Постанова Київський апеляційний суд № 752/9968/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №752/9968/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7987/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року (суддя Хоменко В.С.) у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, встановив: у травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 33 639грн 59коп. та судових витрат. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами перевірки матеріалів пенсійної справи відповідача було встановлено, що з 1 листопада 2018 року при наявному стажі відповідач не мав права на доплату до пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Після приведення матеріалів пенсійної справи у відповідність до норм чинного законодавства відповідачу було проведено перерахунок пенсії за віком в частині внесення даних про стаж та розраховано вірний розмір пенсії. Після проведеного перерахунку було встановлено та розраховано суму пенсії, виплачену відповідачу понад розмір, визначений законодавством. Позивач стверджував, що відповідно до довідки управління №399 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії сума переплати пенсії відповідачу склала 33 639грн 59коп. за період з 1 лютого 2019 року по 1 серпня 2019 року, у зв`язку із чим з метою досудового врегулювання спору, відповідачу був направлений лист від 9 вересня 2019 року №198567/04, яким було запропоновано сплатити суму боргу в добровільному порядку, проте даний лист був відповідачем проігнорований та отримані ним без достатньої правової підстави бюджетні кошти у розмірі 33 639грн 59коп. не були повернуті. Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та не врахування практики Європейського суду з прав людини. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, взятий на облік з 18 жовтня 2018 року Голосіївською районної у місті Києві державною адміністрацією і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Голосіївський район), та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 1 листопада 2018 року ОСОБА_1 призначено (відновлено) виплату пенсії. 12 листопада 2018 року відповідачу було проведено перерахунок пенсії з 1 листопада 2018 року відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». 7 серпня 2019 року було здійснено перерахунок пенсії у зв`язку із уточненням даних пенсійної справи та встановлено переплату пенсії з 1 лютого 2019 року по 31 серпня 2019 року. Згідно довідкиУправління №399 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії сума переплати пенсії відповідачу склала 33 639грн 59коп. за період з 1 лютого 2019 року по 1 серпня 2019 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що переплата пенсії виникла у результаті рахункової помилки, або надання відповідачем недостовірних даних, а тому підстав для повернення виплаченої пенсії відповідно до положень ст. 1212 ЦК України не встановлено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Частиною 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Аналіз вказаних норм свідчить, що пенсійне законодавство передбачає можливість повернення надмірно виплачені суми пенсії у разі неправомірної поведінки пенсіонера або надання ним неправдивих документів для призначення або перерахування пенсії. Матеріли справи таких доказів не містять, не посилався на них і позивач. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України). Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для перерахування пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 33 639грн 59коп., які є пенсійною виплатою, призначеною йому управлінням Пенсійного фонду України. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм статті 1212 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними, так як застосування вказаної норми передбачає врахування норм статті 1215 ЦК України. Посилання у апеляційній скарзі на невідповідність рішення суду практиці Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як рішення суду не суперечить зазначеній практиці. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 5 липня 2021 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк