Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/4754/21
від 02.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8540/21 Справа № 182/4754/21 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2021 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Архівного відділу Нікопольської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначила, що Архівний відділ не видає їй довідку про нараховану заробітну плату згідно первинних розрахункових відомостей за табельним номером 1896 в період роботи на ПАТ Нікопольський Південнотрубний завод за період з 06 травня 1981 року по 12 вересня 1983 року через те, що у первинних розрахункових документах працівників не прописані прізвища, а зазначено тільки табельний номер 1896, при цьому, розшифровки табельних працівників до архівного відділу не надходили. З метою захисту своїх прав на перерахунок пенсії, ОСОБА_1 просила суд встановити факт належності їй табельного номеру 1896 в період роботи на ПАТ Нікопольський Південнотрубний завод та зобов`язати Архівний відділ Нікопольської міської ради надати архівну довідку про нараховану заробітну плату, згідно первинних розрахункових відомостей за табельним номером 1896 в період роботи на ПАТ Нікопольський Південнотрубний завод за період з 06 травня 1981 року по 12 вересня 1983 року. Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Архівного відділу Нікопольської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов`язання вчинити певні дії повернуто на підставі ст. 44 ЦПК України. Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Відповідач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулась до суду із позовною заявою за відсутності предмету спору із відповідачем, тоді як статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Відповідно до ч.3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Отже, положеннями ч.3 ст. 44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживанням процесуальними правами, а саме це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позовної заяви. Натомість, вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви визначено у статті 185 ЦПК України. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , не керувався вимогами ст. 185 ЦПК України, і, відповідно, жодної підстави, передбаченої цією статтею, в оскаржуваній ухвалі не навів. Висновок про штучний характер позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду та судове рішення у цьому випадку можливе лише при наявності передбачених у ст.185 ЦПК України підстав. За відсутності таких підстав, зловживання правом у передбаченій п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України формі, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, має враховуватися судом лише при вирішенні такого позову по суті. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві прийнята з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин та враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2021 року про повернення позовної заяви скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2021 року про повернення позовної заяви скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова