Постанова 4875 № 922/248/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" липня 2021 р. Справа № 922/248/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О. секретар судового засідання Бірчак К.Є. за участю представників: від позивача не з`явився; від відповідача Попівненко О.Ю., за довіреністю та реєстром; розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал», м. Харків вх. № 1220 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021р. у справі № 922/248/21 (суддя Жиляєв Є.М., повний текст складено та підписано 31.03.2021р.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рона інжиніринг», м. Київ до Комунального підприємства «Харківводоканал», м. Харків про стягнення 180 919,67 грн. ВСТАНОВИЛА: 26.01.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рона інжиніринг» (далі ТОВ «Рона інжиніринг», позивач) звернулося з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі КП «Харківводоканал», відповідач) заборгованості в сумі 171 878,80 грн. за договором №79/3-ПД/20 від 13.03.2020, а також 3 % річних в сумі 3 311,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 729,28 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг виконав частково, у зв`язку з чим за ним утворилася заявлена до стягнення заборгованість, за прострочення оплати якої ним розраховані зазначені нарахування. Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2021р. позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 81 878,80 грн., 3 % річних в сумі 3 311,59 грн., інфляційні втрати в сумі 5 729,28 грн. та судовий збір в сумі 1 363,80 грн.; а в частині стягнення основного боргу в сумі 90 000,00 грн. провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивачем та матеріалами справи доведено надання ним послуг в межах наведеного договору, які відповідачем оплачені не у повному обсязі, тому за відсутності доказів добровільної сплати відповідачем всієї суми боргу суд першої інстанції частково задовольнив позов та закрив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 90 000,00 грн. внаслідок його погашення відповідачем після відкриття провадження у даній справі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП «Харківводоканал» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За доводами апеляційної скарги, позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Також, не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях. При цьому, власного контррозрахунку як інфляційних втрат, так і 3 % річних відповідачем до апеляційної скарги не надано. 17.06.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (22.06.2021 отримано через канцелярію суду у паперовому вигляді), який судовою колегією залишається без розгляду на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 263 та ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки: - позивач 18.05.2021 отримав ухвалу САГС від 13.05.2021, відповідно процесуальний строк на подання відзиву сплив 02.06.2021; - клопотання про поновлення означеного пропущеного процесуального строку позивачем не заявлено. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2020 між КП "Харківводоканал", як замовником, та ТОВ "Рона інжиніринг", як виконавцем, укладено договір №79/3 - ПД/20, відповідно до умов пункту 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги з гідродинамічного очищення водопроводу (труби ЧНР покладені, інв. №74186) каналопромивальною машиною високого тиску відповідно до кошторисної документації у складі договірної ціни (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 2.1. договору, послуги повинні бути надані до 31.12.2020. Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість послуг по цьому договору визначається кошторисною документацією у складі договірної ціни (додаток № 1) та складає 191 878,80 грн., в тому числі ПДВ 20% 31 979,80 грн. Умовами п. 3.2. договору сторонами погоджено, що розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг (акту приймання виконаних робіт КБ-2в), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Пунктом 5.1 договору визначено, що здача-приймання послуг здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками замовника та виконавця відповідного акту наданих послуг (акту приймання виконаних робіт КБ-2в). При наявності зауважень або виявленні недоліків складається двосторонній акт, у якому перераховуються недоліки та вказуються терміни їх усунення за рахунок виконавця. Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. 02.03.2020 відповідачем затверджений дефектний акт до договору. На виконання умов договору 16.03.2020 позивач надав відповідачу послуги з гідродинамічного очищення водопроводу (труби ЧНР покладені, інв. №74186) каналопромивальною машиною високого тиску, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за березень від 16.03.2020 на суму 191 878,80 грн. та довідкою про вартість виконаних робіт за березень 2020 року від 16.03.2020 на суму 191 878,80 грн. Дані документи підписані представником відповідача Коваленко О.М. без зауважень чи заперечень, а підпис цієї особи засвідчений печаткою КП «Харківводоканал». В акті та довідці від 16.03.2020 наявне посилання на укладений між сторонами договір, що свідчить про надання позивачем зазначених послуг саме в площині договірних правовідносин. Наведені обставини доводять виконання позивачем взятих на себе зобов`язань у повному обсязі, що кореспондується із зобов`язанням відповідача щодо оплати цих послуг у визначений п. 3.2. договору строк. 22.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 191 878,80 грн. у семиденний строк з моменту її отримання. З метою доведення факту надсилання цієї вимоги відповідачеві позивачем до позовної заяви додано фіскальний чек, накладну та опис вкладення підприємства поштового зв`язку. Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді, а надані позивачем послуги оплачені ним в подальшому частково лише на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 54357 від 23.12.2020 на суму 10 000,00 грн. та № 54475 від 24.12.2020 на суму 10 000,00 грн., чим і обумовлено звернення позивача з даним позовом до господарського суду. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до статті 202 ГК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі відповідачем в добровільному порядку сплачено 90 000,00 грн. в якості погашення суми основного боргу перед позивачем, про що свідчать платіжні доручення № 2487 від 05.02.2021 на суму 50 000,00 грн., № 2600 від 08.02.2021 на суму 30 000,00 грн., № 2690 від 09.02.2021 на суму 10 000,00 грн. Таким чином, місцевим господарським судом правомірно закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 90 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. З огляду на відсутність доказів добровільної оплати решти вартості послуг, наданих позивачем, суд першої інстанції на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача залишок заборгованості в сумі 81 878,80 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 3 311,59 грн. за період з 01.06.2020 по 21.01.2021 та інфляційні втрати в сумі 5 729,28 грн. за період з червня 2020 по січень 2021 включно. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3 311,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 729,28 грн. Незважаючи на те, що дані розрахунки здійснені позивачем невірно (з помилками щодо визначення бази нарахування, без врахування здійснених відповідачем оплат 23.12.2020 та 24.12.2020 та включенням до розрахунку інфляційних втрат за січень 2021, за який такі нарахування не здійснюються внаслідок подання позивачем цього позову 26.01.2021), проте в межах заявлених позивачем періодів обґрунтовано заявленими до стягнення є 3 % річних в сумі 3 650,12 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 782,08 грн. У зв`язку з тим, що господарський суд не наділений правом виходу за межі заявлених позовних вимог, тому суд першої інстанції правомірно стягнув зазначені нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в межах та згідно з прохальною частиною позовної заяви. Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відомості щодо індексу інфляції перебувають у вільному (необмеженому) доступі, а відповідачем не спростовано належними доказами того, що індекс інфляції у спірний період був відмінний від того, який застосовувався позивачем та судом першої інстанції при розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021р. у справі № 922/248/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів. Повний текст постанови складено 06.07.2021 Головуючий суддя В.І. Пушай Суддя С.В. Барбашова Суддя Д.О. Попков