Постанова Київський апеляційний суд № 939/1106/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 939/1106/23 Головуючий у суді першої інстанції - Міланіч А.М. Номер провадження № 22-ц/824/7924/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Русан А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного Управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 , третя особа - Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, про зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, у якому просила суд: зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221055100:01:011:0025, площею 0,1445 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , а саме зміни щодо конфігурації земельної ділянки із збереженням площі, у відповідності до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку від 7 червня 2004 року, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 142542, виданому ОСОБА_4 на підставі рішення Бородянської селищної ради від 23 жовтня 2003 року, а також внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221055100:01:011:0027, площею 0,2626 га, яка розташована за тією ж адресою, а саме зміни щодо конфігурації земельної ділянки із збереженням площі, у відповідності до тієї ж технічної документації із землеустрою та Державного акту на право власності на земельну ділянку. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що в судове засідання позивач повторно не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, про місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, так, відповідно до ч. 5 статті 223 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в суду першої інстанції не було процесуальних підстав для залишення позову без розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів повторної неявки позивача, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, звертає увагу суду, що вона була неналежним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, а в матеріалах справи відсутні докази зворотного. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. При апеляційному розгляді справи апелянт ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші, належним чином повідомлені учасники справи, не з`явились (а.с 160-162, 166-169, т. 3). У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в судове засідання позивачка ОСОБА_1 повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Оскільки від позивачки не надходило заяви про розгляд справи за її відсутності і її неявка до суду перешкоджає вирішенню спору, у зв`язку з чим суд за відсутності позивачки не може з`ясувати всі обставини справи, залишив позов без розгляду. Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини 2, 4, 5 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Згідно з частиною 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 8 статті 128 ЦПК України). Згідно з частиною 1 статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з`явилася в судове засідання, повідомлена належним чином, заяв про розгляд справи без її участі не подавала. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зазначено, що: "Процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку, та не звільняє суд обов`язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції)". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначено, що: "процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України". Аналіз матеріалів справи свідчить, про те, що: ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 11 липня 2023 року о 15 годині 00 хвилин (а.с. 65-66, т.1); ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року підготовче провадження у даній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 09 вересня 2024 року на 14 годину 00 хвилин (а.с. 209-210, т.2); 09 вересня 2024 року розгляд справи було відкладено на 16 жовтня 2024 року о 15 годині 30 хвилин у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення позивача (а.с.4-5, т.3); відповідно до довідки, що міститься у матеріалах справи, у зв`язку із хворобою судді Міланіч А.М. справу було знято з розгляду (а.с. 23, т.3) та в подальшому призначено на 21 листопада 2024 року на 10 годину 30 хвилин; 21 листопада 2024 року о 10 годині 30 хвилин справу було знято з розгляду, адже було оголошено повітряну тривогу (а.с. 35, т.3). Відповідно до розписки, справу відкладено на 23 грудня 2024 року о 11 годині 00 хвилин (а.с. 36, т.3); 23 грудня 2024 року справу було відкладено на 20 січня 2025 року о 14 годині 30 хвилин у зв`язку із неявкою позивача, оскільки це перша неявка останньої в судове засідання (а.с. 49-51, т.3); 20 січня 2025 року клопотання представника відповідача Тищенко Л.М. про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Залишаючи без розгляду подану ОСОБА_1 позовну заяву суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач повторно не з`явилася в судове засідання, про причини неявки суду не повідомила, про місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, тому наявність підстави визначені ч. 5 статті 223 ЦПК України для залишення позову без розгляду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що про судове засідання, яке відбулося 20 січня 2025 року позивач повідомлялася шляхом направлення судової повістки-повідомлення засобами електронного зв`язку на адресу її електронної пошти 23 грудня 2024 року (а.с. 56, т.3). Відповідно до довідки про доставку електронного листа, що міститься у матеріалах справи, документ в електронному вигляді «СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ» від 23 грудня 2024 року було доставлено до електронної скриньки 23 грудня 2024 року о 15 годині 27 хвилин (а.с. 81, т.3). Разом з тим, вказана довідка про доставку електронного листа на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути прийнята судом, як доказ, підтверджуючий виконання судом обов`язку щодо повідомлення сторони про розгляд справи, з огляду на наступне. Хоча у матеріалах справи і містяться заяви від позивача, які були відправлені засобами електронного зв`язку, саме з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 зазначала вказану електронну адресу у своїх процесуальних заявах по справі як засіб для комунікації з судом. Таким чином, суд апеляційної інстанції наголошує, що направлення судом першої судової повістки на електронну адресу позивача вважається неналежним повідомленням та не може свідчити про ознайомлення зі змістом такого листа. Разом з тим, надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2024 року у справі № 761/4187/23 та від 16 жовтня 2024 року у справі № 758/11388/20. Отже, в суду першої інстанції не було процесуальних підстав залишати позов без розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про судове засідання на 20 січня 2025 року о 14 годині 30 хвилин. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що неявка позивача в судове засідання 20 січня 2025 року не може розцінюватися, як повторна неявка позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду справи. З огляду на викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду, що є підставою до скасування ухвали та направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі викладеного та керуючись ст. 128, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 квітня 2025 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв