Постанова Херсонський апеляційний суд № 657/1435/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи 657/1435/20 Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук О.В. Номер провадження: 22-ц/819/976/21 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Полікарпової О.М. суддів Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретар Литвиненко В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу адвоката Сальник Наталії Анатоліївни, яка діє від імені Мирненської селищної ради на ухвалу Каланчацького районного суду Херсонської області у складі судді Ковальчук О.В. від 10 березня 2021 року у цивільній справі за позовом Мирненської селищної ради, від імені якої діє адвокат Сальник Наталія Анатоліївна до Каланчацької районної громадської організації мисливців «Червоний Чабан», треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державна екологічна інспекція у Херсонській області, Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, про припинення права користування частиною мисливських угідь, ВСТАНОВИВ Представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить припинити право користування мисливськими угіддями Каланчацької районної громадської організації мисливців «Червоний Чабан» до врегулювання питання щодо укладення договору про ведення мисливського господарства та мисливства з власником та погодження з власником визначених відтворювальних ділянок із детальним описом його меж, видом та групою видів мисливських тварин. В ході розгляду справи в суді першої інстанції від представника відповідача Каланчацької районної громадської організації мисливців «Червоний Чабан» адвоката Краснової І.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою суду від 10 березня 2021 року провадження у справі закрито. Не погоджуючись із вказаною процесуальною ухвалою, представник позивача Сальник Наталія Анатоліївна, яка діє від імені Мирненської селищної ради подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Відповідно Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року № 1478-III (далі - Закон № 1478-III), його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу. Згідно статті 4 Закону № 1478-ІІІ, державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання. Відповідно до статті 8 Закону № 1478-ІІІ до повноважень обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі мисливського господарства та полювання належить: забезпечення виконання державних та регіональних програм у галузі охорони, використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства; встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо користування мисливськими угіддями та здійснення полювання; забезпечення додержання вимог законодавства у галузі мисливського господарства та полювання; взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань мисливського господарства та полювання; вирішення інших питань у межах своїх повноважень. Згідно зі статтею 9 Закону № 1478-ІІІ до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень. За положенням статті 37 зазначеного Закону, державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства. Відповідно до положень статті 21 Закону № 1478-ІІІ, ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Згідно із частиною 1 статті 22 Закону № 1478-ІІІ мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 1478-ІІІ, право користування мисливськими угіддями припиняється у разі: закінчення строку користування; добровільної відмови від користування; припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування мисливські угіддя; систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства; погіршення якості мисливських угідь з вини їх користувача; в інших випадках, передбачених законодавством. Частиною 2 статті 23 Закону № 1478-III встановлено, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: у випадках, передбачених абзацами третім, четвертим, сьомим частини першої цієї статті, - за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь; у випадках, передбачених абзацами 5, 6 частини 1 цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування. Проаналізувавши положення Закону, який регулює спірні правовідносини у сукупності з нормами процесуального законодавства Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24 червня 2020 року у справі №809/756/17 дійшла висновку, що позови уповноваженого органу про припинення права користування мисливськими угіддями повинні розглядатися адміністративними судами. Проте у даній справі предметом заявленого позову є припинення права користування відповідача частиною мисливських угідь у зв`язку із відсутністю договірних правовідносин з власником землі, яким наразі є територіальна громада, тому у даному випадку суб`єкт владних повноважень звернувся до суду за захистом свого права власності на землю. Тобто позивач претендує на укладення договору саме з ним, як новим власником землі. Тому у вказаному провадженні предметом позову є право власності, а не захист суспільного інтересу чи встановленого у державі порядку здійснення мисливської діяльності. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір цивільної юрисдикції та необхідність його вирішення в порядку адміністративного судочинства. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та зміст позовних вимог, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження в порядку цивільного судочинства, а отже ухвала підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.374, 379, 381-383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу адвоката Сальник Наталії Анатоліївни, яка діє від імені Мирненської селищної ради задовольнити. Ухвалу Каланчацького районного суду Херсонської області від 10 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 06 липня 2021 року. Суддя О.М. Полікарпова