Постанова 4876 № 904/7087/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2021 Справа № 904/7087/20 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л. секретар судового засідання Загреба В.С. за участю представників: від позивача: Олюха В.Г., ордер серії ДП№2840/26 від 28.05.2002, адвокат від відповідача: Сірий Є.Г., ордер серії КВ№184245 від 31.03.2021, адвокат розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/7087/20 (суддя Петренко І.В.; повне судове рішення складено та підписано 24.03.2021) за позовом фізичної особи-підприємця Шаталової Наталії Василівни, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт", м.Київ про стягнення 301560,00грн. неустойки (договір оренди приміщення №02-О від 31.08.2015) ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції Фізична особа-підприємець Шаталова Наталія Василівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" про стягнення 301560,00 грн. неустойки. Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем обов`язку з повернення нерухомого майна з оренди, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за користування річчю за час прострочення. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/7087/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на користь фізичної особи-підприємця Шаталової Наталії Василівни 301560,00 грн. неустойки; 4523,40грн. судового збору. Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено наявність підстав для нарахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ "Телесвіт") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/7087/20 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Узагальнені доводи апеляційної скарги Скаржник вказує на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду відповідач звертає увагу на те, що судом не досліджувалось протиправної поведінки Товариства, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками, вина боржника. Відповідач завчасно звільнив приміщення від майна та персоналу, не використовував приміщення після закінчення дії договору, отже застосування санкції, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є неможливою. Суд фактично зазначаючи у рішенні про те, начебто по справі є доказ визнання незадовільного стану приміщення відповідачем, мав би дати належну оцінку іншим доказам по справі, таким, як лист №2 від 10.10.2018 від орендодавця, де він вимагає проведення капітальних ремонтних робіт, які не обумовлені в договорі оренди; відсутності доказів (як в матеріалах справи, так і в матеріалах експертного висновку) того, який насправді був стан в орендованого приміщення, чи лише одне слово "добрий" в акті приймання-передачі можуть слугувати доказом справності складових приміщення, описом кожного з них, а також фіксування вже існуючих недоліків, тощо. Скаржник вважає, що судом не було проаналізовано пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, за якою позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). На думку відповідача, у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України терміни "штраф", "пеня" використані не як уточнення попереднього слова "неустойка", не як інша назва терміну "неустойка", не як варіанти слова "неустойка", а як приклади неустойки, як її види. Зазначення у вказаній нормі на неустойку з наступною вказівкою в дужках на штраф та пеню повинно тлумачитись таким чином, що штраф та пеня є різновидами неустойки, які не вичерпують всього змісту поняття неустойки. Таким чином, відповідач вважає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки: і штрафу, і пені, і неустойки у вигляді рухомого або нерухомого майна, і будь-якої неустойки визначеної договором або законом. Тому при стягненні неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, застосовується не загальна, а спеціальна позовна давність в один рік. Відповідач також посилається на порушення судом норм процесуального права, який прийняв відповідь на відзив від позивача, надану з порушенням встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження від 04.01.2021 строку та без клопотання про продовження процесуального строку відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України. Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу Позивач (ФОП Шаталова Н.В.) у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апеляційної скарги не погоджується і зазначає наступне. Позивач вважає, що відповідач безпідставно посилається на позицію Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 по справі №923/43/19, відповідно до якої для застосування такої відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності. У збитків і у неустойки, якає предметом даного спору різна правова природа. Відшкодування збитків - це спосіб відновлення втраченого блага, або компенсація блага, яке особа могла отримати якби її право не було порушене. В той же час неустойка відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Таким чином, суд при винесенні рішення не повинен був досліджувати умови застосування відшкодування збитків. Щодо посилання на неможливість встановити, в якому стані перебувало приміщення до його передання в оренду і порівняти стан звільненого приміщення із тим, в якому воно передавалося в оренду. Під час підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду сторонами було зафіксовано, що приміщення перебуває в доброму стані - жодних зауважень до належності стану приміщення у відповідача не виникало. Листом №121 від 07.09.2018 відповідач самостійно визнав, що майно перебуває в неналежному стані та просив надати додатковий час для здійснення ремонтних робіт. Відповідач обов`язку щодо повернення приміщення оренди у належному стані не виконав, доказів, що він дійсно не користувався майном не надав. Щодо висновку експерта з питань будівельно-технічної експертизи №34-19 від 05.12.2019, то відповідач наголошує на тому, що нею встановлено: "величина зносу на момент оцінки визначена у розмірі 29% стан задовільний. Згідно до табл. 1.2. висновку… технічний стан задовільний має інтервал фізичного зносу від 21% до 40%. Таким чином, фізичний стан у розмірі 29% знаходиться ближче до стану добрий, ніж до стану незадовільний". Позивач вважає, що в даному випадку відповідач підміняє поняття, оскільки звертає увагу на те до якого технічного стану відповідно до експертизи ближче відносить стан приміщення, однак при цьому не звертає вагу на те, що приміщення перебуває в стані, який відповідно до висновку експерта визначається, як такий, що потребує ремонту. Неналежний стан приміщення підтверджений висновками на сторінках 16-18 висновку експерта. Так, згідно висновків технічний стан нежитлового приміщення №81 в буд. АДРЕСА_1 визначений на рівні категорії 2-3 - "не зовсім задовільний стан". Існуючі пошкодження свідчать про зниження несучої здатності конструкції. Потрібен поточний ремонт. Також на с. 16-17 в табл.1.5 зазначені пошкодження, які виникли в приміщенні внаслідок механічного впливу. Посилаючись на необхідність застосування до спірних відносин спеціального строку позовної давності, відповідач обґрунтовує свою позицію припущенням, які проаналізовані судом першої інстанції і обґрунтовано відхилені. Рух справи у суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/7087/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - ОСОБА_1, Кощеєв І.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021. За розпорядженням керівника апарату суду від 19.04.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/7087/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - ОСОБА_1, Кузнецова І.Л. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 визначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/7087/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 31.05.2021 о 11:30 год. 31.05.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2021 о 16:00 год. За розпорядженням керівника апарату суду від 05.07.2021, враховуючи звільнення рішенням ВРП №1406/0/15-21 від 17.06.2021 ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/7087/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 визначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/7087/20 до свого провадження. В судовому зсіданні 05.07.2021, в якому розгляд справи розпочато спочатку, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві. За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 05.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія виходить з наступного. Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" (Орендар) і фізичною особою-підприємцем Шаталовою Наталією Василівною (Орендодавець) 31.08.2015 укладений договір оренди приміщення №02-О, за яким Орендодавець за плату передала в тимчасове користування Орендареві приміщення загальною площею 342,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відновна вартість приміщення, що передане в оренду складає 3751000,00 грн. з урахуванням індексації відповідно до законодавства України. Приміщення надане для розміщення персоналу (пункт 1.4. договору). За домовленістю сторін у пункті 1.5. договору, даний договір є договором оперативного лізингу без подальшої зміни статусу такої операції протягом терміну дії цього договору. Пунктом 3.1. договору передбачено, що прийом-передача приміщення відбувається протягом трьох календарних днів з моменту набрання чинності цього договору шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. Згідно з пунктами 2.1.,2.2. договір набирає чинності 01.10.2015 та діє до 30.09.2016 року включно. Даний договір може бути продовжений на наступний термін за згодою сторін, про що сторони укладають Додаткову угоду. 01.10.2015 за актом прийому-передачі до договору орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . На момент передачі стан приміщення був оцінений сторонами як "добрий". В акті зазначено, що приміщення придатне для використання орендарем з метою, передбаченою умовами договору. Претензій щодо стану приміщення у орендаря немає. Акт підписаний сторонами та зі сторони орендаря скріплений печаткою. Додатковою угодою №5 від 23.05.2017 договір був продовжений до 31.08.2018 включно. 21.06.2018 орендар листом .№088 від 21.06.2018 повідомив орендодавця відповідно до п. 4.3.4. договору про намір звільнити орендоване приміщення та достроково розірвати договір оренди з 25.08.2018. Листом від 09.07.2018 №1 орендодавець повідомив орендаря про продовження строку дії договору Додатковою угодою №5 від 23.05.2017 до 31.08.2018. Орендар листом від 09.07.2018 №094 повторно інформував орендодавця про намір розірвати договір оренди приміщення №02-О від 31.08.2015 та наголосив на тому, що попереднім листом №088 від 21.06.2018 ТОВ "Телесвіт" повідомляло про намір звільнити орендоване приміщення та розірвати договір оренди достроково, а саме з 25.08.2018. У зв`язку з чим, орендар звернувся до орендодавця з проханням направити свого представника 25.08.2018 для підписання акту приймання-передачі приміщення та угоди про розірвання договору. Листом від 07.09.2018 №121 орендар повідомив орендодавця про намір продовжити дію договору на період проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні, з метою приведення його до стану відповідно до пункту 3.7. договору та подальшого підписання акту прийому-передачі приміщення. До листа було додану Додаткову угоду №6 від 31.08.2018. Додатковою угодою №6 від 31.08.2018 до договору сторонами продовжено дію договору оренди до 30.09.2018. 26.09.2018 листом №128 орендар повідомив орендодавця про повне звільнення орендованого приміщення від майна та персоналу і запросило власника 29.09.2018 за адресою розташування приміщення, отримати ключі від приміщення та підписати акт прийому-передачі. Про отримання орендодавцем листа свідчить його відмітка вхідної кореспонденції №4 від 26.09.2018. Представниками ТОВ "Телесвіт" 29.09.2018 був складений акт про те, що за їх присутності було здійснено огляд приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з власником приміщення Шаталовою Н.В. для подальшого підписання акту прийому-передачі приміщення та передачі ключів. По завершенню огляду власник відмовився від підписання акту та прийому ключів. 29.09.2018, що підтверджується поштовим фіскальним чеком і описом вкладення у цінний лист орендарем відправлено на адресу орендодавця 2 екземпляри акту приймання-передачі приміщення і 2 комплекти ключів від приміщення. 30.09.2018 фізичною особою-підприємцем Шаталовою Н.В. і представником за довіреністю Шаталовим М.М. був складений акт про те, що в останній день строку договору оренди представники ТОВ "Телесвіт" не з`явилися для передачі орендованого приміщення з оренди, приміщення було закрите. Фізична особа-підприємець Шаталова Н.В. листом від 10.10.2018 за №2 (підписаним за довіреністю представником Шаталовим М.М.) повідомила ТОВ "Телесвіт" про відмову від підписання акту прийому-передачі у зв`язку з відсутністю проведення ремонтних робіт та незадовільним станом приміщення. Враховуючи вказані обставини, орендодавець просила здійснити дії по приведенню орендованого приміщення у стан, в якому його було отримано Товариством, або здійснити грошове відшкодування вартості необхідних ремонтних робіт, повідомивши письмово про дату та час повторної зустрічі для підписання акту прийому-передачі приміщення. До листа окрім інших документів було додано копію кошторису на проведення ремонтних робіт. У відповідь в листі №148 від 18.10.2018 ТОВ "Телесвіт" зазначило про те, що 29.09.2018 у зв`язку із відмовою прийняти звільнене приміщення за адресою місто Кривий Ріг, вулиця Лєрмонтова, будинок 1, приміщення 81 та підписати відповідні акти прийому-передачі, Товариство змушено було надіслати на адресу орендодавця цінним листом 2 екземпляри акту приймання-передачі зазначеного приміщення (підписані з боку ТОВ "Телесвіт"), а також 2 комплекти ключів від нього. Орендар повторно просив орендодавця підписати акти приймання-передачі приміщення та зазначив, що причина відмови від підписання документів не є обґрунтованою, оскільки приміщення, яке орендувалося відповідно до договору №02-О від 31.08.2015, знаходиться у тому ж стані, в якому ТОВ "Телесвіт" його отримало. ТОВ "Телесвіт" запропонувало власнику письмово, в деталях викласти, що саме в зазначеному приміщенні потрібно привести до попереднього стану та у випадку обґрунтованості твердження щодо незадовільного стану приміщення запевнило про вирішення питання щодо фінансування заходів для приведення приміщення у належний стан. Орендар листом від 12.11.2018 №159 повторно звернулося до орендодавця з проханням підписати акти приймання-передачі приміщення та один екземпляр повернути орендарю. ТОВ "Телесвіт" звернуло увагу на те, що строк дії договору є закінченим, а приміщення звільнено від майна та персоналу відповідача. Розглянувши лист орендаря від 18.10.2018 №148, орендодавець направила орендарю лист від 14.11.2018 №4, в якому повідомила, що станом на 09.11.2018 не отримала комплекти ключів від орендованого ТОВ "Телесвіт" приміщення за договором оренди приміщення №02-О від 31.08.2015. Орендодавець зазначила, що акт прийому-передачі не було підписано через невиконання Товариством п. 3.7. договору - не приведення приміщення у такий же стан, в якому його було отримано з урахуванням його нормального зносу та запропонувала повторно зустрітися представникам для обговорення можливості підписання акту передачі-приймання приміщення та досягнення згоди у вирішенні, виниклих спірних питань. Орендар листом №167 від 20.11.2018 у відповідь звернув увагу орендодавця на те, що строк дії договору оренди приміщення №02-О від 31.08.2015 є таким, що сплинув. Останнім днем дії договору була дата 30.09.2018 (згідно підписаної сторонами Додаткової угоди №6 від 31.08.2018). ТОВ "Телесвіт" вказало фізичній особі-підприємцю про те, що нею на пропозицію підприємства не було зазначено що саме потрібно привести в приміщенні до попереднього стану. Крім цього, вказано, що орендодавця проінформовано у попередніх листах про надіслання їй ключів та підписаних з боку підприємства актів приймання-передачі. У зв`язку з тим, що орендодавець не виявила бажання отримати поштове відправлення з підписаними орендарем актами прийому-передачі приміщення та з двома комплектами ключів від нього у відділі поштового зв`язку, орендар даним листом повторно направив орендодавцю для підписання акти прийому-передачі приміщення та ключі. ТОВ "Телесвіт" у своєму листі також висловило свою згоду на зустріч з фізичною особою-підприємцем з метою отримання одного екземпляра підписаного акту приймання-передачі приміщення та усунення між сторонами суперечностей. Листом від 18.02.2019 за .№023 орендар повідомив орендодавця про повне звільнення приміщення 29.09.2018 та складання представниками ТОВ "Телесвіт" акту, у зв`язку з відмовою фізичної особи-підприємця прийняти ключі від даного приміщення та підписати акти прийому-передачі приміщення. З огляду на чергову відмову позивача від отримання поштових пересилань з комплектами ключів від приміщення відповідач запропонував позивачу особисто отримати ключі від приміщення та вказав адресу можливої зустрічі, контактну особу та номер засобу зв`язку. 06.10.2020 орендодавцем був складений лист адресований орендарю, в якому зазначено про неналежність стану орендованого приміщення, що підтверджується постановою Касаційного господарського суду від 24.09.2020 у справі №904/5649/18. Орендодавцем зазначено також про очікування від орендаря конструктивних пропозицій щодо мирного вирішення ситуації, що склалася. У відповідь листом від 21.10.2020 №231/ТС орендар вказав про помилкове тлумачення орендодавцем змісту постанови Верховного Суду про незадовільність стану приміщення та в черговий раз запропонував спільно підписати акти приймання-передачі із вказанням дати передачі приміщення - 29.09.2018. Направлення листа орендодавцю 23.10.2020 підтверджується копіями поштового фіскального чеку №01346380122950, поштової накладної №0209421466935 і описом вкладення у цінний лист. Орендодавець також посилається на обставини, встановлені судами у справі №904/5649/18 за позовом ТОВ "Телесвіт" до фізичної особи-підприємця Шаталової Н.В. про зобов`язання прийняти з орендного користування вищезазначене приміщення за актом прийому-передачі. За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05.12.2019 №34/19, що була призначена судом першої інстанції, технічний стан нежитлового приміщення №81 в буд. АДРЕСА_1, визначений на дату обстеження (листопад 2019 року), на рівні категорії 2-3 - не зовсім задовільний. Існуючі пошкодження свідчать про зниження несучої здатності конструкції. Потрібен поточний ремонт. Величина фізичного зносу на рівні 29% - задовільний стан. Елементи будівлі в цілому придатні до експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії. Пошкодження в нежитловому приміщені виникли внаслідок дії природно-кліматичних, технологічних факторів та життєдіяльності людини. Відповідно до таблиці 1.4. висновку (механічні пошкодження), в 16-ти із 22-х орендованих приміщеннях виявлено пошкодження стін від демонтажу обладнання, в трьох - частково відсутній плінтус, в 3-х відсутня розетка, пошкоджена вентиляційна решітка, дверний блок, в 5-ти пошкоджено електроустаткування, зруйновано пластиковий короб. В таблиці 1.5. наведені пошкодження приміщень внаслідок механічного впливу (фізичний знос). В 19-ти приміщеннях часткове відшарування шару штукатурки, фарби, частково видимі плями від вологи та бруду; в 14-ти приміщеннях на поверхні стелі часткова деформація плит "Армстронг". Таким чином, висновком експертизи підтверджено, що позивач не виконував свої зобов`язання щодо запобігання псуванню та пошкодженню орендованого приміщення, не здійснював поточний ремонт орендованого майна. А при звільненні приміщення, при демонтажу устаткування, допустив пошкодження приміщень. Експертизою підтверджено також необхідність проведення поточного ремонту. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2020 (залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2020 з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови) рішення господарського суду Дніпропетровської області скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Оскільки орендар не привів приміщення у належний стан і не передав його орендодавцю за актом приймання-передачі, фізична особа-підприємець звернулась до господарського суду з позовом про стягнення неустойки за користування приміщенням. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За частиною першою статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України). В пункті 4.3. договору сторони визначили обов`язки Орендаря, до яких, зокрема, входять: своєчасне здійснення поточного ремонту орендованого приміщення (підпункт 4.3.10.); повернення приміщення в терміни та у порядку, передбачені цим договором у стані не гіршому, ніж той, що існував на момент передачі приміщення в оренду з врахуванням нормального зносу. За вимогами статті 779 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця. Відповідно до загальних положень частини першої статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції Судами встановлено, що строк дії договору оренди приміщення, укладеного сторонами цього спору сплив 30.09.2018, отже приміщення підлягає поверненню з дотриманням порядку встановленого чинним законодавством і умовами договору. Так, пунктами 3.3., 3.4. договору передбачено, що не пізніше ніж за один день до закінчення терміну дії цього договору, у тому числі у випадку дострокового розірвання цього договору, Орендар зобов`язаний виїхати з приміщення і підготувати його для повернення Орендодавцеві. Приміщення вважається повернутим з моменту підписання сторонами Акту передачі-приймання. За вимогами пункту 3.7. договору приміщення повинно бути повернено Орендодавцеві Орендарем у такому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням його нормального зносу. Відтак чинним законодавством і умовами договору зобов`язано орендаря повернути майно не у будь-якому стані, а саме в тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу. Зобов`язання орендодавця прийняти майно виникає лише у випадку повернення майна у стані, передбаченому законом та обумовленому договором оренди. Незадовільний стан приміщення, що підлягає поверненню підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи у справі №904/5649/18. Доказів в спростування висновку експертизи відповідачем не надано. Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, установлені господарськими судами обставини у справі №904/5649/18 не потребують додаткового доказування у справі №904/7087/20, яка розглядається. Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. В пункті 7.8. договору сторони погодили, що в разі відмови Орендаря повернути Орендодавцю приміщення у строк встановлений даним договором оренди, Орендар сплачує Орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь період прострочення. За вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, принципом єдності судової практики. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). За змістом частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковість урахування (преюдиціальність) висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду передбачена не лише для учасників справи, а й для інших судів та всіх суб`єктів владних повноважень. В постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/9328/17 визначено, що особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст. 785 ЦК України. За висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Конституційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19) в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) по ст. 785 ЦК України є мірою відповідальності, що застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю) та має характер тривалості у часі (сплачується за весь час неправомірного користування майном) - відтак, дійсно має певні особливості в порівнянні з іншими штрафними санкціями. Заперечуючи свою вину у не поверненні приміщення і посилаючись на вчинення дій щодо його повернення, відповідач не враховує, що повернення майна з оренди здійснюється з дотриманням чинного законодавства і умов договору, а саме у стані не гіршому ніж, в якому орендар його отримав, з урахуванням його нормального зносу. У зв`язку з чим, в договорі було передбачено покладення на орендаря здійснення поточного ремонту приміщення. Крім того, з встановлених обставин справи вбачається, що відповідач погодився з необхідністю здійснення ремонту, про що свідчить його лист №121 від 07.09.2018 про намір продовжити термін дії договору на період проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні з метою приведення його до визначеного п. 3.7. договору стану і подальшого підписання акту прийому-передачі приміщення. Саме вказана обставина спонукала сторін укласти Додаткову угоду про продовження дії договору. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження підготовки відповідача приміщення до ремонту, відповідач не складав жодних документів по проведенню ремонту та не надавав їх на погодження позивачу. Суд апеляційної інстанції також враховує, що як альтернатива ремонту позивачем у листі №2 від 10.10.2018 відповідачу було запроновано відшкодувати вартість ремонтних робіт та надано на розгляд кошторис на проведення ремонтних робіт. Проте, відповідачем ремонтних робіт проведено не було, докази здійснення відповідачем поточного ремонту приміщення для приведення його в належний стан в матеріалах справи відсутні, пропозиція відшкодувати вартість ремонтних робіт відповідачем розглянута не була. При цьому, колегія суддів зазначає, що у випадку розгляду пропозиції відшкодувати вартість ремонтних робіт, відповідач мав право відхилити роботи, які відносяться до капітального ремонту. Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №923/43/19 є помилковою, оскільки в означеній справі мова йде про відшкодування збитків, пов`язаних зі зробленим позивачем відновлювальним ремонтом предмета оренди після повернення з оренди, тоді як у справі №904/7087/20 мова йде про стягнення неустойки зобов`язання повернути приміщення з оренди у стані не гіршому, ніж той, що існував на момент передачі приміщення в оренду, з урахуванням нормального зносу. Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок неустойки за період прострочення з 01.10.2018 по 31.12.2018 і встановила, що він є обґрунтованим та арифметично правильним. Враховано при цьому, що в апеляційній скарзі відповідач не оспорює суму, що підлягає стягненню. Інший розрахунок ним не надавався. Відхиляючи доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин спеціальної позовної давності в 1 рік, колегія суддів зазначає: Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256 Цивільного кодексу України). Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Скорочені строки позовної давності передбачені у статті 258 Цивільного кодексу України. Частиною другою цієї статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вказана неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки, пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Судом першої інстанції обґрунтовано враховано правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 по справі №916/1319/19, в якій вказано: "Частина 2 ст. 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцеві у разі припинення договору найму. Неустойка має певну специфіку щодо незастосування до неї скороченого строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном. До неї також не застосовуються положення ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій після закінчення 6 місяців, оскільки ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено інше - дію санкції на весь період неправомірного користування майном". З урахуванням викладеного в даному випадку застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки відповідно до пункту 2.1. договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 31.08.2018) договір діє до 30.09.2018 позовна заява про стягнення неустойки пред`явлена позивачем 23.12.2020 - в межах трьохрічного строку позовної давності. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, в тому числі і посилання на порушення норм процесуального права, які не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. З огляду на викладене колегія суддів не вбачає порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови ні норм матеріального права, ні норм процесуального права та вважає правомірним висновок про стягнення з відповідача суми неустойки на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 6785,11грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/7087/20 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесвіт". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 06.07.2021. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова