Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/9002/20

Справа № 127/9002/20 Провадження № 33/801/436/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Михайленко А. В. Доповідач: Сопрун В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2020 року, в с т а н о в и в: 10 квітня 2020 року о 21.50 год в м. Вінниці по вул. Л. Українки, 25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн на користь держави. Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та необґрунтованою, судом першої інстанції порушено норми матеріального права та процесуального права, висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи. Просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи. В судове засідання призначене на 23 червня 2020 року правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. За таких обставин, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді та враховуючи те, що саме ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у його відсутність. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст.9 Конституції України, ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У відповідності до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та відповідно вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, належним чином вмотивовані і ґрунтуються на досліджених та перевірених в судовому засіданні доказах. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №356325 від 10 квітня 2020 року, складеного старшим сержантом ОСОБА_2 , 10 квітня 2020 року о 21.50 год в м. Вінниці по вул. Л. Українки, 25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду відмовився у присутності свідків. У відповідності до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 ППВС України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , рапортом працівника поліції, відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції. Згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , водій ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, з наслідками такої відмови водія було ознайомлено. Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №356325 від 10 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 підписав вказаний протокол, був ознайомлений з правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, будь-яких зауважень чи заперечень з цього приводу він не надав, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Цей доказ містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, на неодноразові вимоги поліцейського про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження даного огляду. Допитані в суді першої інстанції поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_5 пояснили, що 10 квітня 2020 року здійснювали патрулювання у складі екіпажу Юнкер-102. Близько 21.50 год в м. Вінниці по вул. Л. Українки, 25, було зупинено транспортний засіб Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 . При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати з працівниками поліції до медичної установи на, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у присутності свідків. На водія було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності. Перевірені відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП під час апеляційного розгляду докази, вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростований факт, що ОСОБА_1 не відмовлявся проходити медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння. З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи. Вищевказані документи складені відповідно до вимог закону та є належними та достатніми доказами вини ОСОБА_1 і підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. Відповідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Є необґрунтованими та не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, адміністративна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, крім іншого, настає у разі, коли така особа відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України та кореспондується в даному конкретному випадку з вимогами п.2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Установленим порядком проходження медичного огляду є визначена у ст.266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1408/27853 від 10.11.2015), п.п.6-7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1413/27858 від 11.11.2015) і п.3 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і проведення такого огляду. Згідно встановленої вказаним законодавством України процедури огляд водія на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), а тому апеляційний суд не може прийняти до уваги твердження апеляційної скарги про порушення працівниками поліції установленого порядку огляду на стан сп`яніння, оскільки підстави, за яких огляд на стан сп`яніння може бути недійсним чітко визначені у законі і не узгоджуються з позицією ОСОБА_1 якому детально була роз`яснена процедура проходження огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від його проходження. Про наявність у працівника поліції цілком обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння, свідчили такі ознаки як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, що відповідає п.2-4 розділу І вказаної «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків. Отже, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та ознаки такого сп`яніння є зафіксованими в протоколі та становлять суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. В своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Таким чином, суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження стосовно доводів апелянта. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Положення п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (а.с.14). Таким чином, ОСОБА_1 має пільги щодо сплати судового збору. Відповідно при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення, судовий збір з нього не стягується. З врахуванням викладеного, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2020 року відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП змінює постанову в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору. Керуючись ч.1 ст.130, ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2020 року змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави в розмірі 420,40 грн. В іншій частині постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2020 року залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Сопрун