Постанова 4813 № 509/3687/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4700/21 Номер справи місцевого суду: 509/3687/16-ц Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М. За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне Акціонерне Товариство Акціонерний банк «Південний», ОСОБА_3 , про виділ часток в натурі, які є у спільній частковій власності В С Т А Н О В И В: У жовтні 2016 року, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне Акціонерне Товариство Акціонерний банк «Південний», ОСОБА_3 , в якому просила суд поділити садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним в натурі між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і виділити ОСОБА_2 у власність Ѕ частину будинку та Ѕ частину земельної ділянки; припинити право спільної часткової власності на садовий будинок та земельну ділянку. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2019 року позов задоволено в повному обсязі. Виділено ОСОБА_2 у приватну власність: - приміщення садового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1-5 кухня, площею 18,7 кв.м.; 1-6 житлова кімната, площею 34,6 кв.м.; 1-11 житлова кімната, площею 22,7 кв.м.; частина приміщення 1-10 житлова кімната; частина приміщення 1-12 житлова кімната. Виділено ОСОБА_1 у приватну власність: - приміщення будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1-1 передпокій, площею 7,5 кв.м.; 1-2 хол, площею 14,3 кв.м.; 1-3 душова, площею 2,7 кв.м; 1-4 котельня, площею 5,8 кв.м.; 1-7 житлова кімната, площею 19,8 кв.м.; 1-8 хол, площею 23,8 кв.м.; 1-9 санвузол, площею 6,1 кв.м.; 1-13 відкрита веранда, площею 11,4 кв.м; частина приміщення 1-10 житлова кімната; частина приміщення 1-12 житлова кімната. Зобов`язано ОСОБА_1 виконати наступні роботи по переплануванню даного житлового будинку: - в частині приміщення «1-2» влаштувати кухню; - в частині приміщення «1-10» влаштувати підсобне приміщення (комору) з пристроєм дверного отвору. Зобов`язано ОСОБА_2 виконати наступні роботи по переплануванню даного житлового будинку: - в приміщенні «1-5» влаштувати санвузол площею не менше 3,8 м2, коридор, що розділяє кухню і санвузол, коридор-тамбур глибиною не менше 1,5 м; - влаштувати дверний проріз з установкою дверного блоку між приміщеннями «1-5» і «1-6»; - пристроєм перегородки з дверним блоком розділити приміщення «1-6» на хол і житлову кімнату площею не менше 10,0 м2; в холі влаштувати отвір в міжповерхове перекриття 1-го поверху з влаштуванням сходів; - влаштувати дверний проріз з установкою дверного блоку між приміщеннями «1-10» та «1-11»; - переобладнати приміщення «1-10» в хол; - демонтувати перегородку між приміщеннями «1-11» та «1-12». Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно провести наступні види робіт з переобладнання і перепланування вказаного садового будинку: - влаштувати роздільну перегородку в приміщенні «1-10»; - влаштувати роздільну перегородку в приміщенні «1-12»; - демонтувати дверні блоки і закласти дверні прорізи між приміщеннями «1-2» і «1-5», «1-2» і «1-6», «1-8» і «1-10», «1-8» і «1-11». Роз`яснено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що при переплануванні спірного садового будинку, для забезпечення автономного функціонування кожної з частин будинку, необхідно виконати окремий розділ інженерних комунікацій (каналізації, газопостачання, водопостачання та електропостачання), потрібна розробка та затвердження в установленому законодавством порядку проектна документація на прокладку внутрішніх та зовнішніх інженерних комунікацій. Зобов`язано ОСОБА_2 обладнати санвузол, об`ємно-планувальні показники якого будуть відповідати вимогам діючого законодавства. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 3170,5 грн. за перевищення реальної площі, що їй виділяється, з ідеальної частки. Компетентним установам провести переоформлення право установчих документів відповідно до чинного законодавства. Виділено ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 300 кв.м. (279,6кв.м. + 20,4кв.м. із загального користування), що дорівнює її ідеальну частку. Ізольовану ділянку площею 279,6 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: правий фасадний кут земельної ділянки, за годинниковою стрілкою): - 14,59 м за існуючим фасадним огородження у напрямку до лівої бокової межі; - 2,55 м у напрямку до задньої межі (паралельно лівій боковій межі); - 1,80 м у продовження по лівій боковій стороні літери «а1» до кута житлового будинку; - 5,55 м у продовження по лівій боковій стороні садового будинку; - 12,09 м по лінії розділу житлового будинку згідно варіанту розділу № 1 садового будинку у напрямку до правої бокової межі; - 1,00 м у продовження по напрямку до правої бокової межі (паралельно фасадної межі); - 8,09 м у напрямку до задньої межі паралельно стіні садового будинку; - 7,27 м у напрямку до лівої бокової межі (паралельно фасадної межі); - 10,92 м у напрямку до задньої межі до кута сараю літера «Д»; - 4,00 м у продовження по лівій боковій стіні сараю літера «Д» до перетину із задньою межею; - 8,77 м по задній межі у напрямку до правої бокової межі до перетину з нею; - 32,92 м по існуючій огорожі правої бокової межі до початкової точки відліку, правого фасадного кута земельної ділянки. Виділено ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 300кв.м. (279,6кв.м. + 20,4кв.м. із загального користування), що дорівнює її ідеальну частку. Ізольовану ділянку площею 279,6 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: лівий кут задньої межі земельної ділянки, за годинниковою стрілкою): - 9,03 м за існуючою огорожею задньої межі; - 4,00 м по лівій боковій стіні сараю літера «Д» у напрямку до фасадної межі; - 10,92 м у продовження паралельно правій боковій межі; - 7,27 м у напрямку до правої бокової межі (паралельно фасадної межі); - 8,09 м у напрямку до фасадної межі на відстані 1,0 м від стіни садового будинку; - 1,00 м у напрямку до лівої бокової межі до стіни садового будинку; - 12,09 м по лінії розділу садового будинку згідно варіанту поділу № 1; - 4,12 м у продовження до перетину з лівою боковою межею паралельно фасадної межі; - 22,96 м за існуючою огорожею лівої бокової межі до початкової точки відліку, лівого кута задньої межі земельної ділянки. Визначено ділянку загального користування площею 40,8 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: лівий фасадний кут земельної ділянки, за годинниковою стрілкою): - 9,90 м по лівій боковій межі у напрямку до задньої межі; - 4,12 м у напрямку до правої бокової межі до перетину з садовим будинком (паралельно фасадної межі); - 5,55 м по лівій боковій стіні садового будинку до кута; - 1,80 м у продовження по лівій боковій стороні навісу літери «а1» до кута навісу; - 2,55 м у продовження до перетину з фасадною межею; - 4,12 м за існуючою огорожею фасадної межі до початкової точки відліку, лівого фасадного кута земельної ділянки. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на садовий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення садівництва (кадастровий номер 5123755300:02:006:0809), розташовану на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рахувати додатки у вигляді графічних відображень поділу спірного садового будинку та земельної ділянки (малюнки 1-3), які додані судовим експертом Дзінька А.І. до експертного висновку №791/2017, складеного ТОВ «БУДЕКСПЕРТ-Т» 25.01.2017р., невід`ємними частинами судового рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 6530,60 грн., які складаються з: 1755 грн. сплачений позивачем судовий збір за подання позову, 275,60 грн. сплачений позивачем судовий збір за подання клопотання про призначення судової експертизи, 4500 грн. сплачені позивачем витрати на проведення судової експертизи. Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість просить суд залишити рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до апеляційного суду не направили. В судове засідання, призначене на 24.06.2021 року, з`явилися: представник апелянта - адвокат Акрабова О.М. та представник ОСОБА_2 - адвокат Лук`ян С.Г. Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (позивач по справі) разом із ОСОБА_1 (відповідач по справі) є співвласниками садового будинку АДРЕСА_1 (у рівних частках по 1/2 у кожного). Право власності належить їм на підставі договору купівлі-продажу садового будинку від 15.04.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мірошниченко Н.М., за реєстровим №

479. Зазначений садовий будинок на підставі технічного паспорту від 07.06.2012 року, виготовленим КП «Овідіопольське РБТІ», є двохповерховим та складається в цілому з: садового будинку під літерами "А, А1" загальною площею 213,9 кв.м., житловою площею 123,6 кв.м., тераси під літерою"а" - загальною площею 8, 8 кв.м., навісу під літерою "а1" - загальною площею 5,9 кв.м., гаражу під літерою "Б" - загальною площею 24,8 кв.м., вбиральні під літерою "В" - загальною площею 1,8 кв.м., навісу під літерою "Г" - загальною площею 23,0 кв.м., сараю під літерою "Д" - загальною площею 31,9 кв.м., споруд №1-6, І. Садовий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0600 га, кадастровий номер ділянки 5123755300:02:006:0809, цільове призначення: для ведення садівництва. Позивач разом із відповідачем є співвласниками (по 1/2 частки кожна) вказаної земельної ділянки, на якій розташований зазначений садовий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.04.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мірошниченко Н.М., за реєстровим №

482. Між позивачем та відповідачем виникають постійні суперечності стосовно фактичного користування спільним садовим будинком та земельною ділянкою, тобто сторони по справі не змогли досягти угоди про спосіб виділення частки із загального майна, а тому, ОСОБА_2 звернулася до суду із вимогою про виділ часток в натурі, які є у спільній частковій власності. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , районний суд з урахуванням експертного висновку №791/2017 від 25.01.2017 року, складеного ТОВ «БУДЕКСПЕРТ-Т», пояснень сторін, рівності сторін, виходячи з планування спірного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, вважав можливим взяти за основу варіант №1 поділу житлового будинку. При цьому, врахувавши те, що позивач та відповідач по справі є належними користувачами спірного садового будинку, суд вважав за можливе зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 провести відповідні роботи по переплануванню даного житлового будинку. Крім того, суд вважав за можливим поділити також і земельну ділянку АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до ідеальних частин співвласників (по Ѕ частини кожному), відповідно варіанту № 1 поділу земельної ділянки, запропонованого до варіанту № 1 поділу садового будинку згідно вищезазначеного експертного висновку №791/2017 від 25.01.2017р. Враховуючи запропоновані варіанти поділу садового будинку та земельної ділянки суд також вважав за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 3170,50грн. за перевищення реальної площі, що їй виділяється, виходячи з ідеальної частки. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У відповідності до вимог ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. За вимогами ч.3 ст.358 ЦК України співвласник має право на надання йому в окреме володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» одночасно з розв`язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також згідно зі ст. 105 ЗК вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності. Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 791/2017 від 25.01.2017 року, садовий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розміщений будинок, є подільними - ідеально кожній стороні належить по 106, 95 кв.м. будинку (із загальної площі 213,9 кв.м.), та по 300 кв.м. земельної ділянки (із загальної площі 600 кв.м.) (том І: а.с. 66-79). Судом також встановлено, що згідно вищевказаного висновку, судовим експертом запропоновано два варіанта щодо розподілу садового будинку, а щодо земельної ділянки - три варіанта такого поділу. Крім того, експертом також вирішено питання переобладнання та перепланування по кожному варіанту поділу садового будинку і яка вартість робіт і матеріалів, необхідних для відокремлення частин будинку, зазначено розмір часток співвласників, розмір компенсації співвласників, частка якого після поділу буде меншою за його ідеальну частку. З урахуванням вищевказаного експертного висновку від 25.01.2017 року, виходячи з планування спірного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, апеляційний суд погоджується із висновком суду щодо взяття за основу саме варіант №1 поділу житлового будинку та зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 провести відповідні роботи по переплануванню даного житлового будинку. Окрім того, судом обґрунтовано роз`яснено сторонам по справі, що при переплануванні спірного житлового будинку, для забезпечення автономного функціонування кожної з частин будинку, необхідно виконати окремий розділ інженерних комунікацій (каналізації, газопостачання, водопостачання та електропостачання), тому що спочатку кожному із співвласників потрібна розробка та затвердження в установленому законодавством порядку проектної документації на прокладку внутрішніх та зовнішніх інженерних комунікацій. Щодо поділу земельної ділянки, на якій розташований вищезазначений садовий будинок, то судом встановлено, що розмір зазначеної земельної ділянки складає 600 кв.м. При цьому виходячи з конфігурації земельної ділянки, враховуючи розташування споруд на ній, а також запропонований варіант поділу житлового будинку між співвласниками, суд правомірно вважав можливим поділити земельну ділянку АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до ідеальних частин співвласників, тобто по Ѕ частини кожному, згідно варіанту № 1 поділу земельної ділянки, запропонованого до варіанту № 1 поділу садового будинку згідно експертному висновку №791/2017, складеного ТОВ «БУДЕКСПЕРТ-Т» 25.01.2017р. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що висновок № 791/2017 від 25.01.2017р., який складений судовим експертом Дзінька А.І. є неналежним доказом, оскільки містить ряд помилок, неточностей та інших порушень діючого законодавства в сфері оціночної діяльності. Проте вказані доводи апелянта є необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, у відповідності до вимог ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16.10.2019 року по справі № 530/1349/16-ц. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи, з метою вирішення питання щодо технічної можливості переобладнання садового будинку в два окремих ізольованих один від одного приміщень, що потребує спеціальних знань, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2016 року було призначено по справі будівельно - технічну експертизу, провадження якої доручено судовому експерту Дзінька А.І. (ТОВ «БУДЕКСПЕРТ -Т», м.Чорноморськ, вул. 1 Травня, будинок 1-А, ОФІС 16) та попереджено експерта про кримінальну відповідальність за відмову надати або надання завідомо неправдивого висновку за ст.ст. 384, 375 КК України (том І: а.с.56, 56 зворот). 09.03.2017 року до суду надійшов Висновок судової будівельно-технічної експертизи №791/2017 від 25.01.2017 року, складеного судовим експертом Дзінька А.І., згідно якого вбачається, що садовий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розміщений будинок, є подільними - ідеально кожній стороні належить по 106, 95 кв.м. будинку (із загальної площі 213,9 кв.м.), та по 300 кв.м. земельної ділянки (із загальної площі 600 кв.м.) (том І: а.с. 66-79). Крім того, відповідно зазначеного висновку, судовим експертом запроповноано два варіанта щодо розподілу садового будинку та три варіанта щодо поділу земельної ділянки. На думку колегії суддів, вищевказаний висновок експертизи не викликає сумнівів в його правильності, незаконності чи необґрунтованості, оскільки у відповідності до ч.7 ст. 102 ЦПК України, експерт Дзінька А.І. був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, про що є відповідний підпис експерта на першій сторінці висновку. При цьому, слід зазначити, що згідно із ч.5 ст. 102 ЦПК України, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Однак починаючи з 09.03.2017 року (коли висновок експерта надійшов до суду) та до теперішнього часу, в матеріалах справи відсутні відповідні клопотання з боку відповідачки ОСОБА_1 стосовно виклику експерта Дзінька А.І. для надання пояснень стосовно висновку №791/2017. Твердження апелянта про те, що проведення експертизи було проведено без виходу експерта на місце є також необґрунтованим, з огляду на таке. Так, з матеріалів справи вбачається, що судовим експертом Дзінька А.І. за вих.№937 від 02.12.2016 року було направлено до суду Лист про призначення дати проведення обстеження об`єкта. Обстеження об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 в рамках проведення судової будівельно - технічної експертизи було призначено на 09.12.2016 року з 9.00 год. до 12.00 год. (том І: а.с. 60). Однак 12.12.2016 року за вих. №955 судовим експертом було направлено до суду клопотання про забезпечення обстеження об`єкта дослідження, в якому експерт зазначив, що 09.12.2016 року доступ до об`єкту дослідження експерту не надано, у зв`язку із чим, експерт просив забезпечити повноцінний доступ до об`єкта дослідження та належні умови роботи експерта. Про дату та час проведення обстеження просив його попередити письмово або за телефоном. Крім того, експертом зазначено, що в разі неможливості забезпечити повноцінний доступ до об`єкта дослідження, просив повідомити його письмово про можливість проведення експертизи за наявними матеріалами. (том І: а.с. 62), Листом за вих. № 11301 від 20.12.2016р. судом надано експерту таку згоду та при цьому зауважено, що згідно ухвали суду від 18.11.2016 року сторони по справі були зобов`язані надати експерту вільний доступ до об`єкта дослідження та всю наявну технічну документацію на об`єкт дослідження (том І: а.с. 63). Будь-яких інших заперечень щодо експертного висновку № 791/2017, складеного ТОВ «БУДЕКСПЕРТ-Т» 25.01.2017р. (судовий експерт Дзінька А.І.) від відповідача та третіх осіб по справі не надходило. Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Більш того, апеляційним розглядом справи також встановлено, що надалі ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.08.2017 року провадження у даній знову було зупинено у зв`язку із призначенням судової будівельно - технічної експертизи та судової земельної - технічної експертизи вже за клопотанням саме відповідачки ОСОБА_1 (том І: а.с. 154-155), оскільки остання вважала висновок №791/2017 від 25.01.2017 року незаконним та таким, що викликає сумніви у його правильності. Проведення вказаних експертиз було доручено Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз (м.Одеса, вул. Ланжеронівьска,21). Однак, 26.02.2018 року матеріали цивільної справи №509/3687/16-ц повернулися до суду без дачі експертного висновку, у зв`язку із не оплатою вартості експертизи у розмірі 5942,40 грн. (том І: а.с. 170). Безпідставними є і твердження апелянта про те, що суд першої інстанції, здійснюючи поділ майна, неспівмірно передав у власність позивача частину першого поверху будинку, оскільки саме цей поверх був відремонтований ОСОБА_1 та її сином за власні та запозичені кошти, зокрема апелянт посилається нам факт укладання між третіми особами по справі - ОСОБА_3 та ПАТ «АБ Південний» 02.06.2014 року кредитного договору, згідно якого ОСОБА_3 запозичив у Юанка 300000 грн. для проведення ремонтних робіт, в підтвердження чого надала до суду: копію цього кредитного договору (том І: а.с. 222-233), копії чеків із придбанням будівельних товарів (том І: а.с. 244-257) та фото фіксацію кімнат будинку (том І: а.с. 234-243). Однак вказані копії чеків не можуть слугувати достатніми доказами придбання відповідних робіт, оскільки вони відображають лише факт купівлі матеріалів, крім того в матеріалах справи відсутні відповідні акти виконаних робіт на проведення ремонту, а з копій фото фіксацій кімнат не зрозуміло, що саме сфотографовано. Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991р. № 7 "Про практику застосування судами законодавства, яка регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" та на ст. 152 Житлового кодексу УРСР, у контексті зобов`язання позивача отримати відповідний дозвіл на переобладнання та перепланування будинку є також безпідставними, оскільки згідно із ст. 152 ЖК (у редакції від 12.02.2015р., тобто чинній на момент розгляду справи) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Більш того, наявність та/або відсутність дозвільних документів при переобладнання та переплануванні житлового будинку не є предметом даного спору, однак це питання має враховуватися сторонами при їх здійсненні. Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, в цілому зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне Акціонерне Товариство Акціонерний банк «Південний», ОСОБА_3 , про виділ часток в натурі, які є у спільній частковій власності - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 05.07.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда