Постанова 4820 № 686/23770/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/23770/20 Провадження № 22-ц/4820/782/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М. секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю апелянта, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2021 року, суддя Палінчак О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комунальник «СБ» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості комунальних послуг, встановив: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КП «Комунальник «СБ»про зобов`язання здійснити перерахунок вартості комунальних послуг. В обґрунтування вимог зазначила, що 29 грудня 2005 року між нею як власником квартири АДРЕСА_1 та КП «Комунальник «СБ» укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території з оплатою згідно тарифів, затверджених органами місцевого самоврядування терміном на один рік, згідно якого його дію буде пролонговано, якщо до закінчення строку дії договору не буде заявлено про його припинення. Їй стало відомо про нарахування відповідачем заборгованості станом на 31 грудня 2010 року в сумі 877 грн. 83 коп., яка нарахована поза межами строку позовної давності. Однак відповідач протиправно проводив зарахування комунальних платежів, які надходили від неї щомісячно, в яких вона зазначала конкретний місяць оплати, на погашення заборгованості за попередні роки (періоди). За таких обставин ОСОБА_1 просила суд зобов`язати КП «Комунальник «СБ» здійснити перерахунок вартості комунальних послуг за період з 2007 року по 2020 рік включно, з врахуванням того, що стосовно заборгованості в сумі 877 грн. 83 коп., яка виникла в період з 2007 року по 2010 рік строк позовної давності минув. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що оскаржуване рішення є необ`єктивним, необґрунтованим, ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Нею до суду першої інстанції було надано копії платіжних документів по оплаті комунальних послуг із зазначенням щомісячної оплати кожного виду послуги, року та її вартості, що відповідають платежам зазначеним у вибірці по особовому рахунку від 21.02.2020 року №6, на що суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку, що вказані платежі встановлюють факт визнання позивачем заборгованості минулих років. Зазначила, що квитанції до прибуткового касового ордера, що були видані відповідачем, при прийнятті готівки за комунальні послуги від позивача не є належними та достовірними, оскільки не відповідають вимогам процесуального закону щодо письмових доказів та складені з порушенням норм чинного законодавства у сфері фінансів та бухгалтерського обліку. Фізична особа як платник комунальних послуг, не складає платіжного доручення, а лише надає готівку в касу підприємства, для оплати відповідних послуг, під час якої надає усю інформацію щодо платежу, відображає в ній місяць і рік, вид, вартість кожної послуги, окремо та її суму, на підставі затверджених тарифів. В суді апелянт підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2005 року між власницею квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та КП «Комунальник «СБ» був укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території з оплатою згідно тарифів, затверджених органами місцевого самоврядування, строком на один рік із пролонгацією на кожен наступний календарний рік, якщо до закінчення дії цього договору не буде заявлено про його припинення (а.с. 4). Згідно з даними вибірки по особовому рахунку від 21.02.2020 року, № 6, за позивачем обліковується заборгованість, яка виникла станом на 31.12.2010 року, в сумі 877 грн. 83 коп. (а.с. 5-7). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.05.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволені позову до КП «Комунальник «СБ» про визнання вимог КП «Комунальник «СБ» щодо примусу сплатити неіснуючу заборгованість за комунальні послуги в сумі 868,42 грн., заборону в наступному вчиняти дії щодо оприлюднення неіснуючого боргу, зобов`язання КП «Комунальник «СБ» скасувати неіснуючий борг в сумі 868,42 грн., що рахується за кв. АДРЕСА_1 , стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн. необґрунтованими та безпідставними. Вказане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року (а.с. 16-17). Цим судовим рішенням було встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03.08.2009 року підтверджено неналежне виконання відповідачем КП «Комунальник «СБ» зобов`язань щодо обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 , пошкодження квартири у зв`язку з її залиттям 09.09.2008 року внаслідок неналежного ремонтом даху. Позивач протягом 2009 та 2010 років зверталася до відповідача щодо неналежної якості послуг по обслуговуванню квартири. Заборгованість за комунальні послуги у ОСОБА_1 за вибіркою по особовому рахунку виникла за період 2007 року - 2010 років. Перерахунок заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків по обслуговуванню будинку відповідачем не здійснювався всупереч чинному законодавству. В подальшому позивач щомісячно сплачувала на рахунок КП «Комунальник «СБ» кошти за наданні послуги, проте відповідачем ці кошти зараховувались за попередні періоди в якості погашення заборгованості (а.с. 9, 37-41). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у наданих позивачем квитанціях у відповідній графі «підстава» вказано «ком. посл.», та не зазначено за який саме період (місяць і рік) було здійснено платіж ОСОБА_1 , у зв`язку з чим розподіл коштів правомірно здійснювався відповідачем як кредитором, тобто, погашалася заборгованість ОСОБА_1 за попередній період. В той же час позивачем не доведено неправомірність зарахування коштів за комунальні послуги КП «Комунальник «СБ» за попередні періоди. Висновок суду не в повній мірі є обґрунтованим з огляду на наступне. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. За умовами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року, обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом покладається на власника та наймача (орендаря) квартири, житлового приміщення. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За умовами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Частиною другою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором. Як вбачається зі змісту п. 2.1.1 договору від 29.12.2005 року на який посилається позивач, до обов`язків відповідача КП «Комунальники «СБ» належить забезпечити виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку, прибудинкової території та створенню умов мешкання в будинку, в тому числі і позивачу та мешкаючим з ним особам згідно із вимогами Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій а також надання позивачу комунальних та інших послуг по діючим розцінкам і тарифам, в тому числі по обслуговуванню технічного обладнання квартири та ведення особистого рахунку (а.с. 4). Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.08.2009 року з КП «Комунальники «СБ» на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 3836 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн. у зв`язку із затопленням квартири (а.с. 15). Рішенням суду встановлено, що затоплення квартири ОСОБА_1 відбулось у зв`язку з неналежним утриманням будинку, а саме, не проведенням КП «Комунальники «СБ» ремонту даху будинку, через що позивач не сплачувала комунальні платежі за відповідний період. Вказане підтверджується копією вибірки по особовому рахунку позивача, відповідно до якої остання за 2009 - 2010 роки не проводила в повній мірі оплату за комунальні послуги, яка складається з квартирної плати, оплати за водопостачання, водовідведення, вивозу сміття, у зв`язку з чим станом на 12.12.2010 року її заборгованість в загальній сумі склала 877,83 грн. З даного приводу колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 , самовільно визначивши розмір невиконаних зобов`язань КП «Комунальники «СБ» в сумі 877,83 грн., в той же час не навела обґрунтованого розрахунку на підтвердження розміру ненадання відповідачем протягом 2009 -2010 років відповідних послуг, у зв`язку з чим відповідач повинен би був зменшити розмір нарахування плати за комунальні послуги на цю суму. На підтвердження необхідності проведення перерахунку комунальних послуг ОСОБА_1 послалася на сплив позовної давності для вимог щодо стягнення 877,83 грн. заборгованості, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України). Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Сплив строку позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають. Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 Цивільного кодексу України. За приписами цієї статті особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть, якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Таким чином, позовна давність пов`язується з можливістю судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорення. Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Враховуючи, що сплив позовної давності є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, а позовна давність може бути застосована за заявою боржників при розгляді справи щодо стягнення заборгованості, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності обов`язку відповідача здійснити перерахунок нарахованих позивачу вартості комунальних послуг у зв`язку зі спливом щодо відповідної частини боргу позовної давності. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. За змістом статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Наказом Міністерства фінансів України від 08.1110.1999 року № 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 року, № 725/4018, затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «дебіторська заборгованість» з наступними змінами і доповненнями, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. У пункті 4 вказаного Положення визначено поняття безнадійної дебіторської заборгованості як поточної дебіторської заборгованості, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Відповідно до пункту 11 Положення виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів боржником або за якою минув строк позовної давності. Враховуючи зазначене, прострочена дебіторська заборгованість є безнадійною у випадках: коли прострочена дебіторська заборгованість обліковується за суб`єктами господарювання, які ліквідовані без правонаступників та виключені з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ: коли установами вжито всіх заходів по проведенню претензійно-позовної роботи, інших заходів щодо стягнення заборгованості відповідно до чинного законодавства. Таким чином, виходячи із положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства. З огляду на зазначене, списання заборгованості з особистого рахунку, яка є поза межами строку позовної давності за рішенням суду чинним законодавством також не передбачено. Особовий рахунок, відкритий на ОСОБА_1 у КП «Комунальники «СБ», є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій даного підприємства і списання з даного документа будь-яких сум є правом, а не обов`язком підприємства. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов помилкового висновку щодо правомірного зарахування відповідачем сплачених комунальних послуг позивачем в рахунок погашення попередніх періодів, не перевіривши, що надані позивачем копії квитанцій (а.с. 37-41) із зазначенням позивачем рукописним текстом призначення платежу та відповідних періодів співпадає з відповідними періодами та нарахуваннями комунальних послуг, здійсненими відповідачем, що відображені у вибірці по особовому рахунку ОСОБА_1 . Тобто, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті комунальних платежів виникла саме за період 2009-2010 років, і обліковується станом на грудень 2010 року. За встановлених обставин

мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні з урахуванням мотивів викладених у даній постанові. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2021 року змінити з урахуванням мотивів викладених у даній постанові. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 липня 2021 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко