Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/538/21

Справа № 346/538/21 Провадження № 22-ц/4808/999/21 Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Василишин Л.В. суддів: Фединяка В.Д., Горейко М.Д. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді П`ятковського В.І. в м. Коломия, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: 04.02.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 26.03.2014 року. При підписанні заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При підписанні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦПК України. Згідно волевиявлення відповідача йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який в подальшому було збільшено до 50 000 грн. Для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку. ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 14.01.2021 року виникла заборгованість в розмірі 94 591,04 грн, з яких: 60 681,79 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 60 681,79 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 25 553,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 8 356,20 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 270 грн. Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 28 квітня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 березня 2014 року в розмірі 60 681,79 грн та 1 465,24 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. АТ КБ «ПриватБанк» на рішення суду в частині відмови в задоволенні позову подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банком не представлено доказів повідомлення відповідача про умови кредитування та узгодження з ним таких умов. Вказує, що на підтвердження позовних вимог до суду було надано копію анкети-заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що він згоден, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку. Крім того, відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому він особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, такими як: тип кредиту; сума ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків. На підставі вищевказаних анкети-заяви та паспорта споживчого кредиту відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом. Після отримання картки відповідач вчинив дії щодо її активації, користувався карткою та отримував кредитні кошти, а також частково погашав заборгованість, чим визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами. Апелянт вважає безпідставним посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, оскільки обставини даної справи відрізняються від справи №342/180/17. Зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 ґрунтуються на можливості банку надати будь-яку редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, на спростуванні позичальником факту ознайомлення з умовами кредитування, а також на відсутності доказів повідомлення відповідача про умови кредитування. Однак, в матеріалах даної справи наявні витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви, а також копія наказу банку про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг в цій редакції. Тобто, суду надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач при підписанні анкети-заяви та укладенні договору. Таким чином, банком доведено укладення договору відповідачем у відповідності до ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку. Апелянт зауважує, що відповідачем не представлено жодних доказів, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи викладені не в тій редакції, яка діяла під час підписання ним анкети-заяви, а також. що він не знав про умови кредитування. Також відповідачем не спростовано розмір наявної заборгованості. Тому суд дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, безпідставно звільнивши відповідача від частини обов`язків за укладеним кредитним договором з одних лише формальних міркувань. З наведених підстав апелянт просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволити. В іншій частині рішення залишити без змін. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Матеріалами справи встановлено, що 26.03.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг; що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами; що екземпляр договору про надання банківських послуг він згоден отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту www.pb.ua та що він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua (а.с. 12). До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 15) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 16-43). Позивачем також надано довідку про видані позичальнику кредитні картки (а.с. 10); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 11) та виписку з рахунку позичальника (а.с. 53-59). Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, яка станом на 14.01.2021 року становить 94 591,04 грн, з яких: 60 681,79 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 60 681,79 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 25 553,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 8 356,20 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія (а.с. 6-9). Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача 60 681,79 грн заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а тому останній має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника повернути фактично отриману суму кредитних коштів. Рішення суду в наведеній частині сторонами не оскаржується, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними, оскільки судом не здобуто доказів, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Переглядаючи спір в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 26.03.2014 року процентна ставка не зазначена. Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив, окрім заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченим), стягнути 25 553,05 грн заборгованості за простроченими відсотками та 8 356,20 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався також на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.03.2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Суд першої інстанції правильно врахував зазначену позицію Великої Палати Верховного Суду та обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 25 553,05 грн, оскільки позивач не надав доказів щодо підставності їх стягнення. Посилання апелянта на те, що всі умови кредитування викладені в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, що свідчить про погодження істотних умов договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач, тоді як паспорт споживчого кредиту містить умови щодо кредитного продукту «Універсальна» та «Універсальна Голд». Зазначене, позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 30.01.2018 року, а заявлені позивачем складові заборгованості нараховані за межами вказаного періоду. Із змісту паспорта споживчого кредиту також вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 3 паспорта визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці Універсальна до 50 000 грн, а по картці «Універсальна ГОЛД» - 75 000 грн, однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. За даними розділу 4 процентна ставка за межами пільгового періоду відсотків річних по картці «Універсальна» 43,2%, а по картці «Універсальна ГОЛД» - 42%. Однак, матеріали справи не містять інформації, яку саме картку отримав відповідач. У розділі 4 паспорта також зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Тому у суду відсутні підстави стягувати з відповідача заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 25 553,05 грн. Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 8 356,20 грн, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановлено, що в анкеті-заяві від 26.03.2014 року не зазначений строк дії кредитного договору, умови та порядок нарахування та сплати процентів від простроченої суми заборгованості згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Із представленої позивачем довідки про видані ОСОБА_1 кредитні картки вбачається, що картка № НОМЕР_1 відкрита 15.01.2018 року і має термін дії до вересня 2021 року, картка № НОМЕР_2 відкрита 06.02.2019 року і має термін дії до листопада 2022 року (а.с. 10). Отже, на час звернення позивача в суд з даним позовом термін дії кредитних карток не закінчився, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання. Відтак умови для застосування санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, не наступили, а позов в цій частині є передчасним. Суд першої інстанції наведеного обґрунтування не навів, однак його висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині є правильним, а тому підстав для скасування рішення в цій частині колегія суддів не вбачає. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 28 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя -доповідач Василишин Л.В. Судді: Фединяк В.Д. Горейко М.Д.