Ухвала КАС ВС № 460/5355/20

УХВАЛА 06 липня 2021 року м. Київ справа № 460/5355/20 адміністративне провадження № К/9901/22214/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №460/5355/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 адміністративний позов залишено без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2020. Адміністративний позов в частині скасування рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0024145305 від 01.10.2019, №0118765305 від 15.11.2019, вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску №Ф-6064-53 від 13.02.2020; визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про встановлення позивачу як платнику єдиного внеску ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування єдиного соціального внеску за 2017 - 2020 роки за період з 01.01.2017 по 17.01.2020; зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області скасувати нарахування єдиного соціального внеску за 2017 - 2019 роки за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 та повернути сплачені кошти в сумі 27975,34грн залишено без розгляду. Справу №460/5355/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області щодо нарахування єдиного соціального внеску за 2020 рік за період з 18.01.2020 по 18.07.2020 направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 15.06.2021 звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник взагалі не наводить підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України. Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати окремих судових рішень, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права. Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №460/5355/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяВ.В. Хохуляк