Постанова 4874 № 4/42-Б (906/1210/20)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 року Справа № 4/42-Б (906/1210/20) Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г. секретар судового засідання Цвіркун О.О. за участю представників сторін: від позивача: Борейко А.М., від відповідача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 01.04.2021 суддею Макаревичем В.А. у м. Житомир (повний текст складено 08.04.2021) у справі № 4/42-Б (906/1210/20) за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в особі ліквідатора Борейка А.М. до ОСОБА_1 про стягнення 72740 грн. у межах справи № 4/42-Б за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 4/42-Б про банкрутство Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго". 05.10.2020 Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в особі ліквідатора Борейка А.М. звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою № 02-14/11Д-07 від 01.10.2020 до ОСОБА_1 про стягнення 72740 грн. у межах справи № 4/42-Б про банкрутство Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго". Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 позовну заяву Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в особі ліквідатора Борейка А.М. до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 72740 грн. та 2197 грн. витрат по сплаті судового збору. Місцевим господарським судом встановлено, що ліквідатором Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" Борейко А.М. не пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Мотивуючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку, що за період з лютого 2017 по жовтень 2017 ОСОБА_1 не надано доказів в підтвердження проведеної ним роботи на виконання повноважень ліквідатора у справі у вказаний період та констатував, що отримання коштів колишнім ліквідатором ОСОБА_1 на суму 72 740,00 грн. було безпідставним та здійснено з порушенням чинного законодавства. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою від 27.04.2021, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Сплачену суму судового збору за розгляд апеляційної скарги стягнути з позивача. Аргументуючи скаргу апелянт вказує про невірне застосування судом процесуальних норм, неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Зазначає, що судом не надано правової оцінки доводам відповідача щодо наслідків спливу строку позовної давності. Також вважає, що твердження позивача про відсутність доказів виконання відповідачем повноважень ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року не відповідає дійсності. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 у справі № 4/42-Б (906/1210/20); призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Від позивача на адресу суду 22.06.2021 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить, зокрема, поновити пропущений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Зазначає, що копія ухвали суду про відкриття апеляційного провадження від 04.06.2021 у справі № 4/42-Б (906/1210/20) отримана позивачем 10.06.2021, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошти" про відстеження поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 3300105078620) та наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відтак, взявши до уваги пояснення представника позивача щодо пропущення ним строку для подання відзиву у зв`язку із вихідними та святковими днями (19.06.2021-21.06.2021 включно), судом встановлено, що 10-денний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу закінчився 22.06.2021. Таким чином, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пропущено, а тому у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання. Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується із висновками суду першої інстанції, просить рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 у справі №4/42-Б (906/1210/20) залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. В судовому засіданні присутні представники підтримали доводи та заперечення викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ураховуючи період позовних вимог (з 20.12.2016 по 11.12.2017), суд розглядає вищезазначену заяву ліквідатора Борейка А.М. з урахуванням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону від 22.12.2011 року № 4212-VI ( далі - Закон про банкрутство). Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Борейко А.М. (ліквідатор Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго») звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з колишнього ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» ОСОБА_1., отриманої з ліквідаційного рахунка боржника основної грошової винагороди з порушенням чинного законодавства за період з 20.12.2016 по 07.11.2017 в сумі 65 400,00 грн та за період з 07.11.2017 по 11.12.2020 в сумі 7 340,00 грн, а всього на суму 72 740,00 грн. Відповідач проти позову заперечує та вважає правомірним отримання ним грошової винагороди за період виконання обов`язків виконуючого обов`язки ліквідатора боржника. Також у відзиві на позовну заяву від 09.11.2020 №36/63 просив застосувати наслідки спливу позовної давності при розгляді даної заяви. На його думку, початок перебігу позовної давності у даному випадку розпочався з 16.02.2017, моменту, коли ОСОБА_1 отримав (зняв) з рахунку боржника 7000 грн ( із суми 72 740,00 грн). Натомість, позивач звернув увагу суду, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки, початок перебігу позовної давності у даному випадку розпочався з моменту, коли йому могло бути відомо про незаконність отримання колишнім ліквідатором боржника ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 72 740,00 грн за відповідний період з рахунку боржника, а саме з 07.11.2017 (дати призначення Борейка А.М. ліквідатором у даній справі). Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України). Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15). Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд зазначає, що і в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність. Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі №922/5094/14). У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство. До призначення Борейка А.М. 07.11.2017 ліквідатором Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» у справі №4/42-Б була відсутня особа, що є носієм права на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження ліквідатора. Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для юридичної особи Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день, коли Житомирське орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» довідалося або могло довідатися про порушення свого права, тобто остання дата зняття всієї заявленої до стягнення позивачем суми 72 740,00 грн з ліквідаційного рахунку боржника - 11.12.2017 року. Відповідно ліквідатор Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» Борейко А.М. звернувся із позовною заявою до суду 05.10.2020 без пропуску строку позовної давності. Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо розглянутих вимог ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» Борейка А.М. та стягнення з ОСОБА_1 грошової винагороди у сумі 72740 грн. огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Житомирської області від 08.07.2014 у справі №4/42-Б, зокрема, визнано банкрутом Житомирське орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»; відкрито ліквідаційну процедуру банкрута; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 Ухвалою Господарського суду Житомирської областівід 20.12.2016 (яка набрала законної сили) суд усунув арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обов`язків ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» та поклав на нього тимчасове виконання обов`язків ліквідатора до призначення нового ліквідатора у визначеному Законом порядку. У вищезазначеній ухвалі судом зроблено висновок про неналежне виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 обов`язків ліквідатора банкрута, що призвело до значного перевищення допустимих строків здійснення ліквідаційної процедури та завдання збитків як кредиторам так і банкруту у вигляді зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема, з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за відповідний період. Крім того, судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів звітування ліквідатором банкрута щомісяця перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату грошової винагороди. Зазначено, що звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди до суду також не подавався упродовж ліквідаційної процедури банкрута, а тому ліквідатором банкрута систематично порушувалися вимоги абз. 1 ст. 115 Закону про банкрутство. Вищим господарським судом України у постанові від 27.06.2017 у даній справі було встановлено, що у фінансовому звіті ліквідатора банкрута ОСОБА_1. від 18.04.2016 про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 08.07.2014 по 18.04.2016 на суму 113552, 86 грн. міститься інформація про виплату з ліквідаційного рахунку банкрута грошової винагороди в сумі 113552, 86 грн., які було проведено з порушенням чинного законодавства. Колегія суддів Вищого господарського суду України вказала про те, що виходячи із вимог ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство, право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ліквідатора за умови звітування щомісяця перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату грошової винагороди. Систематичність порушення відповідачем вимог абз. 1 ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство встановлена судами місцевим, апеляційним та колегією Вищого господарського суду України, невідповідність дій арбітражного керуючого ОСОБА_1. ознакам добросовісності та сумлінності і здійснювалась без урахування інтересів боржника та кредиторів призвела не тільки до значного перевищення максимально допустимих строків здійснення ліквідаційної процедури, а також призводить до завдання збитків як кредиторам, так і банкруту, у вигляді зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого. Статтею 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Факти, встановлені в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 20.12.2016 та постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2017 у справі № 4/42-Б про визнання банкрутом Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго», за участі того ж самого учасника провадження - ОСОБА_1 . Відтак, обставини встановлені в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 20.12.2016 та постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2017 у справі № 4/42-Б про визнання банкрутом Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго», які набрали законної сили, повторного доведення не потребують. Після призначення ухвалою Господарського суду Житомирської області 07.11.2017 ліквідатором боржника Борейка А.М. , позивачем було здійснено дослідження матеріалів справи та встановлено відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують проведену роботу колишнім ліквідатором ОСОБА_1 у ліквідаційній процедурі за період з 20.12.2016 по 07.11.2017, а також було встановлено, що ОСОБА_1 після призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Борейка А.М. безпідставно знято з ліквідаційного рахунку боржника 7 340 грн (за період з 07.11.2017 по 11.12.2017), за період з 20.12.2016 по 07.11.2017 в сумі 65 400,00 грн та за період з 07.11.2017 по 11.12.2020 в сумі 7 340,00 грн, а всього на суму 72 740,00 грн. У матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують зняття арбітражним керуючим ОСОБА_1 коштів в рахунок оплати послуг. Судами встановлено, що ліквідатор Борейко А.М. неодноразово звертався до ОСОБА_1 з метою отримання додаткових доказів звітування останнім щомісяця перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату грошової винагороди у зазначений період, однак, ОСОБА_1 зазначені додаткові докази до справи надані не були, а матеріали справи № 4/42-Б про визнання банкрутом Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» не містять інших доказів виконання ліквідатором ОСОБА_1 ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство, зокрема, звітів ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди та доказів їх розгляду комітетом кредиторів за спірний період. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент правовідносин, що склалися) ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Частиною 3 ст. 98 вказаного Закону визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також розумність строків розгляду справи судом. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При цьому, як було зазначено вище положеннями ч.3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції) передбачено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Частиною 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства також визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). У відповідності до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відтак, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012. Такий же висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 04.10.2018 у справі № 922/132/13-г, в якій зазначено, що при визначені розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період. Дослідивши матеріали справи №4/42-Б про банкрутство Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» та матеріали справи № 4/42-Б (906/1210/20) судами встановлено відсутність доказів звітування ліквідатором банкрута ОСОБА_1 щомісяця перед комітетом кредиторів про проведену ним роботу та про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 20.12.2016 по 07.11.2017 у справі № 4/42-Б. Звіт арбітражного керуючого ОСОБА_1. про нарахування та виплату грошової винагороди до суду за відповідний період з 20.12.2016 по 07.11.2017 також не подавався упродовж ліквідаційної процедури банкрута, а тому суд констатує порушення вимоги абз. 1 ст. 115 Закону про банкрутство (у відповідній редакції, чинній на момент правовідносин, що склалися). Поряд з цим, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до абз. 2 п.7 ст.115 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на дату формування звітів ліквідатора) звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Відповідно до п.9 ст.26 даного Закону рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті. На засіданні комітету кредиторів боржника від 01.11.2019, яке оформлено протоколом і міститься в матеріалах справи № 4/42-Б, останніми прийнято до відома подані проміжні звіти ліквідатора ОСОБА_1 за лютий-жовтень 2017 року, що включають в себе звіти про нарахування та виплату основної винагороди ліквідатора за відповідний період. Вказане рішення прийнято більшістю голосів, про що зазначено в названому протоколі. Вказане колегією суддів до уваги не приймається, адже матеріали судової справи № 4/42-Б не містять доказів погодження чи схваленння комітетом кредиторів щомісячних звітів ліквідатора боржника ОСОБА_1 , як вимагається імперативною нормою ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство. Згідно з ч. 7 ст. 115 вказаного Закону розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Як убачається з матеріалів справи, ліквідатор Борейко А.М. неодноразово звертався до ОСОБА_1 з метою отримання додаткових доказів звітування ОСОБА_1 щомісяця перед комітетом кредиторів про проведену роботу та нарахування та виплату грошової винагороди за вказаний період. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.07.2019 було зобов`язано ОСОБА_1 надати звіт про проведену роботу (помісячно) з підтверджуючими матеріалами за весь період виконання повноважень ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»; надати розрахунок нарахованих та отриманих коштів грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго», докази, які підтверджують отримані суми та письмові пояснення підстав отримання ОСОБА_1 коштів з ліквідаційного рахунка банкрута після усунення 20.12.2016 господарським судом від виконання обов`язків ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» до 07.11.2017 та після призначення 07.11.2017 ухвалою господарського суду ліквідатором Борейка А.М. ; надати звіти арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, схвалені або погоджені комітетом кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» та затверджені господарським судом за весь період виконання повноважень ліквідатора та докази, які їх підтверджують. Лише на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2019 було подано проміжні звіти арбітражного керуючого ОСОБА_1. за період з лютого 2017 по жовтень 2017, при дослідженні яких судом встановлено, що останні не містять дій, які б свідчили про належне виконання ліквідатором своїх обов`язків, не є критерієм якості роботи ліквідатора та не може визнаватись роботою ліквідатора, спрямованою на захист інтересів кредиторів. Відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 01.11.2019, комітетом кредиторів у складі членів комітету кредиторів: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"; ГУ ДФС у Житомирській області та ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято до уваги подані ОСОБА_1 проміжні звіти ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» у справі № 4/42-Б за лютий - жовтень 2017 року, що включають в себе звіти ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди ліквідатора за відповідний період. При цьому у протоколі комітету кредиторів від 01.11.2019, поданого до суду арбітражним керуючим Борейком А.М., не була зазначена правова позиція кожного з членів комітету кредиторів щодо розгляду помісячних проміжних звітів ОСОБА_1 за період: лютий 2017 - жовтень 2017 за відсутності матеріалів та доказів про виконання роботи ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» ОСОБА_1 (наявність /відсутність/ заперечень, обгрунтування голосування та прийняття до відома зазначених звітів ОСОБА_1 за період: лютий 2017 - жовтень 2017 не підтверджених доказами тощо). Натомість, відповідчем зазначено, що у період тимчасово виконуючим обов`язки ліквідатора (лютий 2017 - жовтень 2017) вживались заходи із збереження активів банкрута шляхом надання пояснень та участі у слідчих діях в рамках кримінального провадження № 12014060020005402 від 01.10.2014 стосовно зловживання службовим становищем колишнього керівника Житомирського ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» Лісіна О.С , яке проводилось Прокуратурою Житомирської області. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження зазначеного ОСОБА_1 не надано. Відтак, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов вірного висновку, що за період з лютого 2017 по жовтень 2017 ОСОБА_1 не надано доказів в підтвердження належно проведеної роботи на виконання повноважень ліквідатора у справі у вказаний період. З урахуванням зазначеного, суд констатує, що отримання коштів колишнім ліквідатором ОСОБА_1 на суму 72740 грн. є безпідставним та здійснено з порушенням чинного законодавства. Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 у справі № № 4/42-Б (906/1210/20) відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Згідно ст. 129 ГПК України, понесені апелянтом судові витрати залишаються за ним. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01 квітня 2021 року у справі № 4/42-Б (906/1210/20) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №4/42-Б (906/1210/20) повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "05" липня 2021 р. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Юрчук М.І. Суддя Крейбух О.Г.