Постанова Київський апеляційний суд № 370/1398/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 370/1398/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9623/2021Головуючий у суді першої інстанції - Мазка Н.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., секретар Ющенко Я.М., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 31.03.2021 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії закрито з підстав, передбачених положеннями п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 48, 49). В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що спір, який виник між ним та відповідачами, має приватноправовий характер та не належить до юрисдикції адміністративних судів (а.с. 51-56). Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.03.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 61, 62). Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.03.2021 року призначено справу до апеляційного розгляду (а.с. 63). Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити. Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив. Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.1996 року ОСОБА_3 на підставі рішення Макарівської районної адміністрації від 31.10.1996 року за № 479 отримав Сертифікат серії КВ № 0064500 про право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СПО "Макарів" розміром 4,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 7 232 грн. 12.06.2009 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом право на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 02.11.2018 року позивач звернувся до Макарівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про виділення в натурі земельної частки (паю). 30.11.2018 року Макарівська районна державна адміністрація Київської області надала відповідь на вищезазначену заяву, а саме про те, що для прийняття розпорядження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної часки (паю) необхідно додати викопіювання із Схеми поділу земельних часток (паїв) по СТОВ "Макарів" та виписку (довідку) із протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) із номером земельної частки). У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Разом з тим, станом на 30.05.2020 року рішення за вищезазначеною заявою відповідачем не прийнято. Наведені вище обставини стали підставою для подання до суду позивачем в порядку цивільного судочинства позову про визнання бездіяльності Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області протиправною та зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (пай) площею 4,1500 га на території Макарівської селищної ради, яка перебуває у колективній власності СПО "Макарів" розміром 4,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як передбачено ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. У відповідності до положень ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». При цьому, як роз`яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" при вирішенні питань, пов`язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз`яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з`ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов`язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин. Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК). Таким чином, заявлені позивачем вимоги за своїм змістом, а також суб`єктним складом є цивільними, стосуються приватноправових відносин, пов`язаних з вирішенням питання щодо речового права - виділення земельної ділянки в натурі її власнику, і згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження у справі, що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи, що висновок суду про необхідність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства не відповідає встановленим обставинам, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 05 липня 2021 року Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді Г.В. Крижанівська В.А. Шебуєва