Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/17277/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/17277/20 пров. № А/857/8576/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н. В., Коваля Р.Й. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Ковельське лісове господарство", на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року (суддя Плахтій Н.Б., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Луцьк, дата складення повного тексту не зазначена), в адміністративній справі №140/17277/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ковельське лісове господарство», про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, встановив: У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДП «Ковельське лісове господарство», в якому просив: 1) визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу достовірної, точної та повної інформації по питаннях запиту №2 від 30.11.2020 року; 2) зобов`язати відповідача повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію по питаннях запиту №2 від 30.11.2020 року в порядку, визначеному чинним законодавством України. Відповідач ДП «Ковельське лісове господарство» позову не визнав, вважаючи позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, у суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ДП Ковельське лісове господарство щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 про надання (доступу) інформації від 30.11.2020 №2. Зобов`язано Державне підприємство Ковельське лісове господарство повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання (доступу) інформації від 30.11.2020 №2 з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні. З рішенням суду першої інстанції від 12.03.2021 року не погодився відповідач ДП «Ковельське лісове господарство» та подав апеляційну скаргу. Вважає апелянт, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що поданий позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки запит ОСОБА_1 було розглянуто, за результатами чого позивачу було надано відповідь щодо переліку усієї запитуваної інформації. На обґрунтування правомірності, повноти та достовірності наданої інформації у відповіді ДП «Ковельське лісове господарство» вказувало, що з огляду на зміст запиту про доступ до публічної інформації вбачається, що запитувач інформації бажає отримати інформацію щодо реалізації лісоматеріалів за відповідною породою та класом якості у І кварталі 2021 року, тобто у період часу, який станом на день запитуваної інформації ще календарно не наступив, а відтак, інформацію, яка не існувала та не могла бути створена і відображена у відповідних документах, однак суд першої інстанції вказані доводи відповідача до уваги прийняв. Вказує апелянт, що ДП «Ковельський лісгосп», розглядаючи запит №2, що надійшов від ОСОБА_1 , виконав усі вимоги законодавства та у чіткій послідовності вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та за результатами розгляду запиту надав повну та чітку відповідь щодо запитуваної інформації. Відтак, доводи позивача в частині протиправності відмови у надані запитуваної інформації, не підтверджено належними та допустимими доказами, не ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 12.03.2021 року та у даній справі постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просив констатувати підставність позову на необґрунтованість апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 30.11.2020 року звернувся до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства із запитом №2 про надання (доступу) до інформації, у якому просив: 1) надати достовірну, точну та повну інформацію про те, на яких товарних біржах та електронних площадках (із зазначенням повної назви, коду ЄДРПОУ та адреси) було реалізовано та/або здійснюється та/або планує здійснюватися реалізація державними підприємствами лісових господарств Волинської області круглих лісоматеріалів хвойних порід, зокрема: породи сосна, на І квартал 2021 року, класу якостей А, B, C, D з деталізацією (у розрізі): - дати, часу та місця таких торгів деревиною, їх об`ємів, - даних бірж, на яких відбувалися/відбуваються/плануються торги, - об`ємів уже проданих лісоматеріалів за лотами, - кількості учасників щодо кожного лоту таких торгів, які уже відбулися; - стартових та кінцевих цін кожного лоту на таких електронних торгах, які уже відбулися; 2) надати достовірну, точну та повну інформацію про те, які конкретно об`єми круглих лісоматеріалів хвойних порід (зокрема: породи сосна) державними підприємствами лісового господарства Волинської області (в розрізі кожного класу якостей: D, C, B) були продані (станом на день отримання цього Запиту) на кожній, окремо взятій, біржі (щодо кожних окремо взятих торгів), а в сукупності всіх торгів (додаткових торгів, квартальних торгів та інших торгів), які проводилися для реалізації продукції на І квартал 2021 року (а.с. 7-11). На вказаний запит Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства листом від 03.12.2020 №09-05/2483-20 надало відповідь, якою повідомило позивача про те, що відсутня можливість задовольнити потребу в отриманні необхідної інформації, а тому направило на адресу керівників державних лісових господарств та лісомисливських підприємств копію вищезазначеного запиту для розгляду по суті поставлених питань та надання відповіді запитувачу у встановлені законодавством строки (а.с. 12). Державне підприємство Ковельське лісове господарство листом від 17.12.2020 року за №01-11/827-20 у відповідь на запит ОСОБА_1 №2 повідомило про те, що в силу функціональних обов`язків, як законодавчо встановлених, так і визначених Статутом, що затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України №486 від 30.12.2016, підприємство не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної позивачем інформації (а.с. 6). Позивач ОСОБА_1 вважаючи, що ДП Ковельське лісове господарство протиправно відмовило йому у наданні достовірної, точної та повної інформації, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ДП Ковельське ЛГ щодо неналежного розгляду запиту позивача про надання інформації від 30.11.2020 №2, зобов`язавши відповідача повторно розглянути вказаний запит з урахуванням правової позиції, наданої судом у даному рішенні, з врахуванням наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Реалізацію вказаного права громадянами України закріпленого у статті 40 Конституції України права регламентовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 року №2939-VI та Законом України Про звернення громадян від 02.10.1996 року №393/96-ВР. Статтею 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 02.10.1992 №2657-XII передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації не бути знищеною після закінчення строків зберігання. Статтею 5 Закону України Про доступ до публічної інформації, зокрема, передбачено забезпечення доступу до інформації, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 12 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації, розпорядниками інформації для цілей цього Закону, зокрема, визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. В силу ч.1 ст.14 Закону України Про доступ до публічної інформації, розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Відповідно до статті 19 Закону України Про доступ до публічної інформації, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо. Згідно з ч.1 ст.20 Закону України Про доступ до публічної інформації, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Частиною 1 ст.22 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідно до ст.23 Закону України Про доступ до публічної інформації, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Також, статтею 2 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Поряд з цим, слід зазначити, що Закон України Про звернення громадян регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Суд враховує, що п.5 ч.1 ст.24 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, яку несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, серед іншого надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, тобто неповні або перекручені (Абзац п`ятий пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи). Неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту. З урахуванням наведеного вище розпорядник публічної інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Згідно з правовою позицією, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові 25.06.2019 у справі №9901/925/18, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації. Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства із запитом №2 про надання інформації, яка стосується реалізації деревини державними підприємствами лісового господарства Волинської області. У свою чергу, Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства, направило даний запит для розгляду до підпорядкованих лісогосподарських підприємств, в тому числі, і до ДП Ковельське лісове господарство, що підтверджується листом Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства №09-05/2483 від 03.12.2020 року. Тобто, Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, яке відповідно до Положення №394 від 12.11.2012 координує діяльність підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Держлісагенства України, при отриманні даного запиту було самостійно визначено належного розпорядника інформації. Доводи відповідача про те, що лісогосподарські підприємства не є розпорядниками інформації, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Статтею 1 Лісового кодексу України, серед іншого визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Згідно з ч.1 ст.17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Відповідно до ст.19 ЛК України, постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства. Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування. Таким чином, державні лісогосподарські підприємства як постійні лісокористувачі наділені виключними повноваженнями на господарювання в лісах, які знаходяться на землях державної власності, заготівлю деревини та подальшу її реалізацію, а тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI є розпорядниками інформації. У свою чергу, відмовляючи позивачу у наданні відповіді на вказаний запит, ДП Ковельське лісове господарство зазначило, що не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної ним інформації, чим фактично відповідач відмовив у наданні відповіді на запит позивача на підставі п.1 ч.1 ст.22 Закону №2939-VІ. Разом з тим, суд зазначає, що у даному випадку необхідна наявність одночасно двох умов: у володінні розпорядника немає інформації та в нього немає обов`язку володіти такою інформацією. У свою чергу, якщо інформації немає, але розпорядник зобов`язаний нею володіти, то він повинен усунути порушення закону й вжити заходів для одержання (створення) запитуваної інформації (при цьому строк розгляду запиту може бути продовжено). Враховуючи те, що ДП Ковельське лісове господарство є розпорядником запитуваної позивачем інформації, твердження відповідача про те, що ДП Ковельське лісове господарство не є ні виготовлювачем, ні зберігачем запитуваної інформації є безпідставними. Суд першої інстанції вірно не узяв до уваги твердження відповідача про те, що запитувана інформація стосувалась на майбутнє, що стосується інформації за період І кварталу 2021 року, і не могла бути зафіксованою на певному носії, що також спростовує відповідні доводи апеляційної скарги, оскільки позивач запитував інформацію про товарні біржі та електронні площадки, на яких було реалізовано та/або здійснюється та/або планується здійснювати реалізацію круглих лісоматеріалів хвойних порід, зокрема: породи сосна, на І квартал 2021 року, тобто позивач надав відповідачу право вибору подати всю інформацію, що стосується реалізації даної продукції. З долученого позивачем до матеріалів справи звіту результатів аукціону та електронних торгів з продажу необробленої деревини заготівлі І кв 2020 р. І кв 2021 р. в Волинській області по Товарній біржі Універсальна-Полісся видно, що в грудні 2020 були проведені аукціони, на яких ДП Ковельське лісове господарство реалізовано лісопродукцію (а.с. 40). Вказаним підтверджується факт реалізації відповідачем деревини, попри те, у відповіді на інформаційний запит позивача дана інформація не висвітлена, як і не зазначено, чи стосується вона запитуваного періоду. Також суд першої інстанції вірно врахував, що відмовляючи у наданні запитуваної інформації, відповідач не зазначив як підставу відмови той факт, що запитувана інформація стосується на майбутнє та відповідно не створена. Відповідно до частин 1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Приймаючи до уваги встановлене, колегія суддів констатує неналежний розгляд відповідачем запиту позивача про надання (доступу) інформації від 30.11.2020 №2 та наявність факту порушення відповідачем прав та інтересів позивача у правовідносинах щодо отримання публічної інформації, а отже про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, із урахуванням визначених ч.2 ст. 245 КАС України повноважень, як визначив суд першої інстанції, про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду запиту позивача про надання інформації від 30.11.2020 №2, зобов`язавши відповідача повторно розглянути вказаний запит з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно п.2 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковельське лісове господарство» залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року в адміністративній справі №140/17277/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ковельське лісове господарство» про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль