Постанова 4811 № 443/119/16-ц

Справа № 443/119/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І. Провадження № 22-ц/811/1160/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ПрАТ «Львівобленерго» - Кузишина Р.М., представника Кабінету Міністрів України Ониськів А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 02 березня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02 березня 2021 року до ОСОБА_1 застосовано захід процесуального примусу у виді стягнення штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України штраф в розмірі 681,00 грн. Роз`яснено ОСОБА_1 , що застосування заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених ЦПК України. Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 02 березня 2021 року оскаржили ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликаються на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянти стверджують, що суддею неналежним чином було організовано проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки він був повернутий до ОСОБА_1 спиною, чим висловив неповагу і принизив її честь та гідність, у зв`язку з чим вона попросила суддю повернутися до неї обличчям, щоб мати можливість бачити його, зокрема, роздивитися нагрудний знак. Крім того, аудіозв`язок також був неналежної якості, у зв`язку з чим вона не могла почути, хто з`явився в судове засідання, що підтверджується записами судового засідання, які містяться як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, де проводилося судове засідання в режимі відеоконференції. Зазначають, що зважаючи на низьку якість звуку, вони зрозуміли, що суд попередив позивача про видалення із залу судового засідання, але натомість постановив ухвалу про накладення штрафу. Наголошують, що не відповідають дійсності посилання суду на те, що ОСОБА_1 не виконала своїх процесуальних обов`язків, відмовилася представлятися суду на вимогу головуючого, вимагала від нього показати їй службове посвідчення та дані про освіту, постійно заявляла про неналежний відеозв`язок, чим перешкоджала здійсненню правосуддя, однак в ухвалі не зазначено, який саме процесуальний обов`язок порушила ОСОБА_1 . На їх думку суддя заінтересований в розгляді справи, умисно створив конфлікт та процесуальну тяганину, у зв`язку з чим йому заявлявся усний відвід. На думку апелянта ОСОБА_1 постановлена ухвала про стягнення з неї штрафу в розмірі 681 грн. є способом залякування її з метою приховання, на її думку, протиправних дій судді та тривалого порушення присяги судді. З наведених підстав просять ухвалу суду в частині застосування до неї заходів процесуального примусу у виді штрафу скасувати та відвести суддю Сливку С.І. від розгляду даної справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів поданої ним апеляційної скарги та апеляційної скарги ОСОБА_1 , заперечення представника ПАТ «Львівобленерго» Кузишина Р.М., представника Кабінету Міністрів України Ониськів А.С. щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи ухвалу про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи ОСОБА_1 не виконувала процесуальних обов`язків, зокрема: відмовилась представлятись суду на вимогу головуючого; вимагала у головуючого показати службове посвідчення, дані про освіту; заявляла про неналежний відеозв`язок, чим перешкоджала здійсненню правосуддя, на неодноразові зауваження та попередження належним чином не відреагувала та продовжувала свою поведінку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Частина 2 ст. 43 ЦПК України визначає обов`язки учасників справи, які зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строк, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 3 ст. 43 ЦПК України у випадку невиконання учасником справи його обов`язків, суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною другою статті 44 ЦПК України визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України). Статтею 143 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 148 ЦПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0.3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1)невиконання процесуальних обов`язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2)зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3)неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4)невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений строк; 5)порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу. Частиною другою статті 148 ЦПК України передбачено, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали суду про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків (ч.6 ст.148 ЦПК). Отже, відповідно до пункту 1 та 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Стаття 216 ЦПК України визначає обов`язки осіб, присутніх у залі судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦПК України учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язанні беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил. Відповідно до ч. 4 ст. 217 ЦПК України головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників. Як вбачається з протоколу судового засідання від 02.03.2021 року, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за клопотанням ОСОБА_1 , ухвалою суду від 23.11.2020 року зобов`язано Львівський апеляційний суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 02.03.2021 року в режимі відеоконференції. З протоколу судового засідання від 02.03.2021 року вбачається, що присутніми в судовому засіданні були позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 , представники відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Цим же протоколом судового засідання підтверджується, що на пропозицію головуючого судді Сливки С.І. позивач ОСОБА_1 відмовилася представитися. Як пояснили в суді апеляційної інстанції представники відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 відмовилася представитися, вимагала від головуючого показати посвідчення судді, дані про освіту, заявляла про неналежний відеозв`язок, що перешкоджало їй роздивитися головуючого, на вимогу головуючого відмовилася залишити зал судового засідання, своєю поведінкою перешкоджала проведенню судового засідання. Така поведінка ОСОБА_1 не заперечується, підтверджується змістом її апеляційної скарги. З протоколу судового засідання від 02.03.2021 року вбачається, що суд просив відповідальну особу Львівського апеляційного суду, де проводилось судове засідання в режимі відеоконференції, видалити позивача ОСОБА_1 з зали судового засідання, однак ОСОБА_1 відмовилася залишити зал судового засідання. З протоколу судового засідання від 02.03.2021 року вбачається, що наслідком такої поведінки позивачки ОСОБА_1 є вихід суду до нарадчої кімнати для вирішення питання про вжиття заходів процесуального примусу щодо позивача і як наслідок постановлення судом оскаржуваної ухвали про застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у виді стягнення штрафу. Вищезазначена поведінка позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні 02.03.2021 року свідчить про недобросовісне виконання нею обов`язків, які передбачені для учасників процесу ЦПК України, зловживання нею правами, невиконання нею розпоряджень головуючого, недотримання ОСОБА_1 в судовому засіданні встановленого порядку, створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Доводи апелянтів, що причиною такої поведінки ОСОБА_1 було те, що головуючий не забезпечив проведення судового засідання в режимі відеоконференції через поганий зв`язок, через що не могла роздивитися головуючого, нагрудного знака судді не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що поведінка ОСОБА_1 перешкоджала здійсненню судочинства, оскільки технічна неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції не виправдовує такої поведінки та не свідчить про правомірність таких дій позивачки ОСОБА_1 . А відтак, установивши недобросовісне виконання ОСОБА_1 обов`язків, які передбачені для учасників процесу ЦПК України, зловживання нею правами, невиконання нею розпоряджень головуючого, недотримання та порушення встановленого порядку під час судового засідання 02.03.2021 року, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді стягнення штрафу, який стягнуто з ОСОБА_1 у найнижчому розмірі. Процесуальний закон не виключає можливість застосування заходів процесуального примусу до осіб похилого віку або осіб з інвалідністю, які є учасниками справи, та вчинили дії, за які може бути застосований такий захід процесуального примусу, як стягнення штрафу. Щодо суми штрафу, то такий визначається судом за внутрішнім переконанням, проте у межах, встановлених процесуальним законом. Перевищення розміру штрафу або необґрунтованого застосування саме такого розміру штрафу судом апеляційної інстанції не встановлено. Стягнення з ОСОБА_1 штрафу, як заходу процесуального примусу, в сумі 681.00 грн., не викликає в суду апеляційної інстанції сумнівів в об`єктивному визначенні судом першої інстанції саме такої суми штрафу або невірного застосування ст. 148 ЦПК України. Доводи апелянта про те, що суд повинен спочатку застосувати інші заходи процесуального примусу, а саме, зауваження, видалення із залу судового засідання і лише у випадку продовження зловживання процесуальними правами вправі застосувати такий захід впливу, як штраф, не заслуговують на увагу, оскільки такий порядок застосування заходів процесуального примусу процесуальним законом не вимагається. А відтак, з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена судом у відповідності до вимог ЦПК України. Доводи апелянтів про неправильне застосування норм процесуального закону є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 не підлягають до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 02 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 02.07.2021 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Ванівський О.М. Цяцяк Р.П.