Постанова 4813 № 522/15637/18

Номер провадження: 22-ц/813/6101/21 Номер справи місцевого суду: 522/15637/18 Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.07.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, постановлену під головуванням судді Шенцевої О.П. 20 грудня 2020 року у м. Одеса, - встановила: Упровадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків у зв`язку із невиконанням умов договору. 16 грудня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог у справі, яка обґрунтована тим, що 03 червня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено два договори купівлі-продажу корпоративних прав, за якими права на частки у статутних капіталах ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» у розмірі пор 60% перейшли у власність ОСОБА_2 (частка 40% в двох товариствах) та ОСОБА_3 (частка 20% в двох товариствах). Свого договірного обов`язку з виплати коштів за купівлю часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали ані в готівковій, ані в безготівковій формі, ані до підписання договорів, ані в період після їх підписання та до дати звернення до суду з позовом. Представник позивача вважав, що на момент укладення договорів купівлі-продажу корпоративних прав від 03 червня 2016 року ТОВ «Інвест-курорт-1» було власником комерційної нежитлової нерухомості 1/2 будівлі спального корпусу за адресою: АДРЕСА_1 , а ТОВ «Інвест-курорт-2» було власником нежитлової будівлі клубу-їдальні за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на значну ціну нерухомого майна, належного ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», дійсна реальна вартість належних ОСОБА_1 корпоративних прав, які перейшли у власність Відповідачів, є значно вищою, ніж номінальна вартість, визначена договорами купівлі-продажу від 03 червня 2016 року (7200000,00 грн.), тому, на думку представника позивача сума завданих ОСОБА_1 збитків дорівнює вартості 60% чистих активів ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», попередній розрахунок яких складає 50 000 000,00 (п`ятдесят мільйонів) гривень. З огляду на вказане, посилаючись на п. 2.ч. 2 ст. 49 ЦПК України, представник позивача просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму збитків, завданих втратою корпоративних прав на 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» у сумі 50 000 000,00 (п`ятдесят мільйонів) гривень; судові витрати покласти на відповідачів по справі. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року було відмовлено у прийнятті заяви від 16 грудня 2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків, та повернуто заяву позивачу. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6, повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 700 гривень, який був сплачений на рахунок № НОМЕР_2 по квитанції від 16.12.2020 року. Відмовлено у задоволенні клопотання від 16.12.2020 року про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків. Закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04 лютого 2021 року на 14.00 год. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови у прийнятті заяви від 16 грудня 2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 , та направити цивільну справу у цій частині для продовження розгляду до Приморського районного суду м. Одеси, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що питання наявності підстав для задоволення судом всіх чи частини позовних вимог могло вирішуватися судом виключно під час розгляду справи по суті та у нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення, але вказане питання не могло вирішуватися судом при вирішенні питання про прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п. п. 1, 3 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. Ухвалюючи судове рішення про відмову у прийнятті заяви від 16 грудня 2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про збільшення позовних вимог є заявою про зміну предмету та підстав позову, тому не відповідає вимогам ст.49 ЦПК України та її слід розглядати як новий позов з новими позовними вимогами, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Однак, колегія суддів не може погодитись зі вказаним висновком суду з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2020 року до суду першої інстанції представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог у справі, обґрунтована тим, що 03 червня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено два договори купівлі-продажу корпоративних прав, за якими права на частки у статутних капіталах ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» у розмірі пор 60% перейшли у власність ОСОБА_2 (частка 40% в двох товариствах) та ОСОБА_3 (частка 20% в двох товариствах). Свого договірного обов`язку з виплати коштів за купівлю часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали ані в готівковій, ані в безготівковій формі, ані до підписання договорів, ані в період після їх підписання та до дати звернення до суду з позовом. З позову вбачається, що сума, яку вимагає стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 на свою користь внаслідок продажу належних їй часток у розмірі 60% у ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», складає номінальну вартість часток, а саме 7200000,00 грн. (4140000,00 грн.+3060000,00 грн.). Представник позивача посилався на те, що у зв`язку з відсутністю розрахунків між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 остання зверталась за захистом своїх корпоративних прав до господарського суду Одеської області з позовами про розірвання договорів купівлі-продажу корпоративних прав, скасування рішення загальних зборів ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» від 03 червня 2016 року, які розглядалися в межах справ № 916/667/18 та № 916/1035/18 (рішення по яким наявні у справі), та які не були задоволені. Подаючи заяву про збільшення позовних вимог, представник позивача зазначив, що вважає необхідним застосувати такий спосіб захисту, який забезпечить ефективне та реальне поновлення в правах. Таким способом, на думку позивача, є стягнення збитків, що були завдані позивачу внаслідок втрати корпоративних прав в розмірі 60% в статутних капіталах ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2». Представником позивача зазначено, що навіть якщо прийняти до уваги, що при розгляді господарської справи № 916/667/18 суд дійшов висновку про те, що розрахунки між сторонами відбулися, в договорі була зазначена номінальна вартість корпоративних прав; вартість номінальної частки не відповідає дійсному розміру частки в господарському товаристві, яка формується за рахунок активів товариства; вартість частки у статутному капіталі товариства залежить від вартості чистих активів товариства. Представник позивача вважав, що на момент укладення договорів купівлі-продажу корпоративних прав від 03 червня 2016 року ТОВ «Інвест-курорт-1» було власником комерційної нежитлової нерухомості 1/2 будівлі спального корпусу за адресою: АДРЕСА_1 , а ТОВ «Інвест-курорт-2» було власником нежитлової будівлі клубу-їдальні за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на значну ціну нерухомого майна, належного ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», дійсна реальна вартість належних ОСОБА_1 корпоративних прав, які перейшли у власність Відповідачів, є значно вищою, ніж номінальна вартість, визначена договорами купівлі-продажу від 03 червня 2016 року (7200000,00 грн.), тому, на думку представника позивача сума завданих ОСОБА_1 збитків дорівнює вартості 60% чистих активів ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», попередній розрахунок яких складає 50 000 000,00 (п`ятдесят мільйонів) гривень. З огляду на вказане, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, представник позивача просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму збитків, завданих втратою корпоративних прав на 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» у сумі 50 000 000,00 (п`ятдесят мільйонів) гривень; судові витрати покласти на відповідачів по справі. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги. Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Складовими частинами позову є предмет, підстава, зміст. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги. Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2020 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої ОСОБА_1 збільшено суму завданих їй збитків, яка підлягає стягненню з відповідачів, з 7 200 000 гривень (номінальна вартість корпоративних прав у двох підприємствах) до 50 000 000 гривень (орієнтовна реальна ринкова вартість корпоративних прав у двох підприємствах) Таким чином, за змістом поданої до суду заяви позивачем, з урахуванням положень статті 49 ЦПК України, не змінено предмет та підстави позову, а збільшено розмір вимог майнового характеру. Питання щодо обґрунтованості заяви про збільшення позовних вимог має вирішуватись судом виключно під час розгляду справи по суті, суд позбавлений правової можливості надавати правову оцінку її обґрунтованості при вирішенні питання про прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, у зв`язку із чим ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року підлягає скасуванню в частині відмови у прийнятті заяви від 16 грудня 2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків, а цивільна справа у цій частині - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду. . Керуючись ст. ст. ч.1 ст. 369, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року скасувати в частині відмови у прийнятті заяви від 16 грудня 2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків. Цивільну справу у цій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 02 липня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе