Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/30/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/30/21 Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 18 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" до Громадської організації "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок" про припинення права користування мисливськими угіддями, В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року Громадська організація "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" звернулася в суд з адміністративним позовом до Громадської організації "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок" про припинення права користування мисливськими угіддями загальною площею 4875,6 га, наданими у користування на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 27 вересня 2017 року №76-15/2017 "Про надання Хмельницькій обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок у користування мисливських угідь" з підстав систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між відповідачем та Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, погіршенням з вини відповідача якості мисливських угідь. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" до Громадської організації "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок" про припинення права користування відмовлено з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства) та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського судочинства. Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач - Громадська організація "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів", який в апеляційній скарзі просить скасувати судову ухвалу і направити справу на розгляд до суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильної відмови у відкритті провадження у справі . В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано того, що до предмету позову входить питання невиконання відповідачем обов`язків щодо охорони і відтворення мисливських тварин, погіршення якості мисливських угідь з вини користувача, що є підставою для порушення питання про припинення користування мисливськими угіддями, а тому у даному випадку суд звернути увагу на положення Орхуської конвенції які треба тлумачити так, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є громадська організація. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з відсутності підстави для її розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно - правовим, а правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем щодо виконання відповідачем умов договору від 23.10.2017 року, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, та зазначає про таке. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За приписами ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За положеннями пунктів 1, 2 та 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. При визначенні предметної юрисдикції справи суд повинен виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України). Відповідно до статей 4,5 ГПК України, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності. Із матеріалів адміністративної справи та змісту позову вбачається , що звертаючись до суду з позовом, Громадська організація "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" вказувала на систематичні порушення відповідачем правил ведення мисливського господарства, покликалась на додані до позовної заяви документи, ст.21, 22, ч.ч.2-4 ст.23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" і стверджувала, що на виконання статутних обов`язків прагне реалізувати гарантоване національними і міжнародними нормами право на судовий захист право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, розраховуючи на можливість ефективного використання судової процедури. За приписами ч.ч.2-4 ст.23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: - у випадках, передбачених абзацами третім, четвертим, сьомим частини першої цієї статті, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь; - у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду (КАС) в ухвалі від 13.02.2020 прямо зазначив: «чинне законодавство не передбачає можливості подання позову в «інтересах правопорядку», «в інтересах суспільства», який відомий у теорії права як «actio popularis». Проте, існує тип порушень, щодо яких можливо подати позов в інтересах публічного порядку. У 1999 році Україна ратифікувала Орхуську конвенцію. Вона гарантує доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства. При цьому Конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства. Відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оскаржувати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Конвенцією, чи ні. Адже ця Конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства. Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на всіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є «національним законодавством, що стосується навколишнього середовища» у розумінні п. 3 ст. 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до ст. 9 Конвенції. Право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є Громадська організація "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів". Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 (справа N 910/8122/17) застосувала положення Конвенції зазначивши, що положення Орхуської конвенції треба тлумачити так, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є громадська організація. Суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали судді суду першої інстанції з постановлянням нового судового рішення про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 18 лютого 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.