Постанова 4808 № 346/334/21

Справа № 346/334/21 Провадження № 22-ц/4808/821/21 Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д., секретаря Пацаган В.В., з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про застосування наслідків недійсності правочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Васильковським В.В. 05 квітня 2021 року, в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про застосування наслідків недійсності правочину. Позовні вимоги мотивував тим, що в липні 2012 року він з прилюдних торгів придбав за 33500 грн складське приміщення 1970 року побудови, площею 775,40 м2, що знаходиться в селищі Печеніжин Коломийського району. Одержувачем даних коштів був Районний ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції. Однак, рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 липня 2012 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року, визнано недійсними прилюдні торги від 16.07.2012 з продажу вказаного вище складського приміщення. Позивач зазначив, що судами тоді не було вирішено питання застосування реституції. Враховуючи те, що нерухоме майно за вищевказаними рішеннями повернуто вчасно, а повернення коштів не відбулося, то просив стягнути з Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції на свою користь 33500 грн, внесених на оплату за придбане складське приміщення, 5342,51 грн сплаченого за час користування приміщенням податку, 54482,13 грн інфляційних втрат та 3 відсотки річних в розмірі 7597 грн. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначив, що в протоколі проведення прилюдних торгів від 16.07.2012 вказано, що сума в розмірі 28475 грн повинна бути перерахована на рахунок одержувача Районний ВДВС Коломийського МРУЮ. В даному документі також вказано банківські реквізити ПП СП Юстиція. На думку позивача, місцевий суд не звернув уваги на банківські реквізити Договору №15/170/12-А про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 18.06.2012, зокрема на розділ 6 договору, де зазначено реквізити ВДВС і ПП СП Юстиція, які є повністю одинаковими як в протоколі від 16.07.2012, так і в квитанціях, де одержувачем вказаний відповідач. Враховуючи вказане, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. У надісланому на адресу апеляційного суду відзиві начальник Коломийського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції доводи апеляційної скарги заперечив, оскаржене рішення вважає законним і обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін. Також зазначила, що за відсутності факту вчинення посадовими особами Коломийського районного відділу ДВС протиправних (неправомірних дій), а також за відсутності належних доказів, які б свідчили про вчинення посадовими особами відділу ДВС протиправних (неправомірних) дій, а саме відповідних судових рішень, що набрали законної сили, або відповідних рішень вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, позивач безпідставно вимагає стягнути кошти з Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ). Крім того, згідно з Інформаційної довідки № 245641903 від 24.02.2021зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно спірне складське приміщення перебувало у власності позивача до 24.04.2019, а тому вимоги позивача про стягнення сплачених ним податків та інфляційних втрат за період до 24.04.2019 вважає безпідставними. Представник Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Попик В.П. в засіданні апеляційного суду 24.06.2021 доводи апеляційної скарги заперечила. Зазначила, що кошти ОСОБА_1 за придбане ним на публічних торгах складське приміщення дійсно поступили на рахунок державної виконавчої служби. Однак, ці кошти в більшості були надіслані Пенсійному Фонду України в погашення заборгованості, а частину коштів отримало ПП СП Юстиція за надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації згаданого вище нерухомого майна. Представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив з наведених у ній мотивів, просив рішення скасувати, а вимоги апеляційної скарги задовольнити. Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, заперечення представника Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Спеціалізоване підприємство Юстиція самостійно виступало від свого імені на прилюдних торгах як продавець, а також отримало грошові кошти в якості оплати за майно, що підтверджується актом державного виконавця від 17.07.2012 про проведені прилюдні торги. При цьому місцевий суд зазначив, що до СП Юстиція вимоги про повернення коштів в порядку реституції за недійсним договором не пред`являлися, Коломийський міськрайонний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції не є продавцем та стороною в договорі, а тому дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову. Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в липні 2012 року позивачем з прилюдних торгів було придбано за 33500 гривень складське приміщення 1970 року побудови, площею 775,40 м2, що знаходиться в смт. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області. Вказане підтверджується протоколом №15/170/12-А-1 про проведення прилюдних торгів від 16.07.2012 та копією Акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 17.07.2012 (а.с. 24-25). Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17 травня 2018 року у справі №346/1805/14-ц за позовом ВАТ «Печеніжинський меблевий комбінат» до ОСОБА_1 , відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області визнано недійсними прилюдні торги від 16 липня 2012 року по продажу складського приміщення позначеного літерою "Б", площею 775,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконними протокол № 15/170/12-А-1 про проведення прилюдних торгів від 16 липня 2012 року про продаж ОСОБА_1 складського приміщення, позначеного літерою "Б", площею 775,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та акт про проведення прилюдних торгів від 17 липня 2012 року з продажу вказаного складського приміщення (а.с. 21-23). Постановами Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року та Верховного Суду від 05 лютого 2020 року вищезазначене рішення залишено без змін (а.с. 7-20). Слід звернути увагу на те, що представник відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області при розгляді даної справи не посилався на те, що ця державна установа не є продавцем спірного майна, не є стороною відповідної угоди купівлі-продажу складського приміщення і тому не є належним відповідачем. Колегія суддів також зауважує, що саме РВ ВДВС Коломийського МРУЮ отримало від покупця ОСОБА_1 на свій рахунок більшу частину коштів в сумі 28475 грн за продане з торгів нерухоме майно. Це вбачається з протоколу №15/170/12- А-1 про проведення прилюдних торгів (а.с.24) і визнано представником відповідача в засіданні апеляційного суду, якою також не заперечувалось, що названий орган виконавчої служби і виступав продавцем складського приміщення на прилюдних торгах. ПП «СП Юстиція» отримало від ОСОБА_1 кошти тільки в сумі 51,60 грн за послуги з реалізації майна та раніше сплачений гарантійний внесок переможця торгів в сумі 4973 грн. Про це зазначено в копії протоколу №15/170/12- А-1 про проведення прилюдних торгів та в акті державного виконавця від 17.07.2012 а.с.24,

25. З наведеного вище можна дійти до висновку, що стороною договору купівлі-продажу згаданого складського приміщення є не ПП «СП Юстиція», яке надавало тільки послуги з реалізації майна, а відділ державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, яким відчужено згадане вище майно і за яке отримано кошти від покупця. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК Україниособа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 52 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV від 21 квітня 1999 року передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом та майна, зазначеного у частині восьмій статті 57 цього Законуздійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Як неодноразово зазначав Верховний Суд України, зокрема у постановах від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 та від 29.06.2016 р. у справі № 6-547цс16, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Сторонами такого правочину є з однієї сторони орган державної виконавчої служби або торговельна організація, яка проводила торги, та покупець майна з іншої сторони (такий висновок, зокрема викладено і у постанові Великої палати Верховного суду від 05 червня 2018 року по справі № 910/856/17). В даному випадку стороною угоди купівлі-продажу з торгів майна, яка в подальшому була визнана недійсною, є орган державної виконавчої служби. Цей факт представник відповідача в засіданні апеляційного суду не заперечувала. Наслідком визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які оформлені у вигляді протоколу про результати торгів та відповідного акту, які є оформленням договору купівлі-продажу, є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17 травня 2018 року у справі №346/1805/14-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги від 16 липня 2012 року. Згідно цього рішення стороною угоди купівлі-продажу згаданого вище складського приміщення є відділ державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Коломийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, як орган державної виконавчої служби, який виступав продавцем реалізованого на прилюдних торгах нерухомого майна, зобов`язаний повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти, як переможцем прилюдних торгів в сумі 33500 грн. Що стосується доводів апеляційної скарги про стягнення на користь позивача збитків на суму 5342,51 грн у вигляді сплаченого за час користування приміщенням податку, то такі колегія суддів відхиляє. Так, з Інформаційної довідки № 245641903 від 24.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірне складське приміщення перебувало у власності позивача до 24.04.2019. Таким чином, позивач тоді правомірно користувався складським приміщенням та був зобов`язаний сплачувати податки за користування вказаним нерухомим майном. Щодо стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, нарахованих за період з 17.07.2012 по 05.02.2020, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошове зобов`язання відповідача щодо повернення позивачу грошових коштів згідно проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) виникає лише з моменту набрання даним рішенням суду законної сили, тому у суду відсутні законні підстави для стягнення з відповідача трьох відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат. Тому в задоволенні таких вимог необхідно відмовити. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. А відтак з Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції необхідно стягнути 33 500 грн в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позовні вимоги задоволені частково, а тому судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви у пропорційному розмірі складає 335 грн та за подання апеляційної скарги 502,50 грн, які необхідно покласти на відповідача. Частиною 6 статті 19 ЦПК України встановлено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково. Стягнути з Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (вул. Театральна,15 м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) 33 500 (тридцять три тисячі п`ятсот) гривень, внесених на оплату за придбане складське приміщення згідно акту державного виконавця про проведені прилюдні троги від 17.02.2012. Стягнути з Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (вул. Театральна,15 м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати: 335 грн за подання позовної заяви та 502,50 грн за подання апеляційної скарги. В решті позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 06 липня 2021 року.