Постанова Харківський апеляційний суд № 626/1408/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 626/1408/20 Головуючий суддя І інстанції Дудченко В. О. Провадження № 33/818/112/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Красноградського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ,- в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 ,1953 року народження, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 - визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Постановою встановлено, що 24.06.2020 року близько 06 год. 37 хв. ОСОБА_1 на 108 км. а/м Харків-Симферополь Алушта-Ялта с. Наталіно Красноградського району здійснював господарську діяльність з надання послуг таксі з отриманням грошової плати на автомобілі Опель-Віваро д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить врахувати стан його здоров`я, те, що він є інвалідом 2 групи, ветераном війни, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, внаслідок чого потребує постійного лікування, пенсіонером, що правопорушення вчинене ним вперше, що з урахуванням сплаченої суми коштів 50 грн., це правопорушення є малозначним та застосувати положення ст. 22 КУпАП. Зазначив, що коли ті особи пропонували йому плату за проїзд він не відмовився лише з тих причин, що є інвалідом 2 групи, ветераном війни, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, пенсіонером і з урахуванням цього потребує крім пенсії додаткових доходів. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про отримання судової повістки на 12.30 год. 23.06.2021 року (а.с.26), однак причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав. Враховуючи вищенаведене, а також дотримуючись вимог ст. 268 та ч.4 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без його участі, оскільки в судове засідання 23.06.2021 року він не з`явився, а поважності причин неявки суду не повідомив. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах апеляційних доводів ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 . Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 164 КУпАП вбачається, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Аналізуючи положення ч.1 ст. 164 КУпАП апеляційний суд дійшов висновку, що ця норма закону носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законом. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Також, згідно з п. 24 ч. 1 ст. 7та ч. 9 ст. 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування. Крім того, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про автомобільний транспорт"визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія АПР18 від 24.06.2020 року вбачається, що близько 06 год. 37 хв. ОСОБА_1 на 108 км. а/м Харків-Симферополь Алушта-Ялта с. Наталіно Красноградського району здійснював господарську діяльність з надання послуг таксі з отриманням грошової плати на автомобілі Опель-Віваро д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. З зазначеного протоколу також вбачається, що він був складений в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обов`язки ОСОБА_1 роз`яснені; з відомостями, зазначеним в протоколі ОСОБА_1 був згоден, про що свідчить його власноручний підпис в графі пояснення особи «згоден». (а.с.1). Належить взяти до уваги, що цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу. Вказані в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 які пояснили, що 24.06.2020 року близько 06-30 год. Вони перебували на автобусній зупинці с. Петрівка Красноградського району і їм треба було їхати до м. Красноград. Через кілька хвилин до зупинки під`їхав автомобіль Опель-Віваро д.н. НОМЕР_1 , у водія якого вони запитали, чи довезе він їх до м. Красноград, на що отримали позитивну відповідь і вони сівши в мікроавтобус поцікавились скільки це буде коштувати, на що водій відповів, що вартість проїзду до м. Красноград коштує 25 грн., які вони заплатили, однак ніяких квитків не отримали. При цьому, коли вони сідали в мікроавтобус, то в ньому вже було кілька пасажирів, в яких вони поцікавились, що це за машина і як часто вона їздить, на що отримали відповідь, що цей водій працює як приватне таксі і їздить регулярно кожен день по кілька рейсів у день. Якщо треба, то у водія можна взяти телефон і він відвезе куди треба. Через декілька хвалив прямування до м. Красноград, а саме с. Наталине, водія зупинили працівники поліції за те, що він був не пристебнутий паском безпеки, водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліція подивилася, що в салон знаходиться кілька осіб та поцікавились, що це за люди, на що водій відповів, що везе цих людей до м. Красноград. Коли співробітники поліції поцікавились у пасажирів, що вони тут роблять, то кілька чоловік пояснили, що дійсно їдуть до міста за що заплатили по 25 грн, при цьому, будь-яких дозвільних документів на перевезення у водія не було (а.с. 3.4). Крім того, з наявного в матеріалах провадження відеозапису вбачається, що кілька осіб сіли в автомобіль Опель-Віваро д.н. НОМЕР_1 , при цьому водій сказав, що проїзд коштує 25 грн., після чого кілька осіб передали водієві ці кошти. Також зафіксовано розмову між пасажирами цього авто, які пояснюють, що цей водій працює як приватне таксі і їздить регулярно, тобто кожен день і по кілька рейсів. Як що треба, то у водія можна взяти телефон і він відвезе куди треба. Аналізуючи відомості цього відеозапису об`єктивно вбачається, що вартість за проїзд була оголошена саме водієм ОСОБА_1 , що спростовує його твердження про те, що грошові кошти йому надавали пасажири за власним бажанням. Поряд з цим, ОСОБА_1 не заперечував того факту, що він отримав від громадян, які були присутніми у його автомобілі, грошові кошти у розмірі 25 гривень від кожного. Отже, аналізуючи докази, які є наявними в матеріалах справи, а також власноручні пояснення ОСОБА_1 , які він надав безпосередньо працівникам поліції під час складання протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на власному автомобілі та отримував за це грошові кошти, тобто займався господарською діяльністю не маючи на це відповідної ліцензії, яка передбачена законом. За таких обставин, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Поряд з цим, з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про Судовий Збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 13 березня 2019 року Красноградським управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи (арк 19). Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував відомості про особу, ОСОБА_1 та помилково прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови судді Красноградського районного суду Харківської області від 01.07.2020 року стосовно ОСОБА_1 в частині стягнення з останнього суми судового збору. Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Красноградського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року змінити, скасувавши її в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. В решті постанову залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков