Постанова 4876 № 908/3275/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2021 року м. Дніпро Справа № 908/3275/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрпошта в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2021р. ( суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 18.03.2021р.) у справі за позовом Акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22) в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133) до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) про стягнення 141 186, 54 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство Укрпошта в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про стягнення збитків у розмірі 141 186, 54 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем спожито та не відшкодовано комунальних послуг, за період з січня 2018р. по вересень 2019р., на загальну суму 141 186, 54 грн., про що свідчать рахунки Акціонерного товариства Укрпошта за вказаний період. Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (реальних збитків) нанесених Акціонерного товариства Укрпошта на загальну суму 141 186, 54 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував, та зазначав, що дійсно, між сторонами справи до 07.06.2016р. були укладені договори оренди приміщень та договори про відшкодування витрат на комунальні послуги. Із припиненням дії договорів оренди приміщень, припинили свою дію й договори про відшкодування витрат за комунальні послуги на підставі пунктів 5.1. вказаних договорів. Так, згідно з п. 5.1. договорів про відшкодування витрат на комунальні послуги, договір діє не більше дії основного договору оренди на нерухоме майно. Отже, після дати припинення дії як договору оренди приміщень, так і договорів про відшкодування витрат на комунальні послуги, а саме - після 07.06.2016р., нарахування витрат за спожиті об`єми комунальних послуг, які повинні бути відшкодовані позивачу, некоректно здійснювати за умовами договорів, дія яких припинена. Також, зазначив про необхідність зменшення розміру позовних вимог внаслідок зменшення штату працівників, що знаходилися у займаному приміщенні (м.Вільнянськ, вул.Бочарова 16). Крім того, зауважив, що позивачем не надано договорів, укладених позивачем із постачальниками комунальних послуг а також із розрахунків, доданих позивачем до позовної заяви, не випливає, що позивач просить стягнути саме частину грошових коштів за об`єми спожитої електроенергії в будівлі, розташованій за адресою вул. Бочарова, буд. 16, м. Вільнянськ Запорізької області. Навпаки, акти про спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію містять інформацію про те, що до розрахунку щомісячно включено кількість спожитої електроенергії по всіх тридцяти об`єктах нерухомості, якими користується позивач на території Вільнянського району Запорізької області. Так, позивач разом із позовною заявою надав копії первинних документів, що підтверджують суму витрат на електроенергію за всіма будівлями АТ Укрпошта (в 30 населених пунктах), при цьому не до всіх рахунків надано розвернутий акт з переліком будівель (об`єктів) та об`ємом споживання електроенергії. У відповіді на відзив позивач зазначив, що підстав для зменшення позовних вимог в наслідок зменшення штату працівників немає, оскільки комунальні послуги за даним об`єктом використовувалися відповідачем у розмірі, який є пропорційним займаній ним площі, а не кількості його працівників. Також, зазначив, що позивач має всі договори із постачальниками комунальних послуг, які свідчать, що акціонерному товариству Укрпошта, у обумовлений позовом період, безперервно надавалися комунальні послуги на приміщення розташоване за адресою: місто Вільнянськ, вулиця Бочарова

16. Щодо наявності арифметичної помилки зазначив, що ані спростувати арифметичну помилку, ані підтвердити її наявність він не може оскільки невідомо за якими вихідними даними та сумою відповідачем був зроблений даний розрахунок. Однак, вказаний розрахунок доводить, що відповідачем були прораховані геть усі виставлені позивачем суми і питання виникли лише за опалення лютого 2019 р., в той час як з іншими сумами позовної заяви відповідач погодився.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2021р. в задоволенні позову Акціонерного товариства Укрпошта до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про стягнення 141 186, 54 грн. відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване не доведеністю Позивачем наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, за яке настає відповідальність у вигляді стягнення збитків.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Укрпошта в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні задовольнити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що судом не застосовано норми Цивільного кодексу України, які передбачають право позивача на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди - збитку (глава 82 ЦКУ) в той час, як помилково застосовано виключно норми Господарського кодексу України, що регламентують відшкодування збитку, завданого в наслідок порушення господарського зобов`язання. Внаслідок неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, на думку скаржника, зроблені у рішенні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник вважає, що позовною заявою AT «Укрпошта» та доданими до неї доказами було доведено порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, яке полягало в бездіяльності відповідача оскільки той, умисно ігноруючи положення чинного законодавства, що регулює орендні правовідносини не вчинив дій: щодо своєчасного повернення власнику його майна, як того вимагає ч. 1 ст. 785 ЦК України; не укладання із власником використовуваного майна договору найму у письмовій формі, як того вимагає ст. 793 ЦК України. Додатковим доказом бездіяльності відповідача, на переконання Скаржника, є листування, згідно якого позивач звертався до відповідача з проханням укласти відповідний договір на відшкодування комунальних послуг, але відповідач відмовився вчинити такі дії (лист №6/05-76 від 08.05.2018 р., відповідь №28-8-0.5- 3943/2-18 від 22.05.18 р.). Вищевказана бездіяльність відповідача, на думку Скаржника, призвела до витрачання коштів позивачем на майно, яким фактично користувалася інша юридична особа, тобто до завдання позивачу шкоди.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецової І.Л., Чус О.В.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укрпошта в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи 28.05.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Відділом Держкомзєму у Вільнянському районі Запорізької області (Орендар), за погодженням із Українським державним підприємством поштового зв`язку Укрпошта (Балансоутримувач) було укладено Договір № 2650/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької дирекції УДППЗ Укрпошта. Пунктом 1.1 Договору № 2650/д встановлено, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне строкове користування наступне державне нерухоме майно: загальною площею 206,6 кв.м. - нежитлові приміщення першого та другого поверхів триповерхової будівлі центру електрозв`язку та пошти, реєстровий номер 21560045.800 АААЖЖБ261, а саме: нежитлові приміщення першого поверху будівлі (Літ. А-3, приміщення №43, №44), загальною площею 32,70 кв.м.; нежитлові приміщення другого поверху будівлі (Літ. А-3. приміщення №87, №92, №100, №101. №121, №124, №125, №127, №135, площею 139,50 кв.м. та частина приміщення №99 спільного користування, площею 34,40 кв.м. (надалі Майно), відповідно до планів поверхів та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ. вул. Бочарова, буд.

16. Терміном дії Договору № 2650/д визначено період з 25.08.2010 р. по 24.07.2013 р. (п. 10.1 Договору № 2650/д). Пунктом 10.6 Договору № 2650/д вказано, що чинність цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок ліквідації Орендаря-юридичної особи. Договорами про зміни площу орендованого майна зменшено до 173,9 кв.м, дію Договору продовжено до 22.07.2016р. включно, а сторону Орендаря змінено на Управління Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області (Договір про зміни № 4 від 27.03.2015 р.). 17.11.2010р., Регіональним відділенням Фону державного майна України по Запорізькій області та Відділом Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області було укладено Договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької дирекції УДППЗ Укрпошта №2681/д. Відповідно до умов даного Договору, Орендар додатково прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення другого поверху триповерхової будівлі центру електрозв`язку та пошти, реєстровий номер 21560045.800.АААЖЖБ26І (Літ А-3, приміщення № 91, №93, № 94, №95, №96, №97, №98), загальною площею 59,2 кв. м, розміщені за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул, Бочарова, буд.

16. Терміном дії Договору № 2681/д визначено період з 17.11.2010 р. по 16.10.2013 р. (п. 10.1). Договором про зміни від 12.11.2013р. дію Договору №2681/д продовжено до 15.10.2016 р., включно, а сторону Орендаря змінено на Управління Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області. Пунктом 10.6 Договору № 2681/д вказано, що чинність цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок ліквідації Орендаря-юридичної особи. 17.10.2014р., Регіональним відділенням Фону державного майна України по Запорізькій області та Відділом Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області було Договір оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Запорізької дирекції УДППЗ Укрпошта № 3326/д. За приписами п. 1.1 Догоовру № 3326/д Орендар додатково прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані в другий поверх будівлі Вільнянського ВуПЗ (літера А-3, інв. № 1302090045), реєстровий номер 21560045.800.АААЖЖБ261 (надалі - Майно), нежитлові приміщення № 122, № 123 та частину приміщення спільного користування № 99, загальною площею 12,0 кв.м., розміщені за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова,

16. Терміном дії Договору №3326/д визначено період з 17.10.2010р. по 15.10.2017р. (п. 10.1 Договору). Договором про зміни №1 від 27.03.2015р. сторону Орендаря змінено на Управління Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області. Пунктом 10.6 Договору № 3326/д вказано, що чинність цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок ліквідації Орендаря-юридичної особи. З вищевказаних Договорів вбачається, що орендоване майно знаходилось на балансі Запорізької дирекції УДППЗ Укрпошта. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2015р. №728-р Про перетворення Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта, Наказу Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017р. №65 Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта реорганізоване 01.03.2017р. шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство Укрпошта. Згідно Наказу Міністерства інфраструктури України від 14.12.2018р. № 611, тип Публічного акціонерного товариства Укрпошта змінено з Публічного на Приватне та товариство перейменоване в Акціонерне товариство Укрпошта. Відповідно до Статуту Акціонерного товариства Укрпошта, останнє є правонаступником УДППЗ Укрпошта. Окремо, до кожного із вищеперелічених договорів оренди, між сторонами укладено договори про відшкодування комунальних витрат за орендоване майно, а саме: за договором оренди №2650/д від 28.05.2010р. - укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного майна та надання комунальних послуг орендарю №561 від 15.09.2010р. (далі договір про відшкодування витрат №561); за договором оренди №2681/д від 17.11.2010р. - укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного майна та надання комунальних послуг орендарю №723 від 01.12.2010р. (далі договір про відшкодування витрат №723); за договором оренди №3326/д від 17.10.2014р. - укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного майна та надання комунальних послуг орендарю №06-1487 від 04.12.2014р. (далі договір про відшкодування витрат №06-1487). Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2019р. по справі №908/147/19 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області усунути перешкоди у користуванні належними Акціонерному товариству Укрпошта на праві власності приміщеннями другого поверху будівлі, розташованої за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вул. Бочарова 16, шляхом звільнення приміщення. Також, зазначеним рішенням встановлено, що договори оренди № 2650/д, №2681/д та 3326/д фактично припинили свою дію, про що листом № 11-13-04517 від 15.08.2016р. Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області повідомило балансоутримувача, що за результатами опрацювання відомостей з ЄДР, оприлюднених на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України виявлена інформація про припинення діяльності Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області з 07.06.2016р.. Із припиненням дії договорів оренди приміщень припинили свою дію й договори про відшкодування витрат за комунальні послуги на підставі пунктів 5.1. вказаних договорів. Так, згідно з п. 5.1. договорів про відшкодування, зокрема, договір діє не більше дії основного договору оренди на нерухоме майно. Таким чином, згідно умов укладених договорів про відшкодування витрат на комунальні послуги встановлено, що вони припинились - 07.06.2016р.. Вказаний факт сторонами не заперечувався. Після прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2019р. по справі №908/147/19 відповідач продовжував знаходитися у приміщеннях позивача, розташованих за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вул. Бочарова 16 та користуватися комунальними послугами. Відповідно до Акту старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 18.09.2019р. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повернуло Акціонерному товариству Укрпошта орендоване майно за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова,

16. Позивач, вважаючи неправомірними дії Відповідача щодо не відшкодовання отриманих комунальних послуг, звернувся з позовом до суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Позивача з огляду на таке. Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача збитків по відшкодуванню фактично отриманих комунальних послуг в розмірі 141 186, 54 грн., за період з січня 2018 р. по вересень 2019 р.. В основу оскаржуваного рішення про відмову в задоволені позовних вимог покладено висновок місцевого господарського суду про передчасність та не доведеність належними та допустимими доказами твердження Позивача про фактичне понесення ним збитків з підстав, вказаних у позовній заяві. Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог Позивача, разом з тим вважає, що судове рішення підлягає зміні в його мотивувальній частині через помилкове застосування норм матеріального права, з огляду на таке. Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно із ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення ( ч. 2 ст. 16 ЦК України). Частинами 1, 7 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. В силу ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ч. 1 ст. 611 ЦК України). У силу ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень ст. 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування. Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України). Частиною 3 ст. 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до положень ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. За положеннями ч.ч.1-3 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень. Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. Таким чином, позивач повинен довести, що внаслідок протиправної дії чи бездіяльності відповідача у нього виникли збитки. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку. Відсутність будь-якого із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. Як було зазначено вище, вимоги позивача пов`язані з відшкодуванням відповідачем витрат за комунальні послуги. Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договірні відносини щодо оренди приміщень та відшкодування комунальних витрат у цих приміщеннях існували між позивачем та Управлінням Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області та припинились з 07.06.2016р.. В спірних приміщеннях продовжувало знаходитись Управління Дердгеокадастру у Вільнянському районі, яке договірних відносин щодо відшкодування комунальних витрат з позивачем не мало. Проте, за фактичне користування комунальними послугами управління сплачувало грошові кошти по січень 2018 року, на підставі виставлених позивачем рахунків. Після ліквідації юридичної особи Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області (код ЄДРПОУ 40183367) на території Вільнянського району Запорізької області функції, покладені на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, здійснює Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області через свій структурний підрозділ, а саме Відділ у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не було укладено договорів про надання позивачем відповідачу вищевказаних послуг або компенсації позивачу понесених витрат із вказаних підстав. Доводи Скаржника про порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності, а саме не укладанню договорів оренди та договорів на відшкодування комунальних витрат колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не надано жодних доказів існування договірних спорів з приводу укладання зазначених Договорів, направлення відповідної пропозиції, та у разі її не розгляду або незгоди, передачі спору до суду. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом №8-8-0.5-3943/2-18 від 22.05.2018р. відповідач на лист позивача щодо укладення договору про відшкодування комунальних витрат, повідомив, що правові підстави для укладанні договору Про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг відсутні, оскільки відсутній договір оренди нерухомого майна. Таким чином, вищевикладені обставини не дають суду підстав для висновку про те, що поведінка відповідача щодо неукладення договорів про відкшодування витрат на комунальні послуги є протиправною, а позивачем не доведено зворотнього. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач перебував в спірних приміщеннях та користувався в них комунальними послугами без правових підстав, а тому завдання позивачу матеріальних збитків відповідачем з підстав невиконання договірних зобов`язань є неможливим, а на спричинення шкоди у зв`язку із позадоговірним порушенням, на що доречно вказав суд першої інстанції, позивач не посилався. Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести Позивач або Відповідач. Виходячи з цього, Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Як вбачається з позовної заяви, Позивач, до складу збитків включив: - за договором № 561 від 15.09.2010р.: електрична енергія за встановленою потужністю 1344кВт/місяць; опалення 19,4% від загальної площі; вода холодна та водовідведення 19,4% від загального споживання у приміщенні; плата за користування земельною ділянкою 36,86 грн. на місяць; прибирання приміщення та прибудинкової території 19,4%; обслуговування і ремонт будівлі 19,4%; - за договором № 723 від 01.12.2010р.: опалення 5,55% від загальної площі; вода холодна та водовідведення 5,55% від загального споживання у приміщенні; плата за користування земельною ділянкою 10,55 грн. на місяць; прибирання приміщення та прибудинкової території 38,84 грн. з ПДВ; обслуговування і ремонт будівлі 5,55%; - за договором № 06-1487 від 04.12.2014р.: електрична енергія за встановленою потужністю 17,6кВт/місяць; опалення 1,04% від загальної площі; вода холодна 0,46 м3 та водовідведення 0,45 м3 щомісяця; плата за користування земельною ділянкою 9,79 грн. на місяць; прибирання приміщення та прибудинкової території 7,87 грн. на місяць; обслуговування і ремонт будівлі 1,04%. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих, в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України доказів фактичного надання вказаних послуг та їх вартості, зокрема споживання Відповідачем електричної енергії та опалення на певну суму та надання Відповідачу послуг з прибирання приміщення та прибудинкової території, обслуговування і ремонту будівлі. Відтак, суд досліджуючи докази у даній справі приходить до висновків, що Позивачем не доведено розмір збитків, які він просить стягнути з Відповідача в судовому порядку, та сам факт їх понесення. Доводи апеляційної скарги практично в повному обсязі не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому в задоволенні скарги слід відмовити. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що Позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, завданих на думку Позивача, зокрема не доведено належними доказами розмір спричинених збитків наведене не свідчить про наявність збитків у розумінні норм Цивільного кодексу України а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч. 4 ст. 277 ГПК України). Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені зазначеного позову, колегія суддів вважає необхідним змінити шляхом доповнення мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Укрпошта в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта задоволенню не підлягає, а

мотивувальна частина рішення господарського суду підлягає зміні шляхом доповнення. Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують. Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

10. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Акціонерне товариство Укрпошта в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрпошта в особі Запорізької дирекції АТ Укрпошта залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2021р. у справі № 908/3275/20 - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Решту рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2021р. у справі № 908/3275/20 залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І. Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус