 27.07.2020 року №Заг2502/20-28/01 про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування не може належати до витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, оскільки на час складання відповідної заяви права Позивача не були порушені Відповідачем, а лише відповідь ГУ ПФ в м. Києві на таку заяву зумовила необхідність звернення до суду із вказаним позовом. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Апелянта про те, що витрати із складання адресованої до ГУ ПФ в м. Києві заяви в сумі 1 000,00 грн. не можуть належати до витрат, що пов`язані із розглядом цієї справи. З приводу співмірності, пропорційної та обґрунтованості витрат із складання позовної заяви (п. 2 Акту), судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розмір понесених витрат на складання позовної заяви в сумі 2 000,00 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Викладеним, у свою чергу, спростовується твердження Апелянта про те, що матеріали справи факту понесення витрат на професійну правничу допомогу не містять. У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що будь-яких обґрунтувань щодо неспівмірності заявлених до присудження витрат на професійну правничу допомогу Відповідачем у суді першої інстанції не висловлювалося. З приводу посилання ГУ ПФ в м. Києві на обов`язковість надання адвокатом Книги обліку доходів та витрат в якості підтвердження обґрунтованості і розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зауважує, що оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі, а облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору, то відповідне твердження Відповідача є безпідставним. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, стягуючи з ГУ ПФ в м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., не врахував усіх доводів Відповідача щодо їх необґрунтованості, а тому прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для присудження таких витрат за рахунок ГУ ПФ в м. Києві саме в сумі 3 000,00 грн. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання щодо розміру належних до присудження витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - змінити, визначивши, що належні до стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати на професійну правничу допомогу складають 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено « 07» липня 2021 року.