Постанова Харківський апеляційний суд № 641/9759/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 27 грудня 2023 року м. Харків справа № 641/9759/21 провадження № 22-ц/818/1745/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Бурлака І.В., Тичкової О.Ю. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 червня 2023 року, ухвалене суддею Онупко М.Ю., в с т а н о в и в: У грудні 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за опалення та гарячу воду в розмірі 82482 грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 1837 грн. 45 коп., інфляційні витрати в розмірі 4389 грн. 96 коп., всього в розмірі 88 709 грн. 92 коп., а також судові витрати в розмірі 2270 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг КП «ХТМ». Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у боржників станом на 01.11.2021 року виникла заборгованість в сумі 88 709,92 грн., що утворилась за період з 01.10.2013 року по 31.10.2021 року, з яких: за надані послуги за опалення та гарячу воду в розмірі 82 482,51 грн., 3% річних складає 1837,45 грн., інфляційні витрати складають 4389,96 грн. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 червня 2023 року позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання в розмірі 56 768 грн. 23 коп., індекс інфляції за час прострочення - 4388 грн. 97 коп. та 3 % річних від простроченої суми - 1837 грн. 12 коп., а всьогоу розмірі 62 994 грн. 32 коп. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1611 грн. 70 коп. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено строк позовної давності у спірних правовідносинах, вказує, що невірно розрахована як сума заборгованості за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання так і нараховані позивачем індекс інфляції та 3 % річних. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надаються КП «Харківські теплові мережі». З розрахунку вбачається, що протягом тривалого часу відповідачі не в повному обсязі здійснювали оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого в них утворилася заборгованість, яка за період з 01.10.2013 року по 31.10.2021 року складає за надані послуги за опалення та гарячу воду в розмірі 82 482,51 грн., 3% річних 1837,45 грн., інфляційні втрати 4389,96 грн., а всього в розмірі 88 709,92 грн. Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» посилалося на те, що зобов`язання з оплати послуг з теплопостачання відповідачі належним чином не виконують, тому наявні підстави для стягнення з відповідачів суми заборгованості з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України. Відповідно до відомості про нарахування інфляційні витрати за період з 01 листопада 2018 року по 31 жовтня 2021 року складають 4389,96, 3 % річних 1837,45( а.с. 8). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по житлово-комунальним послугам та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосувавши до цих вимог позовну давність за заявою відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №

630. Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Згідно із п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством. Згідно із п. 30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства. Згідно із п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК Українипро те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ст. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається, що в зв`язку з неналежною сплатою коштів за надані послуги, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по централізованому опаленню за період із 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 82 482 грн. Відповідачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. За приписамист. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк). У силу ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст..264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відповідно до ч. ч. 3, 4ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з тим, суд звертає увагу, що 30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) (Закон №540-IX). Цим законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст.257, 258 Кодексу, були продовжені на строк дії такого карантину. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину. Вказані зміни до ЦК України набрали чинності з 02.04.2020 року. За загальним правилом, визначеним у ст. 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотньої дії у часі. Сплив строків до набрання чинності Законом №540-IX разом із відсутністю норми про зворотню дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які сплили до 02 квітня 2020 року, не вважаються продовженими. Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався. У свою чергу, 17.03.2020 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ (Закон №530). Даним законом були внесені зміни, у тому числі, і до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Відповідно до наведених змін карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Розділом II Прикінцеві положення Закону №530 було визначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування. Опублікування даного закону відбулося в офіційному виданні Голос України №51 від 17.03.2020. З вищенаведеного слідує, що з 17.03.2020 карантин на законодавчому рівні було визнано обставиною непереборної сили та, відповідно, з даного моменту має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності. З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року. Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року № 212/10834/21. З огляду на наведене, в межах позовної давності є стягнення заборгованості в сумі 56 768,23 грн., яка була прострочена за період з 17 березня 2017 року. Між тим, оскільки наведене на суму стягнення не впливає, колегія суддів вважає за можливе рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надала, як і не надала допустимих доказів належного виконання нею зобов`язань по сплаті за житлово-комунальні послуги. Правильним є і рішення суду в частині наявності підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК Українидо спірних правовідносин, оскільки між сторонами виникло грошове зобов`язання, у якому відповідач зобов`язаний сплатити позивачу певну грошову суму, а позивач має право вимагати її сплати від відповідача. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, оскільки це відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягомтридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлено 27 грудня 2023 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова І.В. Бурлака