Постанова 4808 № 351/320/21

Справа № 351/320/21 Провадження № 22-ц/4808/958/21 Головуючий у 1 інстанції Сегін І. Р. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О., секретаря Петріва Д.Б. за участі представника апелянта Рокетської С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Сегіна І.Р. в м. Снятин, у справі за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банкіських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 28.11.2018. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок, надано кредитну картку та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 28500 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. договору, відповідно до яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. В процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав вчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, в порушення ст.509, 256, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. В редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019, згідно п.2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язання, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнтом, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК УКраїни встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки Універсальна, 84% - для картки Універсальна голд. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням коштів, внесених на погашення заборгованості, відповідач станом на 14.01.2021 має заборгованість у розмірі 30248,69 грн, яка складається з: - 27010,44 грн заборгованість за тілом кредита, у тому числі, заборгованість за простроченим тілом кредита; - 3238,25 грн заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість на користь АТ КБ «ПриватБанк», а також судові витрати. Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2021 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.11.2018, а саме: 27010,44 грн заборгованості за тілом кредиту та 2026,99 грн судових витрат. У решті позову відмовлено. АТ КБ ПриватБанк на рішення суду в частині незадоволених позовних вимог подало апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та порушення судом норм матеріального права. Апелянт вказав, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки погодження між сторонами оплати процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки підтверджується анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також паспортом споживчого кредиту, які особисто підписані відповідачем. Так, відповідно до паспорту споживчого кредиту, сторони погодили процентну ставку у межах пільгового періоду, за межами пільгового кредиту, а також процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, що свідчить про належне повідомлення відповідача із умовами кредитування. Апелянт також вважає безпідставним посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки обставини даної справи відрізняються від справи №342/180/17. Зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 ґрунтуються на можливості банку надати будь-яку редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, на спростуванні позичальником факту ознайомлення з умовами кредитування, а також на відсутності доказів повідомлення відповідача про умови кредитування. Однак, в матеріалах даної справи наявні витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви, копія наказу банку про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг в цій редакції, а також є паспорт споживчого кредиту, який підписано відповідачем. Отже, банком доведено укладення договору відповідачем у відповідності до ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку. Апелянт зауважує, що відповідачем не надано жодних заперечень проти позову, у тому числі, щодо факту укладення договору, ознайомлення з його умовами. Також відповідачем не спростовано розмір наявної заборгованості. Тому суд дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, безпідставно звільнивши відповідача від частини обов`язків за укладеним кредитним договором з одних лише формальних міркувань. З наведених підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задоволити у повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не скористався. В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримала в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з`явився. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Матеріалами справи встановлено, що 28.11.2018 між АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 9). В заяві зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви відповідач відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщено на офіційному сайті банку у мережі інтернет, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Крім того, відповідач взяв на себе зобов`язання регулярно ознайомлюватися зі змінами Умов і правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку www.pb.ua (а.с. 9). До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 13-56). Позивачем також надано довідку про видані позичальнику кредитні картки (а.с. 7); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 8) та виписку з рахунку позичальника (а.с. 67-69). Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, яка станом на 14.01.2021 становить 30248,69 грн, з яких: 27010,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 27010,44 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 3238,25 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія (а.с. 5-6). Рішення суду в частині стягнення з відповідача 27010,44 грн заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач ознайомлений із Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. При цьому, суд зіслався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно із якою пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Переглядаючи спір в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на такі обставини. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 28.11.2018 процентна ставка не зазначена. Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив, окрім заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченим), стягнути 3238,25 грн заборгованості за простроченими відсотками. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався також на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.11.2018, шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Суд першої інстанції правильно врахував зазначену позицію Великої Палати Верховного Суду та обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3238,25 грн, оскільки позивач не надав доказів щодо підставності їх стягнення. Посилання апелянта на те, що всі умови кредитування викладені в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, що свідчить про погодження істотних умов договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач, тоді як паспорт споживчого кредиту містить умови щодо кредитного продукту «Універсальна» та «Універсальна Голд». Зазначене, позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить застереження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 13.12.2018, а заявлені позивачем складові заборгованості нараховані за межами вказаного періоду. Із змісту паспорта споживчого кредиту також вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 3 паспорта визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці Універсальна до 50 000 грн, а по картці «Універсальна ГОЛД» - 75 000 грн, однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. За даними розділу 4 процентна ставка за межами пільгового періоду відсотків річних по картці «Універсальна» 43,2%, а по картці «Універсальна ГОЛД» - 42%. Однак, матеріали справи не містять інформації, яку саме картку отримав відповідач. У розділі 4 паспорта також зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Тому у суду відсутні підстави стягувати з відповідача заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 3238,25 грн. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13.08.2021. Суддя -доповідач Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Максюта І.О.